ТРУДНОЩІ КОНСПЕКТУВАННЯ
В чому ж полягають труднощі конспектування лекції? Щоб розібратися у цьому питанні, розглянемо спочатку особливості лекції як різновиду мовного спілкування. Тлумачні словники зазначають, що лекція — це усний виклад навчального предмета або наукових знань. Як правило, лекцію готують заздалегідь, і за своєю будовою вона нагадує письмове мовлення (а деколи так воно і є — лектор просто читає по написаному). Мова лектора має монологічний характер, і тому зворотний зв'язок між лектором та аудиторією дещо опосередкований. Лектор лише спостерігає за реакцією слухачів і залежно від цього, коригує свій виступ. Крім того, він орієнтується на певний рівень підготовки слухачів і може не брати до уваги окремі репліки та питання, якщо вони не відповідають інтересам більшості. Саме тому слухач з нижчою підготовкою не зможе на достатньому рівні законспектувати лекцію. Варто врахувати, що значну роль у зниженні рівня підготовленості відіграють пропуски лекцій і недостатнє засвоєння попереднього матеріалу
Я її уже зазначалося, процес конспектування лекції містить ряд психологічних складових:
1) слухання (аудіювання) інформації;
2) вибів та скороченні інформації;
3) переформулювання відібраної інформації;
4) фіксація (записування) переформульованої інформації.
Всі ці процеси відбуваються послідовно, хоча іноді здається, що вони є одночасними. Справді, для відбору та скорочення інформації не потрібен додатковий час, бо процеси слухання і відбору відбуваються паралельно. Це пояснюється тим, що швидкість розумових процесів значно більша, ніж швидкість мовних процесів. Так, у середньому людина вимовляє 90-100 слів за хвилину, а мислить зі швидкістю приблизно 400 слів за хвилину. Тобто під час слухання залишається достатньо часу і для відбору потрібної інформації.
Після слухання та відбору інформації наш мозок переключається на іншу діяльність — на переформульовування відібраної інформації, тобто безпосередню підготовку її до фіксації і на записування сформульованого тексту. Це й буде готовий конспект. Спосіб фіксації необхідної інформації в конспекті може бути різним. Це можуть бути план, схема, і шорні слова, опорні фрази або повний детальний запис—все залежить від індивідуальних особливостей і підготовленості того, хто конспектує. Головне, щоб студент міг за допомогою свого конспекту без істотних трат відтворити отриману інформацію.
Особливістю переформулювання є також і те, що умови конспектування лекції (інформаційна насиченість та обмеженість лекційного часу) вимагають максимального скорочення матеріалу, при якому в конспекті лишається тільки найнеобхідніша інформація.
На цьому етапі наша увага розподіляється вже не тільки між слуханням та відбором інформації, а й між переформульовуванням отриманої інформації та її фіксацією. Тобто на цьому етапі наша увага частково відволікається від процесу слухання. Проте лекція продовжується. Отже, ми можемо втратити певну частину інформації? Але , як правило, цього не відбувається. Як уже зазначалося, середня нніидкість мовлення лектора — 100 слів за хвилину, середня швидкість мислення — 400 слів за хвилину. Крім того, під час лекції швидкість мовлення викладача може істотно змінюватися, коливання можуть відбуватись в межах від 50 до 125 слів за хвилину. Ці коливання залежать від форми подачі інформації. Так, якщо під час лекції викладач одночасно на дошці робить малюнки, схеми, записує формули, то темп мовлення зменшується до 50 слів за хвилину; якщо розмірковує, формулює писі юнки, то темп мовлення тримається на рівні 90-100 слів за хвилину; ;і якщо лекція просто начитується, то швидкість може досягати 120-125 сліп за хвилину. Але, якщо порівняти зі швидкістю мислення, то можна сказати, що навіть у цьому випадку часу для слухання, відбору і фіксації інформації цілком вистачає. Додамо до цього ще й фактор можливості передбачити окремі слова і навіть фрази лектора наперед.
Але чому ж тоді окремі слухачі вважають, що конспектування заважає їм уважно слухати лектора? Чому в той час, коли вони записують щось, їм важко сприймати мовлення викладача, і вони пропускають великі частини того, що було сказано? Справа в тому, що при фіксації (записуванні) переформульованого тексту ми подумки проговорюємо ті слова, які записуємо. Інформація, що надходить в цей час від лектора, відкладається в короткочасній пам'яті під час мікропауз. Ці мікропаузи виникають між словами, які ми подумки промовляємо. Чим вони довші, тим більше інформації відкладається в нашій короткочасній пам'яті. Але тривалість цих мікропауз незначна, якщо слова проговорювати повністю. Тому для підвищення ефективності конспектування бажано навчитись супроводжувати фіксацію неповним проговорюванням слів. Писання в цьому випадку стає більш автоматичним, мікропаузи більшими, а отже короткочасне переключення уваги з процесу записування на процес слухання відбувається значно легше.
Проте швидкість письма залежить від автоматичності писання (від тренованості графічної моторики) лише в тому випадку, якщо нас постійно не затримують розмірковування над тим, як пишеться те чи інше слово. В складному процесі переключення та перерозподілу нашої уваги при конспектуванні усного повідомлення такий додатконіїП об'єкт уваги може справити негативний вплив власне на саме коні.'нскіу-вання.