Суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини шляхом надання відомої їм інформації про обставини правопорушення

До суб’єктів цієї групи відносяться свідки. Статус свідка визначається у ст. 272 КУпАП. Відповідно до неї, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Таким чином, визнати особу свідком може лише суб’єкт, який здійснює провадження по справі. Підставою для такого визнання є данні про те, що відповідній особі відомі обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Нормативного визначення обставин, що підлягають установленню по справі, чинне законодавство не містить. У той же час, КУпАП указує на обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280) і на те, які данні є доказами (ст. 280).

До них відносяться обставини, які дають змогу встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. Даний перелік не є вичерпним. З’ясуванню підлягають і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законодавець не встановлює у який формі або у який спосіб такі данні отримуються. З цього випливає, що будь-яке джерело відповідної інформації, а також розсуд суб’єкта провадження є законною підставою для визнання особи свідком. Статус свідка особа набуває у момент прийняття рішення про її виклик для дачі пояснень.

Виходячи з норм ст. 272 КУпАП, явка свідка для дачі правдивих пояснень і відповідей на запитання є не правом, а обов’язком. Злісне ухилення свідка від явки в суд містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП “Прояв неповаги до суду”.

Закон не регламентує форму представлення свідком пояснень. Тому надання пояснень письмово або усно є правом свідка. Усні пояснення записуються посадовою особою і підписуються свідком. Для свідка не встановлено обмежень за віком або за характером стосунків з особами, які проходять по відповідній справі. Він може бути як повнолітнім так і неповнолітнім, а також понятим, потерпілим, родичем осіб, які беруть участь у справі тощо.

Відповідно до Конституції України (ст. 63) свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.