Максимальна спрямованість на запити та потреби виробників та сільського населення.

Взаємодія з виробниками та населенням виключно на засадах переконання на основі інформування, консультування, навчання, тобто без застосування будь-яких дій примусового характеру, на добровільній основі.

Комплексність дорадчого впливу.Цей принцип здійснюється через залучення структур усіх рівнів (державних, комерційних, наукових, освітніх) до задоволення будь-яких доцільних інформаційних запитів з боку селян та через забезпечення ефективної взаємодії їх з організаціями, установами та підприємствами, що впливають на розвиток села та аграрної економіки, з метою комплексного вирішення проблем сільськогосподарських виробників і сільського населення.

Висока відповідальність за результати дорадчого впливу та якість наданих послуг.Висока відповідальність та якість може бути забезпечена шляхом надання тільки об'єктивної і перевіреної інформації про нові технології, методи ведення господарства, передовий досвід, постійне та систематичне підвищення рівня кваліфікації спеціалістів-радників, поновлення баз даних, інформаційних матеріалів, створення системи обліку дорадчої діяльності та зворотного зв'язку для постійного відстеження результатів дорадчої діяльності.

Незалежність та конфіденційність.Незалежність у взаємовідносинах між радником та селянами визначається тим, що працівник дорадчої служби має керуватися в своїй роботі об'єктивною інформацією та потребами селян, без будь-якого впливу на нього інтересів комерційних структур, органів державної влади чи контролюючих органів.

Гнучкість.Специфіка діяльності дорадчої служби полягає в тому, що вона повинна бути на крок попереду часу і спроможною надавати підтримку у вирішуванні не тільки поточних проблем і задоволенні потреб виробників та сільського населення, але й, головним чином, прогнозувати їх на основі аналізу тенденцій розвитку та виявляти, які проблеми виникатимуть у майбутньому, і, відповідно, забезпечити поінформованість селян, органів управління і спрямовувати аграрну науку на їх вирішення.

Дорадча служба повинна ініціювати зміни і відповідно змінювати саму себе, а завдання, плани, методи роботи і рівень кваліфікації радників повинні постійно адаптуватися до нових умов.

Демократичний (партнерський) стиль ухвалення рішень.Для успішної дорадчої діяльності вкрай необхідно залучати як можна більше виробників сільськогосподарської продукції і сільського населення до планування, реалізації та оцінки дорадчої діяльності, до розробки рішень, організовувати вільний та ефективний обмін думками й інформацією усередині дорадчої служби, постійно підвищувати кваліфікацію і мотивацію співробітників служби, яка на регіональному рівні ухвалюватиме основні рішення щодо стратегії, пріоритетів діяльності, кадрової політики та методів співпраці із сільськогосподарськими товаровиробниками і сільським населенням.

Дорадча діяльність має забезпечити:

сприяння сільським товаровиробникам та сільському населенню у виявленні і формулюванні їх проблем, аналізі варіантів і обґрунтованому виборі шляхів вирішення цих проблем відповідно до конкретних цілей;

підвищення мотивації сільських товаровиробників та сільського населення у реалізації власних рішень, ініціювання змін та інновацій у методах ведення господарства, оцінці результатів та обміні інформацією з іншими товаровиробниками;

надання консультацій з метою ефективної організації та управління господарством з питань фінансового й інвестиційного аналізу, оптимізації використання ресурсів;

підвищення рівня знань та практичних навичок сільських товаровиробників та сільського населення;

забезпечення товаровиробників та сільського населення об'єктивною і найновішою інформацією з різноманітних аспектів виробництва, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, включаючи нові технології і методи господарювання;

інтеграцію знань та інформації з різноманітних джерел, орієнтування аграрної науки на проведення прикладних досліджень з метою відпрацювання практичних рекомендацій щодо вирішення проблем товаровиробників;

формування механізму зворотного зв'язку із товаровиробниками з метою удосконалення та розробки більш ефективних заходів державної аграрної політики.