СЛУХАННЯ ЛЕКЦІЇ

ЛЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ

Лекція — це один із най­важливіших різновидів нав­чальних занять у будь-якому вищому навчальному закладі, під час якого певну навчальну інформацію лектор передає слухачам в усній формі. Нав­чальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за необхід­ності засобами наочності та демонстрацією дослідів. Лекції, як прави­ло, читають найбільш кваліфіковані викладачі або спеціалісти-практи­ки, відомі своїми досягненнями в певних галузях знань. На лекціях ви­кладачі ознайомлюють студентів як із загальнонауковими проблемами, так і з основними проблемами галузей знань, що становлять специфіку кожного окремого навчального закладу, з шляхами розв'язання цих про­блем, перспективами розвитку, з актуальними завданнями, які вимага­ють якнайшвидшого розв'язання.

Живе слово під час лекції сприяє більш глибокому розумінню та усві­домленню навчальної дисципліни студентами. Образність мовлення лек­тора, посилення та послаблення голосу, підкреслювання темпом найваж­ливіших положень — все це робить матеріал, що викладається на лекції, більш легким для сприйняття. Саме тому ще з часів зародження вищої школи лекція продовжує бути одним із основних видів навчальних за­нять.

Проте треба пам'ятати, що на лекції знання передаються від лекто­ра до слухачів не в повному обсязі. Вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами неможливо, але можна отримати правильний підхід до вивчення предмету, зрозуміти основне, взнати найбільш важ­ливе.

Лекція — це творчий процес, в якому беруть участь як лектор, так і слухачі. Навіть найкращий викладач не зможе прочитати повноцінну лекцію, якщо слухачі до неї не готові. Тому успіх лекції залежить не тільки від підготовки та настрою лектора, але й від аудиторії, від взає­мозв'язку викладача та студентів.

Для того, щоб робота під час лекції була успішною й давала позитив­ний результат, треба вміти слухати викладача й фіксувати ту інформа­цію, яка від нього відходить. Здавалося б, що може бути простішим? Але, виявляється, перші проблеми виникають вже через елементарне не­вміння слухати.

На перший погляд усі, у кого є вуха, вміють слухати. Але спробуйте переказати зміст двадцятихвилинної розмови з подругою по телефону або з другом під час перерви. Виявляється, це не так вже й легко, навіть якщо розмова була досить серйозною. Як свідчать дослідження психо­логів, прослухавши десятихвилинне повідомлення, звичайна людина за­пам'ятовує лише половину з того, що було сказано. А через два дні за­бувається ще половина інформації. Таким чином, в пам'яті утримуєть­ся лише четверта частина почутого.

Невміння активно слухати є основною причиною неефективної ро­боти в аудиторії. Тому серед усіх вмінь, якими повинен володіти студент, вміння слухати є одним із основних, і саме воно вимагає найбільшого вдосконалення. Визначте, чи на достатньому рівні ви володієте цим вмінням.

Тест « Чи вмієте Ви слухати лекцію»

Розгляньте кожне з наведених нижче тверджень і дайте відверту відповідь, чи стосуються вони вас. Залежно від вашого рішення ви­беріть один із варіантів відповідей: «так», «іноді» або «ні».

1. На лекції в аудиторії я сідаю переважно на останні лави.

2. Під час лекції мене відволікають розмови сусідів.

3. У мене зазвичай виникає потреба під час лекції перепитати що-небудь у сусіда.

4. Я соромлюся ставити питання лектору, якщо не розумію, про що йдеться.

5. Мені буває на лекціях нецікаво.

6. Під час лекції мені хочеться спати.

7. На лекціях я готуюся до важливих семінарів або контрольних робіт.

8. Перед лекцією я не переглядаю попередній матеріал.

9. Під час лекції я поринаю у спогади чи мрії. 10

Оцініть свої результати, зарахувавши за кожну відповідь «так» — 1 бал, за відповідь «іноді» — 2 бали, відповідь «ні» — 3 бали. Якщо ви набрали:

Ø від 9 до 15 балів — ви не готові до сприйняття лекційного матері­алу і вам треба багато працювати над собою, розвивати увагу, тре­нувати вольові якості і займатись самовихованням;

Ø від 16 до 21 балу — ви непоганий слухач, але вам необхідно вдо­сконалюватися: спробуйте знайти, що саме заважає ефективному слуханню лекцій, і зосередьтеся на подоланні цих перешкод;

Ø від 22до 27балів — ви вмієте слухати лектора, і якщо при цьому вам вдається складати гарний конспект, то багатьох проблем, пов'я­заних із навчанням у вузі, ви зможете уникнути.

Розглядаючи причини, які заважають нам слухати, слід насамперед виокремити найпростіші: ми чимось засмучені, нам не цікаво те, про що говорять, ми втомлені або лінуємося слухати, ми захоплені влас­ними думками, турботами і проблемами. А іноді ми просто не вміємо слухати.

Іствуд Атватер у «Я Вас слухаю...» наводить дані опитування сту­дентів коледжу щодо думок, які виникають у них під час занять. Ре­зультати виявились такими:

• 20% слухали уважно, але тільки 12% слухали активно;

• 20% думали про майбутнє побачення;

• 20% поринули у спогади;

• решта мріяли, переживали, хвилювалися, розмірковували на сторонні теми.

Якби таке опитування проводилося серед наших студентів, картина не дуже б відрізнялася. Тому розібратися, як треба слухати, щоб не тільки Чути, а й усвідомлювати почуте, є надзвичайно важливим.

«Чути» — це означає фізично сприймати звуки, «слухати» — озна­чає сприймати звуки певного значення. Слухання — активний процес, який вимагає зосередженості, уваги до того, про що йдеться. Вміння слухати на відміну від здатності чути, набувають шляхом тренування.

Вміння слухати передбачає насамперед бажання слухати, бажання почути. А для того, щоб почути, перш за все потрібно бути уважним. І саме це є найважчим у процесі слухання. За допомогою невеликого те­сту перевірте, наскільки ви уважні.

Тест: «Наскільки Ви уважні »

Є люди, яких майже нічого не може здивувати, приголомшити, по­ставити в глухий кут. Їх повна протилежність — люди розсіяні та не­уважні, які можуть розгубитися у найпростіших ситуаціях. За допомо­гою запропонованого тесту можна зорієнтуватися стосовно рівня вашої уважності й зробити певні висновки.

Дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання:

1. І. Чи часто ви програєте через неуважність?

2. Чи розігрують вас друзі та знайомі?

3. Чи вмієте ви займатися якою-небудь справою й одночасно слу­хати те, про що говорять навколо вас?

4. Чи знаходили ви коли-небудь на вулиці гроші чи ключі?

5. Чи дивитеся ви уважно по боках, коли переходите вулицю?

6. Чи здатні ви з подробицями пригадати фільм, який переглянули два дні тому?

7. Чи дратуєтеся ви, коли хтось відволікає вас від читання книги, перегляду телевізора чи якогось іншого заняття?

8. Чи перевіряєте ви здачу в магазині одразу біля каси?

9. Чи швидко ви знаходите в квартирі потрібну річ?

10. Чи здригаєтеся ви, якщо вас раптово хтось кличе на вулиці?

11. Чи трапляється, що ви одну людину приймаєте за іншу?

12. Захопившися розмовою, чи можете ви пропустити потрібну вам зупинку?

13. Чи можете ви не замислюючися назвати дати народження близьких вам людей?

14. Чи легко ви прокидаєтеся?

15. Чи зможете ви знайти у великому місті без сторонньої допомоги будинок (музей, магазин, певний заклад), в якому ви вже були од­ного разу в минулому році?

Підрахуйте отримані результати, зарахувавши собі по одному балу за кожну позитивну відповідь на питання 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 15 і за кожну негативну відповідь на питання 1,7, 10, 11, 12.

Ø понад 11 балів — ви напрочуд уважна людина і вам можна лише позаздрити.

Ø 5-10 балів — ви досить уважні, не забуваєте нічого важливого, про­те іноді виявляєте розсіяність, що призводить до прикрих непоро­зумінь. Але у відповідальні моменти ви здатні зосередитись

Ø 4 бали і менше — ви дуже неуважні і це є причиною багатьох не­приємностей у вашому житті. Вам необхідно виховувати в собі зібраність і постійно тренувати пам'ять.

Для того, щоб слухати уважно, треба настроїтися на слухання, прийняти відповідну позу. Спробуйте пригадати, як сидять глядачі в театральній залі коли йде нецікава вистава. Вони сидять, розвалившися в кріслах, погляд блукає по стелі та глядацькій залі і лише зрідка затримується на сцені. Нерідко при цьому ще й ведеться стороння розмова з іусідом. А якщо вистава захоплює? Тоді тіло напружене, ледь нахилене вперед, очі безвідривно стежать за тим, що відбувається на сцені. Глядачі слухають «всім тілом». Таке слухання «всім тілом» не тільки свідчить про готовність слухати, фізичну увагу, але й допомагає процесу сприйняття. Глядачі в театрі приймають цю позу мимоволі. Але цим самим методом варто користуватись і свідомо, оскільки усвідомлене вміння бути уважним — ефективний засіб підвищення сприйняття змісту лекції та іншої усної інформації. Стежачи за власною «робочою» позою, доцільно постійно контролювати й напрямок власного погляду. Таке зосередження особливо потрібне в тих випадках, коли викладач Говорить поволі, монотонно, тихо або просто недостатньо цікаво.

1.2. ПЕРЕШКОДИ СЛУХАННЮЛЕКЦІЇ

Перешкодою до слухання і сприйняття інформації може бути уперед­жене ставлення до предмета. Іноді студенти вважають, що певна на­вчальна дисципліна не має практичного значення для майбутньої про­фесійної діяльності. Така установка унеможливлює процес активного слухання, що призводить до неефективного використання навчального та особистого часу. Проте, незважаючи на суб'єктивну думку про необхідність тієї чи іншої навчальної дисципліни, варто враховувати, що навчальні плани і програми складаються з огляду на досвід і потреби фактичної діяльності. Нерідко в доцільності вивчення певного предмета можна переконатись лише з плином часу, при розв'язанні конкретних практичних завдань.

Іншою перешкодою може бути суб'єктивне негативне ставлення до особи викладача. Часом ми можемо не сприймати його зовнішній вигляд, манеру вдягатися, ходити або говорити. В такому випадку варто хоча б подумки поставити себе перед аудиторією й спробувати щось розповісти. А під час лекції доцільно абстрагуватись від особистості лектора і зосередитись тільки на тому, що він говорить.

Серед факторів, які за­важають слуханню, варто виділити і сторонні роз­мови. Нерідко буває, що сусід щось не дочув і пе­репитав, попросив ручку чи запитав котра година. Відповідаючи йому ми самі в цей момент пропу­стили частину із сказано­го і вже не розуміємо, про що йдеться далі.

Суттєвим фактором є і відстань до лектора. Чо­мусь вважається ознакою гарного тону сидіти на останніх партах і час­то студенти просто не наважуються пересісти ближче. Звичайно, якщо мати на меті почитати під партою захоплюючий детектив і уявляти себе в цей час супергероєм, то кращого місця не знайти. Але для того, щоб слухати і сприймати почуте — найкраще сидіти там, де можна не тільки чути кожне слово викладача, а й бачити його міміку. Це дозволяє вста­новити контакт очей і створює можливість сприймати лекцію не як монолог, а як діалог. При цьому значно покращується не тільки сприй­няття і розуміння почутої інформації, а й її запам'ятовування і усвідом­лення.

Іноді студент іде на лекцію з наміром, сидячи на останній парті, підго­туватись до контрольної роботи, важливого семінару або заліку з іншої дисципліни. Ні про яке слухання лекції в цьому випадку не може бути і мови. Більше того, викладач навіть заважає. Але ж колись і цю лекцію треба буде вивчити. І скоріш за все штудіюватись пропущений матері­ал буде на другій лекції, а матеріал другої — на третій і так аж до сесії, коли надія буде покладатись лише на довгу піч. В такому випадку лю­дина сама себе заганяє в глухий кут при великих затратах сил і часу навчання стає малоефективним.

Зворотній бік проблеми — недостатня кваліфікація лектора. На жаль, далеко не всі викладачі можуть читати лекцію достатньо емоційно і динамічно, щоб подолати нашу сонливість після напруженої роботи напередодні ввечері до пізньої ночі. В цьому випадку допоможе масаж кінчиків пальців, скронь та потиличної зони (ближче до шиї).

Той, хто слухає, практично завжди керується свідомою метою. Але при цьому процес слухання може підтримуватися за допомогою певних мотивів або відбуватися без них. Тобто процес слухання лекції спрямовує то довільна, то післядовільна увага. Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, які ставить перед собою людина, вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту та волі. Але у поряд з автоматизацією певних різновидів діяльності можливе виник­нення так званої післядовільної уваги. При цьому зберігається відповідної спрямованості діяльності до свідомо визначених цілей, але вже не вимагається спеціальних розумових зусиль. Така діяльність обмежується лише стомленістю та виснаженням ресурсів організму.

Таким чином, головним для того, щоб слухати і сприймати почуте, є вмінняслухати, вміння зосередитись на тому, що говорить лектор.

Проте, незважаючи навіть на велике бажання засвоїти лекційний ма­теріал, нерідко не вдається це зробити через нерозуміння окремих положень, думок, термінів. Щоб уникнути цього, доцільно робити помітки і наприкінці лекції з'ясувати всі незрозумілі питання. Як правило, всі викладачі планують час для відповідей на питання, тому варто ним ско­ристатися.