Історія газет
III. Постановка проблеми.
II. Проведення тренувального заняття.
Сгідр/С
β залежить від:
1) природи розчиненої солі: чим слабкіший кислота чи основа, якими утворена сіль, тим вищий ступінь гідролізу;
2) температури: з підвищенням температури підвищується β;
3) від розведення водою: β зростає;
4) концентрації продуктів реакції: при збільшенні концентрації одного з продуктів реакції β зменшується.
На тренувальному занятті педагог демонструє поетапність виконання дослідження: вибір теми (проблема), постановка запитань (гіпотеза), проведення дослідження, підбиття підсумків (рішення).
IV. Збір матеріалу.
У зборі матеріалу використовується алгоритм дослідження (картки). Інформацію краще одразу фіксувати.
V. Доповідь.
VI. Обговорення доповіді.
Після ознайомлення дітей із загальною схемою досліджень, переходимо до самостійних досліджень.
Пам'ятка педагогу:
1. Учіть дітей діяти самостійно, уникайте прямих інструкцій.
2. Не стримуйте ініціативи дітей.
3. Не робіть за дітей те, що вони зможуть зробити самостійно.
4. Не поспішайте з винесенням оціночних суджень.
5. Допомагайте дітям учитися керувати процесом засвоєння знань:
а) самостійно виявляти проблеми;
б) простежувати зв'язки між предметами, подіями, явищами;
в) формувати навички самостійного рішення проблем дослідження;
г) учіть аналізу, синтезу, класифікації , узагальненню інформації.
6. Учіть відстоювати свої ідеї та відмовлятися від помилкових.
Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Переписували від руки сувої під назвою Acta diurna populi romani («Щоденні справи римського народу») вивішувалися на площах і доставлялися політикам чи просто знатним городянам. Римські газети представляли собою дерев'яні дощечки, на яких записували хроніку подій. Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезар не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, доповіді полководців і послання правителів сусідніх держав.
Першою в світі друкованої газетою став «Столичний вісник», який почав виходити в Китаї в VIII столітті. У ній поміщали укази імператора та повідомлення про найважливіші події. Газети друкували з дощок, на яких вирізали ієрогліфи, покривали тушшю і робили відбитки. Ця технологія була вкрай незручною, оскільки дошка від частого покривання фарбою швидко приходила в непридатність.
Протягом наступних століть в газетах мало що змінилося: аж до винаходу в Німеччині у 1450-х роках Йоганном Гутенбергом друкарського преса, що дозволяв розмножувати текст і зображення, не вдаючись до послуг переписувачів, газети (які представляли собою всі ті ж переписані від руки сувої з головними новинами) залишалися досить дорогим атрибутом життя високопоставлених чиновників чи багатих торговців. Свій сучасний вигляд газети почали набувати в XVI столітті. Тоді й стало звичним сама назва «газета» — по найменуванню дрібної італійської монети gazzetta, яку зазвичай сплачували за рукописний листок новин у Венеції. Вважається, що саме в цьому місті були утворені перші бюро по збору інформації — прообрази інформаційних агентств — і виникла професія «письменників новин».
До числа перших газет, сильно нагадують сучасні нам видання, прийнято відносити газету «La Gazette», яка видавалася з 30 травня 1631 у Франції. Тираж газети налічував близько 1200 примірників, а її видавцем став, отримавши у 1630 патент на поширення новин на території Франції, дворянин Теофраст Ренодо. Політичне значення «La Gazette» було настільки велике, що деякі повідомлення в неї писали особисто король Франції Людовик XIII, а також кардинал Рішельє. Значення «La Gazette» для розвитку цього типу засобів масової інформації було особливо великим ще й тому, що в «La Gazette» стала розміщуватися платна реклама. У 1657 одна з англійських газет опублікувала першу рекламну пропозицію, незабаром король Карл II розмістив приватне оголошення про зникнення улюбленої собаки, а через півстоліття Даніель Дефо поклав початок політичній журналістиці, заснувавши тижневик «Огляд державних справ».
Роком народження європейської газетної періодики вважається 1609 (хоча деякі дослідники називають 1605). Місцем її появи стала Німеччина. Газета, що починалася словами «Relation: Aller Furnemmen», була надрукована в січні 1609 у вільному імперському місті Страсбург, і в ній були поміщені новини з Кельна, Антверпена, Риму, Венеції, Відня і Праги. Редактором-видавцем цього тижневика став друкар Йоганн Каролюс, який раніше займався складанням рукописних листків новин.
У тому ж 1609 в Аугсбурзі з'явилася «Avisa Relation oder Zeitung» — інша щотижнева газета, яку видавав Лука Шульте. Те, що в німецький друк проникло італійське слово «avviso», свідчить про генетичний зв'язок між першими німецькими щотижневими газетами та їхніми венеціанськими прообразами. Формат німецьких видань і форма подачі новин також нагадують венеціанські avvisi. Перші друковані газети не мали чітко визначеного назви. Місце видання та прізвище редактора-видавця зазвичай не вказувалися. Розташування новинного матеріалу залежало не від ступеня важливості самого описуваної події, а від дня надходження даної інформації. Самі новини практично не коментувалися і подавалися без будь-яких рубрик, політичні події чергувалися з далеко не завжди достовірними сенсаціями.