СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО

Сексуальне насильство, чинене стосовно дитини, по своїх наслідках ставиться до найважчих психологічних травм. На жаль, у нашій країні не існує достовірних даних про поширеність насильства над дітьми, оскільки довгий час ця тема була закрита, офіційна статистика відсутня. Однак по оцінках Центру соціальної й судової психіатрії ім. Сербського, органі внутрішніх справ у Росії щорічно реєструють 7-8 тисяч випадків сексуального насильства над дітьми, по яких збуджуються кримінальні справи (Догадина, Пережогин, 2000). Але в реальності ці показники значно вище.

Американські дослідники визначають сексуальне насильство над дітьми (Child Sexual Abuse – CSA) як будь-який сексуальний досвід між дитиною до 16 років ( по окремих джерелах – до 18) і людиною принаймні на 5 років старше його. Сексуальне насильство над дітьми визначається також як «залучення залежних, психічно й фізіологічно незрілих дітей і підлітків у сексуальні дії, що порушують суспільні табу сімейних ролей, які вони ще не можуть повністю зрозуміти й на які не в змозі дати осмисленого згоди» (Finkelhor, 1984).

Незважаючи на існуючий стереотип, серед усіх випадків насильства над дітьми 75-90% ( по різних джерелах) ґвалтівників знайомі дітям, і тільки 10-25% випадків насильства відбувається незнайомими людьми. В 35-45% випадків ґвалтівником є родич, а в 30-45% – більш далекий знайомий.

У той же час тільки 2% жертв внутрішнсімейного й 6% жерть внесемейного насильства повідомляють про випадки насильства владі. Отже, у наведені вище дані входять лише ті випадки насильства, про яких жертви самі розв'язали розповісти. Реальні ж цифри набагато більше (Meichenbaum, 1994).

У порочний^-порочнім-сексуально-порочному обігу з дитиною по наміру виділяють сексуальне зловживання (використання) і властиво сексуальне насильство (Соонетс, 2000).

Актами сексуального використання дитину й насильства над ним є наступні дії, які нерідко описуються жертвами як початок сексуального насильства (Зинов'єва, Михайлова 2003):

• пещення, обмацування, цілування, і в тому числі – таємний дотик до інтимних частин тіла дитину (наприклад, під час купання);

• розглядання полових органів дитину;

• демонстрація свого голого тіла або своїх полових органів дитині;

• підглядання за дитиною під час роздягання, купання, у туалеті;

• утиск дитини поглядами, що бентежать, сексуальними висловленнями;

• мастурбація в присутності дитини.

До контактних форм сексуального насильства й використання відносять наступні дії:

• тертя пениса про тіло дитини;

• примус дитини до мастурбації в присутності дорослого;

• примус дитини до маніпуляції гениталиями дорослого;

• обмацування гениталий дитину або маніпулювання ними;

• наслідування половим зносинам за допомогою пальця;

• вагінальні полові зносини з дитиною;

• полові зносини з дитиною через анальний отвір;

• полові зносини через рот дитини.

На практиці непросто відрізнити провісники сексуального насильства від позитивного тілесного контакту, який буває зовсім необхідний у спілкуванні з маленькими дітьми. Відмінності між двома ситуаціями визначаються намірами дорослої людини (ситуація могла б бути нормальної, якби не було «задньої» думки, і дитина повинен це почувати), а також тем, чи має можливість дитина вільно сказати «ні».

Звичайно жертвами сексуального порочного відношення є діти молодше 12 років, але найчастіше – у віці 3-7 років. Маленька дитина ще не розуміє, що відбувається, його легше залякати, схилити до того, щоб він нікому не говорив про те, що відбулося ( тобто укласти «договір мовчання»). Що також зробив насильство дорослий сподівається, що в цьому віці дитина ще не здатна описати що відбувся словами. Оскільки фантазії маленької дитини найчастіше змішані з реальністю, те, імовірно, його розповіді не повірять, навіть якщо він щось про це й розповість. Сексуальному насильству у віці до 14 років звичайно зазнають 20-30% дівчинок і 10% хлопчиків. Хлопчики частіше, чим дівчинки, зазнають насильству в більш ранньому віці. Хоча в цілому сексуальне насильство над хлопчиками зустрічається в 3- 4 рази рідше, чим над дівчинками (Черепанова, 1996).

Існує безліч перекручених уявлень про ґвалтівника.

По-перше, уважається, що ґвалтівником може бути тільки чоловік. Однак по статистиці 2% з тих, хто насилує дітей, – жінки. На думку фахівців, їх кількість у реальності більше, оскільки виявити подібні випадки сутужніше, тому що традиційно жінки перебувають поруч із дитиною, тому жінкам-ґвалтівникам простіше сховати, що відбувається.

По-друге, уважається, що ґвалтівники належать до людей старшого віку. Однак звичайно це люди молодше 40 років, 50% з них стають ґвалтівниками в 30 років.

По-третє, існує думка, що сексуальне насильство над дитиною здатний зробити тільки психічно хвора людина, однак лише 5% з них страждають психічними розладами або порушеннями поведінки й потягів. За закордонним даними, приблизно в 1/3 з них сформований синдром залежності (алкоголізм або наркоманія) і лише 1/3 з їхнього числа зробили насильство в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Розрізняють ситуативних ґвалтівників і ґвалтівників, що мають певні переваги. У першому випадку не можна вважати, що головною причиною насильства стала специфічна орієнтація – сексуальна перевага дітей. Ситуативних ґвалтівників розділяють на кілька типів:

1. Регресивні. Вони огличаюгся низьким рівнем власної гідності, а також низькою здатністю контролювати імпульси. Із цих причин в умовах доступності власних дітей влада над ними провокує їх до здійснення насильства.

2. Морально нерозбірливі. Вони жорстоко звертаються з усіма близькими людьми, хто перебуває в їхній владі й залежимо від них: дружиною, родичкою, друзями, підлеглими. Зрештою об'єктом насильства стає дитина, при цьому, як правило, ґвалтівник цього типу примушує вступати з ним у сексуальний контакт, використовуючи фізичну силу.

3. Сексуально нерозбірливі. Це люди, для яких не існує границь і правил задоволення власних сексуальних потреб. В останні роки навіть виділяється специфічний тип аддиктивного поведінки: сексуальна аддикция, хоча далеко не всі страждаючі нею стають ґвалтівниками.

4. Неадекватні. До цього типу відносять социопатов – людей, що соціально не вписуються в рамки суспільства, для яких діти не мають ніякої цінності, і тому вони вважають себе має право робити з ними все, що захочуть.

5. Що воліють (дітей) – це винятково ті, чия сексуальна орієнтація спрямована на дітей, тобто педофіли. Для задоволення своїх потреб вони не зупиняються ні перед чим, тому кількість жертв у цьому випадку значно більше, чим у ситуативних ґвалтівників.

ґвалтівників, що воліють, розділяють на наступні типи:

Спокусники. Вони вміють знаходити контакт із дитиною, спілкуватися з ним, слухати, розмовляти, установлювати з ним партнерські відносини. Залучення в сексуальні дії відбувається поступово, супроводжується проявом уваги стосовно дитини, залицянням і даруванням подарунків.

Інтроверти. Цей тип не має такі ж навички спілкування й зваби, як спокусник, тому встановлення тривалого контакту з дитиною, що дозволяє вступати в сексуальні відносини, – для нього непросте завдання. У зв'язку із цим його сексуальний досвід коротко тимчасовий і нерідко супроводжується фізичним насильством.

Садисти. Їхнім найменше – 2% із ґвалтівників, що воліють. У цих випадках сексуальні дії сполучено з потребою заподіювати біль, аж до вбивства

У випадку сексуального насильства можна виявити й фізичні ознаки що відбувся, і зміни в поведінці дитини. Тілесні симптоми звичайно пов'язані з тем, яким образом здійснюється з дитиною підлоговий акт або інша форма насильства.

Оральні симптоми: екзема; дерматит; герпес на особі, губах, у ротовій порожнині; крім того, відмова від їжі (анорексія); переїдання (булимия).

Анальні симптоми: ушкодження прямої кишки; почервоніння ануса; варикозні зміни; ослаблення сфінктера; запори.

Вагінальні симптоми: порушення незайманої пліви; розширення піхви; свіжі ушкодження (рани, садна); супутні інфекції.

Крім цього, фізичними симптомами сексуального насильства над дитиною є:

• порване, забруднене або закривавлена нижня білизна;

• гематоми (синці) в області полових органів;

• кровотечі, непояснені виділення з полових органів;

• гематоми й укуси на грудях, сідницях, ногах, нижній частині живота, стегнах;

• біль у животі;

• повторювані запалення сечовипускальних шляхів;

• венеричні хвороби;

• несподівана вагітність (якщо неповнолітня дівчина відмовляється назвати батька дитини або вагітність у дівчинок від 9 років з недостатнім рівнем психосексуального розвитку).

Ознаками перенесеного сексуального насильства є різні зміни в поведінці, деякі з них можна розглядати і як перші прояви посттравматичного синдрому.

A) Зміни в проявах сексуальності:

• надзвичайний інтерес до ігор сексуального змісту;

• разючі для цього віку знання про сексуальне життя;

•, що спокушає поведінка стосовно протилежної підлоги й дорослим;

• сексуальні дії з іншими дітьми (починаючи з молодшого шкільного віку);

• незвичайна сексуальна активність: сексуальне використання молодших дітей; мастурбація (починаючи з дошкільного віку); тертя половими органами про тіло дорослого; проституція.

Б) Зміни в емоційному стані й спілкуванні:

• замкнутість, ізоляція, відхід у себе;

• депрессивность, смутний настрій;

• відраза, сором, провина, недовіра, почуття власної зіпсованості;

• часта замисленість, відстороненість (з дошкільного віку);

• істерична поведінка, швидка втрата самоконтролю;

• труднощі в спілкуванні з ровесниками, избегание спілкування з ними, відсутність друзів свого віку або відмова від спілкування з колишніми друзями;

• відчуження від братів і сестер;

• тероризування молодших дітей і однолітків;

• жорстокість стосовно іграшок (у молодших дітей);

• амбівалентні почуття до дорослих (починаючи з молодшого шкільного віку).

B) Зміни мотивації дитину, соціальні ознаки:

• нездатність захистити себе, непротивлення насильству й знущанню над собою, смиренність;

• різка зміна успішності (гірше або набагато краще);

• прогули в школі, відмова й відхилення від навчання;

• прийняття на себе батьківської ролі в родині (по приго-

товлению їжі, пранню, миттю, залицянню за молодшими і їх вихованню),

• заперечення традицій своєї родини внаслідок несформи-рованности соціальних ролей, аж до відходу з будинку (характерно для підлітків).

Г) Зміни самосвідомості дитину:

• зниження самооцінки;

• думки про самогубство, спроби самогубства.

Д) Поява невротичних і психосоматичних симптомів:

• острах залишатися в приміщенні наодинці з певною людиною;

• острах роздягатися (наприклад, може категорично відмовитися від участі в заняттях фізкультурою або плаванням або знімати нижня білизна під час медичного огляду);

• головний біль, болі в області шлунка й серця.

Найважча по своїх наслідках форма сексуального насильства – інцест, або кровозмішення, коли сексуальне насильство стосовно дитини відбувається близьким родичем. Подібні сексуальні зловживання є ознакою порушеного функціонування родини.

Існує думка, що інцест не є насильницьким стосовно дитини, оскільки він не завжди містить у собі застосування сили або прямий примус. Найчастіше діти добровільно погоджуються на ті або інші сексуальні дії. Причин цьому багато, наприклад довіра й любов до ґвалтівника, страх втратити його розташування.

Однак фахівцям, що працюють із дітьми, слід ураховувати, що дитина може не усвідомлювати факту насильства в силу свого віку або інших причин. Надзвичайно важливо розуміти, що навіть у тому випадку, коли діти усвідомлюють значення вироблених з ними дій, вони однаково не мають достатній досвід, щоб передбачити всі наслідки таких дій для свого психічного або фізичного здоров'я.