Кіномистецтво

Театр

Музика

Скульптура. Архітектура

Сучасна програма з літератури не орієнтує вчителя на використання таких видів мистецтва, як скульптура і архітектура. Але в посібниках для вчителя, у практиці самих словесників находять певне місце фотокопії скульптур, що відтворюють видатних письменників-класиків, пам'ятники скульптури, присвячені героям, подвиги яких оспівані в художніх творах.

Цінним культурним досягненням народу є пам'ят­ники письменникам. На уроках літератури слід вико­ристати, наприклад, фотографії пам'ятників Т. Г. Шев­ченку в Харкові, Києві, Каневі; пам'ятників І. Я. Франку у Львові, пам'ятника М. М. Коцюбинському в Чернігові та ін. Використовуючи їх на уроках, присвячених вивченню життєвого і творчого шляху письменника, значенню їх творчості, вчитель допоможе учням навчитись "читати", розуміти видатні пам'ятники культури.

Формуючи уявлення учнів про далеке минуле, на уроках літератури важливо знайомити їх з кращими зразками архітектури. Пояснення теми "Давньоруська література" не мислиться без використання таких пам'ятників архітектури Давньої Русі, як Софійський собор, Золоті ворота (XII ст.) й інші.

Твори скульптури й архітектури можуть бути вико­ристані на уроках літератури в процесі вивчення питань з теорії літератури. Практика показує, що учні важко засвоюють такі поняття, як "художній метод", особли­вості різних художніх методів - класицизму, романтизму тощо.

Музика, як і образотворче мистецтво, - рідна сестра літератури. Й. Гете писав, що "велич мистецтва... найяскравіше проявляється в музиці"¹, а це означає, що навряд чи яка-небудь інша образотворчість може зрівнятися з музикою силою впливу на емоційність, уяву, асоціативність школярів.

У викладанні літератури музика посідає значне місце. Перш за все, майже всі письменники-класики були високоосвіченими людьми, розуміли і сприймали музи­ку. Досить згадати імена І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, А. Малишка та інших. Так, М. Т. Рильський писав про розвинений музичний смак Т. Г. Шевченка, підкреслюючи, що великий Кобзар був дуже чуйний до кольорів, барв і відтінків баченого світу, але все ж таки музичне сприймання життя було йому властиве в першу чергу.

У практиці школи на уроках літератури частіше використовується музика під час вивчення ліричних творів, бо поетичні рядки багатьох авторів музикальні. Поєднання поезії з музикою, - писав у свій час композитор І. Д. Кюї, - може примножити силу враження тієї і другої. Поезія Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка найвищою мірою музикальна.

Музика на уроках літератури повинна включатись продумано, з урахуванням особливостей теми, що вивчається. Якщо в середніх класах використовуються на уроці окремі музичні твори, скажімо, народні пісні, думи, а також пісні на слова поетичних творів, що аналізуються ("Садок вишневий коло хати", "На майдані", "Гаї шумлять" і т.п.), до того ж вчитель сам коментує, розповідає про взаємозв'язок двох видів мистецтва, то в старших класах необхідно до цього готувати самих учнів, виробляти в них самостійність, що виявляється в доборі необхідної мистецтвознавчої літератури, в складанні письмових та усних повідомлень, доповідей.

Прийоми роботи з творами музики можуть бути різноманітними: прослуховування музичного твору після аналізу літературного твору або навпаки - спочатку прослуховується відомий учням музичний твір, а потім аналізується художній текст.

На уроках літератури немає можливості детально знайомити учнів з мистецтвом опери, хоча за багатьма творами літератури, що вивчаються в школі, написані твори цього музичного жанру. Однак згадування опер "Наталка-Полтавка" (композитор М. В. Лисенко), "Князь Ігор" (композитор О. П. Бородін) та ін., використання окремих фрагментів з них повинно знаходити місце на уроках, посилюючи емоційне сприймання учнями мистецтва слова і музики, їх естетичне виховання.

Відбір таких музичних творів до конкретної теми, що вивчається, здійснюється учителем з урахуванням підготовки школярів до сприймання цього виду мистецтва, місця і часу його використання.

Уривки з опер прослуховуються в основному після вивчення літературного твору або окремої теми, тому що твори музичного жанру не повинні підміняти художній текст, а лише посилювати його сприймання, розширю­вати загальний кругозір учнів.

Театр і уроки літератури. Проблема не нова, але складна. Взаємозв'язок уроків літератури і театрального мистецтва в сучасних умовах тим ефективніший, чим більше враховується не тільки принцип тематичної близькості творів, що вивчаються (драматичних та прозаїчних - їх інтерпретація на сцені), але й спільність таких теоретичних понять, які пов'язані зі специфікою художньої творчості: художній образ, умовність у мистецтві, метафора; трагедійне і комічне; життєвий матеріал, тема, ідея, сюжет; види і жанри; світогляд і творчість тощо.

У сучасних умовах можливість використання театрального мистецтва на уроках літератури значно розширились завдяки телебаченню і радіо (передачі про драматургію і театр, про творчість видатних майстрів сцени; спектаклі та радіопостановки для дітей і юнацтва тощо).

Як показують дослідження, в практиці школи під час викладання літератури театральному мистецтву приділяється недостатньо уваги, оскільки самі вчителі ще недооцінюють його загально-розвивальне значення.

Для того, щоб театр був активним засобом виховання школярів, потрібне послідовне, цілеспрямоване накопичування художніх вражень, конкретні знання і уявлення про театр як вид мистецтва, про його зв'язок з іншими видами художньої творчості.

Видатні методисти минулого В. П. Острогорський, К. Д. Ушинський, М. О. Рибникова й ін., а також -Т. Ф. Бугайко, Т. Ф. Зепалова, 3. А. Блюмкіна розвивали ідеї комплексного використання театрального мистецт­ва в процесі викладання літератури.

Нині чинна програма з літератури певною мірою вимагає розв'язання завдання літературного розвитку учнів у взаємодії з завданням підвищення їх театральної культури. Так, на уроках літератури слід знайомити учнів із специфікою драматичного мистецтва, озброювати їх елементарними уміннями аналізувати драматичні твори, які належать не тільки літературі, а й театру.

Твори драматичного жанру, що вивчаються, дозволяють учителю характеризувати конкретні етапи розвитку української драматургії і театру, розкривати взаємовплив різних культур, показувати на конкретних прикладах різницю в трактуванні одного і того ж драматичного твору залежно від епохи, від індивідуальності актора, режисера-постановника, творчих можливостей театру.

У практичній роботі вчителів на уроці широко вико­ристовуються прийоми "реконструкції"' окремих вистав за фотографіями, ескізами, репродукціями. Переглядаються і обговорюються вистави діючого репертуару, фільмів, кіновистав, проводяться бесіди з використанням грамзапису, діафільмів, відеозапису тощо; зіставляються літературні твори з їх сценічними та екранними інтерпретаціями; здійснюється ознайомлення з театральною критикою, організовується написання учнями рецензій з наступним обговоренням їх на уроках і т. п.

З метою вдосконалення використання театрального мистецтва сучасна методика рекомендує включати елементи театральної творчості в урок літератури, тому що це "ставить школяра одночасно в позицію читача і виконавця ("актора", "режисера") і тим самим відкриває можливість підвищення як його глядацької, так і читацької культури".¹ Зокрема, в процесі вивчення творів драматургії рекомендуються методи акторської та режисерської роботи над текстом.

Звертаючись до першого з них, учитель привертає увагу до поведінки дійових осіб, розкриває разом з учнями логіку дій персонажа, пропонує по-своєму інтерпретувати окремі сцени, вчить школярів дописувати ремарки.

Елементи режисерського пошуку також використовуються в роботі словесників: аргументований учнем вибір актора на роль того чи іншого персонажа, оснащення тексту драми, що вивчається, власними коментарями, ремарками; може бути і виконання завдань під час роботи над епізодом п'єси: визначити основну подію, що відбулася в обраному епізоді; знайти епіцентр епізоду; відтворити те, що думає персонаж, але не промовляє вголос (підтекст) і т.п.

Таким чином, творчі прийоми вивчення драматургії і театру цілком реальні в умовах уроку літератури.

Кіно - неповторний вид мистецтва. На відміну від інших видів відрізняється широкою доступністю і особливою силою емоційно-художнього впливу на особистість. У наш час ведуться пошуки впровадження кіномистецтва у викладання літератури. В комплексі з уроками літератури кіномистецтво сприяє розвитку творчої уяви, становленню світогляду, формуванню моральних якостей школярів.

Особливу роль відіграють фільми-екранізації тих літературних творів, що вивчаються в школі. Тільки тоді, коли учні познайомляться з текстом і сюжетом літературного твору, можливий перегляд і обговорення його екранізації. При цьому вчителю важливо розвивати самостійні судження учнів, вносячи по ходу корективи, доповнення і уточнення, що сприяють кращому розумінню загальних і специфічних особливостей творів літератури і кіно, формують у школярів уявлення про композицію художнього твору і фільму, про послідовність і причинність подій, супідрядність епізодів і сцен, про взаємодію героїв тощо.

Вказуючи на те, що кіномистецтво на уроках літератури в старших класах може виступати як "принцип створення загальної моделі художнього аналізу фільму і твору літератури",¹ дослідники В. М. Рудальов і Ю. М. Усов пропонують учителю разом з учнями розв'язати декілька завдань:

1)з'ясувати, якими є емоційні враження, єдине відчуття проблематики, авторська концепція, уточнити своєрідне узагальнення, яке залишилось після перегляду фільму;

2)визначити художню закономірність побудови фільму на основі детального аналізу окремих частин (кадрів, сцен, епізодів);

простежити логіку розвитку думки автора, перевіряючи її встановленою художньою закономір­ністю в композиції і пластичній організації відображеної на екрані події, в зчепленні цих подій, в характері головного героя та інших дійових осіб;

3)осягнути авторську концепцію (систему ідейно-естетичних поглядів художника) у внутрішньому русі сюжету, у смисловому значенні зчеплення фактів, у зіткненні умонастроїв героїв;

4) обґрунтувати своє ставлення до авторського світосприймання, яке виявилось у результаті аналізу фільму.

Обговорюючи художні кінофільми на уроці літератури, слід завжди враховувати, що їх необхідно розглядати не як ілюстрації до літератури, а як самостійний твір мистецтва. Тільки в такому разі вони будуть ефективним засобом активізації уваги учнів до літературних першоджерел та своєрідністю інтерпретації в суміжному мистецтві - кіно.