Навчальна угода

Навантаження студента

План.

1. Європейська система залікових кредитів

2. Поняття компетентності в ECTS.

3. Типи компетенцій.

4. Поняття модуля освітньої програми

5. Навантаження студента

6. Оцінювання за шкалою ECTS

7. ECTS для постійного навчання протягом всього життя

8. Інформаційний пакет/Каталог курсу

9. Навчальна угода.

10. Академічна довідка.

1.Європейська система залікових кредитів

ECTS (European Credit Transfer System) - європейська система залікових кредитів (система кредитів ECTS) була розроблена Європейською комісією в 1997 р.

ECTS повинна допомагати вирішенню наступних завдань:

· організація допомоги студентам у навчанні в інших вузах, у тому числі закордонних;

· забезпечення порівняння й вимірюваня результатів навчання студентів при переході з одного вищого навчального закладу в інший;

· надання доступу до навчальних планів і програм курсів, що полегшує співробітництво вузів;

· забезпечення академічного визнання періоду навчання як у закордонному вузі, так й у будь-якому вузі у своїй країні.

ECTS містить у собі методи вимірювання та порівняння досягнень й успіхів у навчанні, з наступним їхнім переносом (трансфером) з одного вищого навчального закладу в інший. При цьому ECTS не замінює національних систем виміру трудомісткості й оцінки знань, а є тільки інструментом у процесі інтернаціоналізації вищої освіти.

Серед цілей ECTS можна виділити наступні

· збільшення можливості для студентської мобільності, тим самим сприяння академічному визнанню;

· удосконалювання існуючих і створення нових освітніх програм у національному масштабі;

· сприяння взаємному визнанню кваліфікацій;

· досягнення прозорості й сумісності навчальних програм і кваліфікацій;

· забезпечення доступу на ринок праці.

Введення ECTS у навчальний процес українських вищих навчальних закладів корисно як для іноземних студентів, що навчаються у вузах держав-учасниць СНД (полегшується питання академічного визнання дипломів і кваліфікацій, робляться прозорими освітні програми й навчальні плани), так і для студентів, що мають фінансові можливості продовжити освіту у закордонних університетах або в рамках академічної мобільності повернутися в рідний вуз після освоєння частини освітньої програми у приймаючому навчальному закладі. Система ECTS може бути застосована й для організації обмінів студентами між вузами.

2.Поняття компетентності в ECTS

Європейська система кредитів заснована на філософії взаємної довіри (термін «кредит» в англійському оригіналі близький до поняття «довіра»), здатності освітніх структур до гармонізації як на національному, так і на міжнародному рівнях. Мова йде про відбиття результатів навчання не у вигляді часових затрат, необхідних на освітню програму, а в термінах кредитів (залікових одиниць), прив'язаних до досягнутих результатів у вигляді набору компетенцій, що формуються на основі відповідної освітньої програми.

Ознаками компетентності традиційно були диплом про вищу освіту, або займана посада, які давали переваги їхньому носію, але не завжди відбивали реальний рівень компетентності, кінцеві результати його діяльності. Термін «компетентний» - лат. competens (competentis) - означає відповідний, здатний. Поняття компетентності тісно пов'язане з поняттям «компетенція». Визначення поняття «компетенція» включають два загальних аспекти:

1) коло питань... й 2) знання й досвід у тій або іншій області.

У словнику іноземних слів, поняття «компетенція» (лат. competentia - приналежність по праву) визначається як 1) коло повноважень якого-небудь органа або посадової особи; 2) коло питань, у яких дана особа має знання, досвід. Якщо синтезувати перераховані тлумачення цього поняття, то компетентність містить у собі з одного боку, коло повноважень, що визначає відповідальність посадової особи в рішенні практичних завдань, а з іншого боку - знання, досвід, уміння самої посадової особи, тобто здатність і можливість реалізації конкретною особою цього кола повноважень.

У науковій літературі в поняття компетентності включається, крім загальної сукупності знань, ще й знання можливих наслідків конкретного способу впливу, рівень уміння й досвід практичного використання знань. У самому загальному наближенні компетентність можна розглядати як здатність суб'єкта діяти адекватно, згідно умовам ситуації, у напрямку одержання значимих, що мають певну цінність результатів .

Знання людини виступають як би потенціалом, науково-практичним багажем, який він має, але привести їх у дію можуть лише за допомогою додаткових факторів. Виходить, компетентність - це не тільки наявність знань і досвіду, але й уміння розпорядитися ними в ході реалізації своїх повноважень.

Не слід протиставляти компетентність знанням або вмінням і навичкам. Поняття компетентності ширше поняття знання, або вміння, або навичок, воно включає їх у себе (хоча, зрозуміло, мова не йде про компетентність як про просту суму знання - уміння – навички). Орієнтація на освоєння вмінь, способів діяльності була провідною у роботах вітчизняних педагогів: у цьому руслі розроблені як окремі навчальні технології, так і навчальні матеріали.

Сьогодні для проектування навчально-виховного процесу на основі компетентності необхідна опора не тільки на напрацьований колись, але й на інноваційний вітчизняний і міжнародний досвід. Західно-європейська вища школа при оцінці якості освіти орієнтована на загальну компетентність випускника. При цьому упор робиться на оцінку його конкурентноздатності, готовності й уміння успішно «вбудовуватися» у господарські структури, бути ефективним і затребуваним на ринку праці. Ця позиція знаменує зрушення від сугубо академічних норм оцінки вузу до зовнішніх оцінок - професійної й соціальної підготовленості випускників до умов ринку .

Залучення викладачів до чіткого формулювання загальних і спеціальних компетенцій, повинно привести до створення ними курсів, що забезпечують ці компетенції на виході й об'єктивному розподілі залікових одиниць між дисциплінами, що безумовно буде непростим завданням при переході від планування навчального навантаження на основі трудомісткості до планування на основі залікових одиниць.

3.Типи компетенцій

Європейськими експертами в результаті виконання багаторічного (з 2000 року) міжнародного проекту TUNING було вирішено використовуючи поняття загальних і професійних (спеціальних) компетенцій:

До загальних компетенцій віднесені:

· загальнонаукові (фундаментальні), серед яких і гуманітарно-соціальні й економічні, що включають базові знання в області математики й природничих наук, гуманітарних і соціально-економічних наук; базові комп'ютерні й лінгвістичні навички; здатність розуміти й використовувати нові ідеї й тощо;

· соціально-особистісні й комунікативні, що включають здатність до критики та самокритики, терпимість, уміння працювати в колективі, загальну культуру, прихильність до етичних цінностей;

· організаційно-управлінські, у тому числі системні, що включають здатність організувати та спланувати роботу; здатність застосовувати навички на практиці; уміння знаходити й аналізувати інформацію з різних джерел; здатність адаптуватися до нових ситуацій; знання організаційно – правових основ своєї діяльності.

До професійних (спеціальних) компетенцій віднесені:

· базові загальпрофесійні знання в обраній сфері діяльності;

· професійно профільовані (спеціалізовані) знання відповідно до конкретної профілізації або спеціалізації випускника.

Кожна компетенція випускника повинна забезпечуватися певним набором дисциплін (або практик), об'єднаних у відповідні модулі, а зміст модулів дисциплін – повністю відповідати рівню цих компетенцій.

4.Поняття модуля освітньої програми

Поняття модуля освітньої програми в різних європейських системах трактується по різному – від «сукупності дисциплін, поєднуваних в один модуль на базі їх логічного й методичного зв'язку», до «модуля, що є частиною однієї дисципліни».

Останнім часом під модулем часто розуміється сукупність дисциплін і практик, що забезпечують ті або інші компетенції випускника. При цьому варто розрізняти модулі стандарту (де модуль визначається набором компетенцій, якими повинен оволодіти випускник, кількістю кредитів, які нараховуються студентові у випадку успішного освоєння цього модуля й, вимогами до реалізації цього модуля) і модулі освітньої програми (які вуз буде самостійно формувати на основі модулів стандарту й умов реалізації освітньої професійної програми).

В багатьох європейських країнах прийнято виділяти п'ять типів освітніх модулів (або блоків), які зокрема, узяті за основу формування (Освітня професійна програма) ОПП як блоки державного освітнього стандарту .

Наприклад, вся ОПП бакалавра поділена на 3 частині: Загальноосвітню; Основну освітню (ядро професійної підготовки);) Додаткову освітню (факультативи).

I. У загальноосвітній частині ОПП бакалавра виділено три блоки (модуля):

· підтримуючий (фундаментальний) блок (50-70 з.о.) – сукупність модулів дисциплін, без освоєння яких неможливе вивчення дисциплін основного блоку. Модулі підтримуючого блоку формують загальнонаукові компетенції випускника;

· гуманітарно-соціальный блок (25-30 з.о.), що формує гуманітарні, загальнокультурні, соціально – особистісні й комунікативні компетенції;

· організаційно – економічний блок (10-15 з.о.), що формує системні, організаційно – управлінські та економічні компетенції випускника.

· В основній освітній частині ОПП бакалавра виділено два блоки (модуля):

· основний професійний (теоретичний) блок (80-100 з.о.), тобто сукупність модулів дисциплін, що становлять ядро основної освітньої програми й формують базові загальпрофесійні й спеціальні професійно– профільовані компетенції випускника;

· переносимий (практичний) блок (36-40 з.о.), що забезпечує перенесення знань на практику, на курсові й на випускну роботи.

Додаткова освітня частина ОПП бакалавра (факультативи 10-15 з.о.) включає сукупність факультативних дисциплін, що не є обов'язковими. Час, відведений на додаткову частину програми, дає можливість розширити свої знання початковими (базовими) модулями з інших освітніх областей або використати ці кредити для поглиблення знань в основній освітній області (наприклад, засвоювати дисципліни 2-го рівня підготовки).

Європейська система заліку й накопичення кредитів (ECTS) – система, у центрі якої перебуває студент, заснована на навантаженні студента, необхідному для досягнення цілей за програмою навчання.

· ECTS заснована на принципі, що 60 кредитів вимірюють навчальне навантаження студента денної форми навчання протягом одного навчального року. Навантаження студента за програмою в багатьох країнах Європи дорівнює приблизно 1500-1800 годинам у рік й у цих випадках один кредит дорівнює приблизно 25-30 робочим годинам.

· Результати навчання - це набір компетенцій, що визначають те, що студент повинен знати й розуміти, а також рівень його професійної підготовки (практична професійна діяльність) після завершення тривалого або короткого періоду навчання. Кредити в ECTS можуть бути отримані тільки після виконання необхідної роботи й оцінки досягнутих результатів навчання.

· Навантаження студента в ECTS - це реальний час, необхідний для виконання всіх запланованих видів навчальної діяльності, а саме: відвідування лекцій, семінарів, лабораторних занять; а також самостійна робота; підготовка проектів, здача іспитів, і т.п.

· Кредити розподілені по всіх компонентах навчальної програми (такі як модулі, курси, практика) і відбивають кількість роботи для кожного компонента, як частина загального обсягу роботи, необхідної для завершення повного року навчання за відповідною програмою.

Розподіляти кредити по різних компонентах навчального року на підставі реального розрахунку навантаження студента необхідно для одержання середнім студентом результатів, визначених для кожного компонента. Загальне число кредитів за один навчальний рік - 60.

Модель для визначення навантаження студента за програмами вищої освіти була розроблена в рамках університетського проекту Сократ. Цей проект приділяє увагу отриманим знанням і загальним (характерним) компетенціям, а також кваліфікації з конкретного предмету. Він також показує, що на навчальне навантаження впливає підходи й оцінка результатів й описує чотири етапи у визначенні навантаження студента.

Для визначення загальної мети, а саме, розвиток підходу, що веде до реальної оцінки навантаження студента, рекомендується реалізація наступних етапів:

1. Застосування модулів/курсів

Існують модульні й немодульні системи. У немодульній системі кожен курс може мати різну кількість кредитів, хоча загальна кількість за один рік становить 60. У модульній системі курси/модулі мають фіксоване навантаження, наприклад, 5 кредитів, або число, кратне цьому. Навантаження модуля засноване на загальній кількості завдань, які студент повинен виконати, як складову частину повної програми навчання. Ці завдання визначені з метою одержання результатів навчання й з урахуванням витрат часу, необхідних студентові для їхнього досягнення. Наприклад, модуль з 5-ти кредитів дорівнює приблизно 125 годинам роботи типового студента.

2. Розрахунок навантаження студента

Кожен модуль заснований на декількох освітніх діях. Їх можна визначити, виходячи з наступних аспектів:

· типи курсів: лекція, семінар, дослідницький семінар, практичний семінар, практика, лабораторна робота, самостійне навчання під керівництвом, консультація, самостійне навчання, інтернатура, польова робота, підготовка проекту, і т.д.

· типи навчальних дій: відвідування лекцій, виконання спеціальних завдань, практичні технічні або лабораторні навички, написання курсових, читання книг і робіт, навчання конструктивній критиці робіт інших людей, ведення зустрічей, і т.п.

· типи оцінки: усний іспит, письмовий іспит, усна презентація, тест, курсова, портфоліо, тези, звіт про інтернатуру, звіт про практику, безперервна оцінка, і т.п.

Викладачі розраховують час, необхідний для виконання кожного виду діяльності за кожним курсом/модулем. Робоче навантаження, виражене в часі, повинно збігатися з кількістю кредитів курсової одиниці. Викладачі повинні розробити стратегії найкращого використання часу.

3. Перевірка робочого навантаження за допомогою оцінки студента.

Існують різні методи перевірки правильності визначення студентського навантаження. Найпоширеніший метод - використання запитальників для студентів або під час навчального процесу, або після завершення курсу.

4. Регулювання навантаження й виконання навчальних програм

Результат перевірки процесу або коректування змісту курсу може привести до зміни навантаження й типу освітньої діяльності за курсом /модулем. У модульній моделі необхідно відрегулювати кількість навчального матеріалу й видів діяльності по викладанню, навчанню й оцінці, тому що кількість кредитів (у нашому прикладі 5 або кратне 5), фіксована. У немодульній моделі кількість кредитів може бути змінена, але це вплине, звичайно, на інші одиниці, тому що загальне число кредитів програми навчання постійне (наприклад, 30 у семестр, 60 у рік, і т.д.). Регулювання робочого навантаження й дій, необхідно в тому випадку, коли процес перевірки показав, що розраховане навантаження студента не відповідає дійсному.

6.Оцінювання за шкалою ECTS

Оцінювання - найважливіша частина процесу навчання. На ньому сильно позначається вплив різних педагогічних і культурних традицій освітніх систем Європи. Тому необхідно зробити систему оцінювання більш прозорою, щоб забезпечити точне перенесення оцінок з однієї системи в іншу.

У рамках ECTS оцінна шкала була розроблена для поліпшення розуміння оцінок, що використовуються в різних національних системах. Вона націлена на об'єктивну оцінку здатностей студента щодо інших студентів у даній системі. Її ціль - не заміна національних систем, а поліпшення розуміння систем інших країн.

Оцінна шкала ECTS заснована на рівні студента при конкретному оцінюванні, тобто як він/вона виконала роботу по відношенню до інших студентів. Система ECTS класифікує студентів по групах, і в такий спосіб спрощує інтерпретацію розрядів. Це групування лежить у центрі системи оцінювання ECTS.

Система ECTS ділить студентів між групами «зараховано», «не зараховано», а потім оцінює роботу цих двох груп окремо. Студенти, що одержали оцінку «зараховано», діляться на п'ять підгруп: Кращі 10% одержують оцінку A, наступні 25% - оцінку B, наступні 30% - оцінку C, наступні 25% - оцінку D й останні 10% - оцінку E.

Ті, хто не зміг виконати роботу на «зараховано», діляться на дві підгрупи: FX (Незараховано – необхідно ще попрацювати для одержання оцінки) і F (Незараховано -необхідна серйозна робота). Такий поділ дозволяє диференціювати студентів, які майже здали й тими, які абсолютно не мають необхідні знання й навичками.

Оцінна шкала ECTS може бути представлена у вигляді таблиці:

Основні вимоги для розробки оцінок ECTS: наявність досить детальних первинних даних, групи достатнього розміру для підтвердження обґрунтованості, що відповідають статистичним методам й регулярний контроль якості результатів, отриманих при використанні шкали.

7.ECTS для постійного навчання протягом всього життя

Не всі що навчаються - студенти денних відділень за стандартними програмами. Все більша кількість дорослих учнів відвідує відособлені курси або модулі, які можуть або не можуть бути пов'язані з офіційними кваліфікаціями, наприклад, курси по підвищенню професійної кваліфікації. Величезна кількість людей має цінні навички й кваліфікацією, отримані поза стінами вищих навчальних закладів (самонавчання, досвід роботи або життєвий досвід). Немає причин, за яких "нетрадиційні" учні не повинні скористатися прозорістю запропонованої системи оцінювання ECTS.

Вищі навчальні заклади по всій Європі є компетентними установами для визначення й оцінки результатів навчання, і вони ж можуть надати кредити, як студентам очного відділення, так і нетрадиційним учням, що бажають одержати визнання своїх знань і навичок, придбаних поза стінами навчального закладу.

Університети можуть зв'язати результати навчання, отримані поза навчальним закладом, із кредитами, які вони надають за відповідними результатами при виконанні офіційних програм. В 2004-2005 роках почався пілотний проект, у якому навчальні заклади, що володіють маркою ECTS, будуть обмінюватися досвідом по наданню кредитів по різних видах навчання й досліджувати, до якого рівня певні навички й кваліфікації можуть одержати «об'єктивну» кредитну оцінку в Європі. Групи університетів можуть, наприклад, погодити надання однакової кількості кредитів для певного рівня володіння мовою.

ECTS надає інструменти роботи з документацією за результатами навчання по формальному, неформальному й природному навчанню[1] . Немає необхідності розробляти нові документи. Академічна довідка ECTS, наприклад, може бути використана для опису тих результатів, які досягстудент, незалежно від місця навчання й організації навчального процесу.

8.Інформаційний пакет/Каталог курсу

Інформаційний пакет/Каталог курсу – основний документ ECTS. Він покликаний поліпшити розуміння й співставлення навчальних програм для всіх студентів і співробітників - місцевих й іноземних - і надати їм основну навчальну практичну інформацію, а також інформацію про навчальний заклад.

Інформаційний пакет/Каталог курсу не є спеціальним керівництвом для мобільних студентів. Цей документ повинен використовуватися всіма студентами. Університет сам ухвалює рішення щодо формату документа й про те, чи буде він опублікований у цілому або вроздріб. Рекомендується, щоб документ повністю був представлений у веб форматі. Його необхідно систематично поновлювати не менш одного разу на рік. Крім того, інтернет-версія повинна бути доступна на інформаційній домашній сторінці навчального закладу.

Інформаційний пакет/Каталог курсу - не тільки перераховує й описує програми навчання, предмети й модулі, але також подає інформацію, необхідну студентові для прийняття рішення про навчання в певному вузі, за конкретною програмою, або за певним модулем. Інформаційний пакет/Каталог курсу є основним, тому що він надає всю необхідну інформацію з навчальних програм, і повинен бути доступний студентам до початку навчання.

Інформаційний пакет/Каталог курсу навчального закладу повинен бути опублікований мовою навчання й на англійській (або тільки на англійській, якщо викладання ведеться англійською мовою) в Інтернеті й у друкованому форматі в одній або більше брошурах. Інформаційний пакет/Каталог курсу повинен містити всі пункти наступного списку.

Список для Інформаційного пакета/Каталогу курсів

Частина перша. Інформація про вищий навчальний заклад

· Назва й адреса

· Навчальний рік

· Адміністрація

· Загальний опис навчального закладу (включаючи тип і статус)

· Список пропонованих програм із присвоєнням ступенів

· Порядок зарахування/реєстрації

· Основні положення університету (особливо процедури визнання)

· Координатори ECTS вузу

Частина друга. Інформація про програми із присвоєнням ступенів

A) Загальний опис

· Ступінь, що присвоюється

· Вимоги для зарахування

· Навчальні й професійні цілі

· Доступ до подальшого навчання

· Структура курсу, діаграма із кредитами (60 у рік)

· Випускні іспити (якщо є)

· Порядок проведення іспитів й оцінювання

· Факультетський координатор ECTS

B) Опис окремих курсів

· Найменування курсу

· Код курсу

· Тип курсу

· Рівень курсу

· Рік навчання

· Семестр/триместр

· Кількість кредитів

· Ім'я викладача

· Завдання курсу (переважно з погляду результатів і кваліфікацій навчання)

· Попередні умови

· Зміст курсу

· Рекомендоване читання

· Методи навчання

· Методи оцінювання

· Мова викладання

Частина третя. Загальна інформація для студентів

· Вартість життя

· Умови проживання

· Харчування

· Медичне обслуговування

· Умови для студентів з особливими потребами

· Страховка

· Фінансова підтримка студентів

· Комітет зі справам студентів

· Умови навчання

· Міжнародні програми

· Практична інформація для мобільних студентів

· Язикові курси

· Інтернатура

· Спортивні спорудження

· Додаткові умови й вільний час

· Студентські асоціації

Заява-анкета студента ECTS

Форма заяви-анкети студента ECTS була розроблена для мобільних студентів, що навчаються певний період часу в університетах інших країн. Студенти, що бажають одержати ступінь в іншому університеті, повинні надійти в навчальний заклад відповідно до порядку цього вищого навчального закладу й заповнити інші види заяв.

Форма заяви-анкети студента містить всю важливу інформацію про мобільного студента, необхідну для приймаючого закладу. Якщо закладу необхідна додаткова інформація про студента (наприклад, про проживання, особливих медичних вимогах і т.п.), він повинен її запросити в окремій формі.

Навчальна угода ECTS була розроблена для мобільних студентів, які певний період часу навчаються в університетах інших країн (наприклад, за програмою Еразмус).

Навчальна угода містить список курсів або модулів, які планує вивчати студент. Для кожної навчальної одиниці/модуля вказується назва, кодовий номер і число кредитів ECTS.

Навчальна угода повинна бути підписана студентом, відповідальною особою, уповноваженою від університету, що відправляє, а також відповідним уповноваженим від приймаючого університету, що у такий спосіб гарантує студентові, що прибуває, можливість відвідувати заплановані курси/модулі.

Навчальна угода гарантує перенос кредитів для курсів, успішно зданих студентом. заліку курсів.

Іноді по прибуттю мобільного студента в приймаючий вуз, йому необхідно змінити програму навчання. У цих випадках, у Навчальній угоді в найкоротший час повинні бути внесені зміни (звичайно дається 1 місяць), після чого його знову повинні підписати три зацікавлені сторони: університет, що відправляє, приймаючий університет і студент. Тільки в цьому випадку можна гарантувати повне визнання результатів навчання.

Вищі навчальні заклади можуть використати свою власну версію навчальної угоди, за умови, що вона містить елементи й треба порядку, запропонованому в стандартній формі ECTS. Однак, рекомендується використати стандартну форму.

10.Академічна довідка

Академічна довідка ECTS використовується для документування досягнень студента в певний період часу, у ній указуються курсові одиниці або модулі, отримані кредити, місцеві оцінки й оцінки ECTS. Вона відображає й кількість роботи, і якість результатів.

Академічна довідка застосовується для мобільних студентів у двох випадках. Університет підготовляє академічну довідку для кожного вибувшого студента й уже перед його від'їздом направляє її приймаючому університету з метою надати інформацію про завершений студентом курс/модуль й отриманих ним оцінках. Вона підготовляється й направляється приймаючим університетом у вуз, що відправляє, для всіх студентів, що прибувають, наприкінці періоду навчання, надаючи інформацію про роботу, проведену студентом, і отриманих результатах.

Академічна довідка має стандартний формат для відображення всіх навчальних дій, виконаних студентами. Вузи повинні приділяти особливу увагу навчанню викладацького й адміністративного персоналу по використанню Академічних довідок і перекладу оцінок.

Успіхи всіх студентів, не тільки мобільних, можуть систематично оброблятися в єдиній комп'ютерній програмі у форматі Академічної довідки. Це дозволить включати академічні довідки ECTS у додаток до диплома, який видається всім студентам, що випускаються, не залежно від їхньої мобільності.

Вищі навчальні заклади можуть використати свою власну версію Академічної довідки, за умови, що вона відповідає стандартній формі. Рекомендовано використати стандартну Академічну довідку ECTS.

Критерії статусу ECTS

Статус ECTS може бути наданий вищим навчальним закладам, які подали заявку відповідним чином по всіх програмах із присвоєнням ступенів. Вищі навчальні заклади всіх 40 країн, що підписали Болонскую декларацію, а також 8 потенційних країн, можуть подати заява на одержання статусу ECTS. Розгляд заяв від інших країн не виключається, але не гарантується на даному етапі.

Вимоги для одержання статусу наступні:

· вуз повинен забезпечити доступ (у друкованому виді або через Інтернет) до Інформаційного пакета/Каталогу курсу місцевою мовою навчання й на англійській (або тільки на англійській, за програмами, навчання по яких ведеться англійською мовою);

· він повинен правильно використати кредити ECTS і продемонструвати їхній розподіл відповідно до навантаження студента, виміряної у часі;

· він повинен якнайкраще використати інші необхідні інструменти ECTS (Навчальну угоду, Академічну довідку).

Для підтвердження коректного використання інструментів ECTS, університети просять надати Інформаційний пакет\Католог курсів у друкованому виді й\або через веб-сайт і зразки Навчальних угод, Академічних довідок і доказу правильного використання академічного визнання. Заяви, що не містять повний пакет документів, офіційно необхідний для подачі заяви на надання статусу ECTS, не приймаються до розгляду.

Надані зразки й інформація будуть розглянуті Європейською комісією із залученням незалежних експертів. Вищим навчальним закладам, що відповідають всім вимогам, буде наданий статус ECTS. Список цих вузів буде опублікований в Інтернеті. Одержання статусу поліпшить імідж університету й гарантує, що він є надійним партнером у європейській і міжнародній кооперації. Все більша кількість вузів при одержанні статусу ECTS можуть брати участь у новому пілотному проекті по ECTS: навчання впродовж всього життя.

Статус діє протягом трьох академічних років і перебуває під увагою радників ECTS/DS. У випадку, коли очевидно, що вимоги не виконуються, статус ECTS може бути відкликаний.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте мету створення Європейської системи залікових кредитів.

2. Розкрийте сутність поняття компетентності в ECTS.

3. Дайте характеристику типам компетенцій, що були використані європейськими експертами.

4. Охарактеризуйте поняття модуля освітньої програми

5. Які типи модулів взяті за основу формування ОПП?

6. Назвіть етапи визначення реального навантаження студента.

7. Яка мета введення шкали оцінювання ECTS?

8. Як застосовувається ECTS до неофіційного навчання?

9. Яке призначення Інформаційного пакету/Каталогу курсу

10. Що гарантує навчальна угода?

11. Як використовується Академічна довідка, що вона містить?

12. Назвіть критерії надання ВНЗ статусу ECTS.

Список використаної літератури

1. Bologna Declaration Joint Declaration of the European Ministers of Education Convened in Bologna on the 19 of June 1999.

2. Towards the European Higher Education Area. Communique of the Meeting of European Ministers in Charge of Higher Education in Prague – May 19 2001.

3. EUA Graz Declaration 2003 – Forward from Berlin.

4. Realising the European Higer Education Area. – Communique of the Conference of Ministers Responsible for Higer Education in Berlin. – 19 September 2003.

5. Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04. 2003 р. Протокол № 5/5

6. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III — IV рівнів акредитації/ Додаток до Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4.

7. Резолюція науково-практичного семінару «Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації», що відбувся 21-22 листопада 2003 року у м. Львові на базі Національного університету «Львівська політехніка».

8. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Наказ МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

9. Програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації / Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

10. 10.Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців/ Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

11. 11.Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки/ Додаток до Наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.

12. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки / Додаток до Наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.