Реакція споживача на зміну цін товарів

Нехай доход споживача і ціна блага В залишаються незмінними, а ціна блага А змінюється від p₁ до p₂ , p₃, при цьому p₁ p₂ p₃ , тобто ціна блага А постійно зменшується. Побудуємо у відповідності з цими даними бюджетні лінії, всі вони будуть виходити з точки N осі ординат і розходитися променями на осі абсцис.

Ціна блага В залишилася незмінною, не змінився доход, тому кількість блага В, яку споживач може купити на весь доход, залишається сталою. Нахили бюджетних прямих різні, так як кутові коефіцієнти відображають співвідношення між цінами благ, ціни ж в даному випадку змінюються, тому бюджетні лінії розходяться. Точками рівноваги є точки дотику бюджетних ліній і кривих байдужості. З’єднавши точки N₁, Р₁, Р₂, Р₃, Р₄ - отримаємо криву, що називається крива "ціна-споживання".

В міру того, як знижується ціна певного блага А по відношенню до інших благ, попит на це благо збільшується.

Лінія „ціна-споживання” може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага. Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага , які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, - має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) – має місце ефект доходу. Якщо благо вважається повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним –обсяг споживання збільшується.

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, - це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Витрати споживання або вартість даної кількості одиниці блага – це грошові кошти або ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.

Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача). На графіку вартості блага відповідає площа ОВБГ, цінність – ОАБГ, споживчий надлишок – ВАБ.

Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість певного блага і ринковою вартістю цієї кількості блага.

Рис. Надлишок споживача

Існує група благ, попит на які змінюється незначним чином. Вперше на них звернув увагу англійський економіст Роберт Гіффен. Вивчаючи ціноутворення в Ірландії, він помітив парадоксальне явище. В часи катастрофічного неврожаю картоплі, який був основним продуктом харчування ірландських бідняків, попит на нього змінювався дивним чином. Відомо, що якщо ціна на товар підвищується, то кількість товару, що купується скорочується . Проте в результаті неврожаю картоплі та зростання на неї ціни попит на неї не зменшився, а зріс. Ця закономірність призводить в довгостроковому періоді до того , що крива попиту буде мати не від’ємний, а додатний нахил.

Це зумовлено тим, що в часи неврожаю бідні верстви населення змушені відмовитися від ряду інших, більш високоякісних товарів (м’яса, масла, молока), ціна на які зросла в ще більшій мірі, ніж на картоплю. Тим самим низькоякісний товар витіснив інші високоякісні товари.

Благо, попит на які зростає при зростанні цін і зменшується при їх зниженні, називають малоцінними чи низькоякісними товарами.

Товар Гіффена – це товар, який займає значну частку в бюджеті малазабезпечених споживачів, попит на який за інших однакових умов змінюється в тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Вже в ХІХ столітті було помічено, що з ростом реального доходу споживача споживання вторинних благ росте швидше, ніж благ першої необхідності. Першим дослідником, що займався питанням впливу зміни доходу на структуру споживчих витрат, був німецький статистик Ернст Енгель (1821-1896).

Ним було відмічено, що перш за все проходить насичення продовольчими витратами, потім - промисловими витратами і лише пізніше – високоякісними товарами і послугами.