АСИМЕТРІЯ

ЛЕКЦІЯ № 17

Якщо симетрія із древніх часів хвилювала уяву людей надзвичайною стрункістю й порядком, то асиметрія в цьому ніяк не може зрівнятися з нею. В асиметричній композиції, якою виразною вона не була, принцип організації форми проявляється не настільки наочно—може бути, у цьому причина її більше скромної ролі. Гармонія розвитої асиметричної форми будується на складних відносинах багатьох закономірностей композиції, оскільки елементи форми не зв'язані віссю симетрії.

Добре знайдена симетрична форма сприймається легко, майже відразу. Гармонія асиметрії розкривається поступово. Однак неправильно було б затверджувати, що симетрична композиція хоч чимось свідомо краще асиметричної. Сама по собі симетрія ще не гарантує гармонії, так само як асиметрія в жодному разі не означає дисгармонії. Вся історія мистецтва, архітектури, дизайну підтверджує, що асиметричні композиції прості і складні - з погляду естетичної цінності не уступають симетричним. Разом з тим робота над виробом асиметричної форми складніше - вона вимагає розвитий інтуїції й тонкого почуття композиційної рівноваги. Особливо складна робота над багатоелементними виробами зі складною об'ємно-просторовою структурою, окремі частини якої можуть мати свої окремі вісі симетрії.

Раніше були розглянуті особливості композиційної рівноваги симетричних форм при розвитку в них асиметричного початку. Проаналізуємо тепер особливості композиції асиметричних форм, спробуємо виявити деякі закономірності, що лежать в основі їхньої гармонії.

Ряд асиметричних умовних моделей, створених на основі єдиної вихідної форми — прямокутного паралелепіпеда, показаний на мал. 2. Однак те, що поєднує модель а з моделями е або й, у композиційному відношенні менш істотно, ніж те, що їх роз'єднує.

Але чи можна взагалі вважати такі елементарні форми композиціями? Так, це композиції, хоча й найпростіші, тому що кожна форма має свої особливості, певні відносини величин, викликаючи в нас різні відчуття.

Модель а, хоча й асиметрична, виглядає важкої й стійкої. У моделі б ці властивості виражені ще різкіше завдяки більшій висоті нависаючої частини: ми бачимо важкий, але просторово активний моноблок. Модель в близька моделі б, але це вже форма легка й набагато більше динамічна. Її легкість-результат відносин, що змінилися, між нависаючим об’ємом і порожнечею під ним.

Таким чином, три начебто дуже близькі за проявом асиметрії моделі істотно відрізняються одна від іншої. Виявляється, асиметрія досить чуйна до зміни пропорцій. Тому, працюючи над виробом асиметричної форми, проектувальникові доводиться з особливою увагою ставитися до його пропорційного ладу.

В асиметричних композиціях велике значення має міцність і органічність зв'язків між частинами форми. Щодо цього цікаві моделі г і д.

Перше враження від моделі г неприємне. У чому справа? Мабуть, у тім, що дві частини форми явно відокремилися. Якщо моделі в сприймаються як одноелементні, то форма моделі г підсвідомо прочитується як двоелементна. Звичайно, відокремлення елементів саме по собі ще не означає ні втрати цілісності, ні порушення композиційної рівноваги. Багато чого залежить від того, як взаємодіють елементи, який зв'язок між ними, відносини об’ємів і т.д. Це зорово робить місце зв'язку двох частин форми слабким - вони як би зрушуються по площині Р, у результаті чого цілісність порушується. Причина дисгармонії й у тім, що об’єми, опори й консолі близькі за розмірами. Помітно, чим крупніше консоль, що нависає, тим візуально активніше її роль у композиції. Вона завжди привертає увагу в першу чергу, іноді сперечаючись із опорою, що й викликає певне відчуття неврівноваженості, оскільки для подібних форм композиційна рівновага майже адекватна рівновазі фізичній.

Формі моделі д, хоча й не в такій мері, властиві ті ж недоліки. Зв'язок і тут слабкий, тому що елементи, що відокремилися, навпроти, зближені, а площини Р2 та P1 збігаються по горизонталі. Правда, порушення цілісності й композиційної рівноваги тут не настільки явні, але залежно від конкретних умов і вони можуть впливати на цілісність форми.

Мал..25.

Цікаво проаналізувати тепер модель е. Адже й тут дві частини виразно відокремилися й з'єднуються довгою перемичкою, що становить як би третій елемент. Незважаючи на роз'єднання двох основних частин форми, їхній композиційний зв'язок міцніше, ніж у моделях г і д, що й обумовлює цілісність моделі е. Причина міцності у віддаленні по вертикалі одного перепаду від іншого, як, втім, і в явному підпорядкуванні меншого верху більшому низу. Якщо зближати площини вертикальних перепадів Р2 та Р₁ композиційний зв'язок буде слабшати в міру наближення до єдиної вертикальної площини. Модель ж свідчить саме про наближення цього моменту. Але й роз'єднання основних об’ємів при такому зв'язку теж має межу. Зрештою, неминуче наступить момент, коли композиційний місток стане занадто слабким, як у моделі д, зв'язування надмірно довге, а зв’язуючого матеріалу мало. При такому рознесенні двох основних об’ємів необхідні більш складні зв'язки й більш складна загальна об'ємно-просторова структура, щоб форма придбала композиційну рівновагу й цілісність. Це обумовлено в цьому випадку не тільки перетином містка, міцність якого підсвідомо оцінюється оком, композиційні зв'язки проявляються багато в чому інакше, чим конструктивні. Сполучного конструктивного матеріалу буває зовсім мало, але в певних умовах (складність структури, наприклад) це аж ніяк не послабляє композиційних зв'язків, а може загострити й підсилити їх.

Зрівняємо тепер моделі е, з, і, побудовані на тому же принципі асиметричної організації форми — консольно винесена частина й утримуюча її опора. Ці моделі істотно відрізняються одна від іншої, як і моделі а — в.

Асиметрія моделі е — результат певної просторової взаємодії великої опори й легкої консолі. Композиційна рівновага такої форми може бути підкреслено за допомогою пластичних засобів або тональних відносин. Модель з несе іншу візуальну інформацію. Винесена на консолі частина значно більш в об’ємі, ніж у моделі е, а підставка перетворилася в пласку плиту. Форма стала більш динамічною й по-своєму напруженою.

Зовсім інакше сприймається асиметрія моделі й, де місток - зв'язування так гостро виражений, що по суті справи, сам став активним елементом цієї форми.

Наші міркування про композиційну рівновагу асиметричних форм не зачіпали таких, наприклад, питань, як абсолютні розміри моделі, тектонічна основа (конструкція, матеріал),— ми поки навмисне абстрагувалися від них. Конкретизуємо хоча б деякі із цих параметрів розглянутої форми й задамося поки її розмірами, а тим самим співвіднесемо об’єм з людиною (мал. 2, е_1, е₂, 31, з₂). Не знаючи ще ні матеріалу, ні маси, ні інших істотних визначальних параметрів, ми все-таки одержали уявлення багато про що. З'явився масштаб, а разом з ним і відчуття легкості й ваги. Тепер ми, наприклад, вправі сказати про моделі 3! і з₂, що це зорово важка, напружена асиметрична форма, що врівноважується довгою опорною частиною й додатковим об’ємом (припустимо, пульту), а про моделі е₁ й е₂ можна сказати, що це форми з легким, великим виносом консолі, і тут немає такої гостроти відносин.

Прояв масштабу дозволив конкретизувати наше уявлення про композиційну рівновагу моделей. Нехай це поки не верстат, не пульт, але, будучи співвіднесеної з людиною, кожна модель дає можливість багато чого осмислити, уявити. Щоб урівноважити композицію на мал. 2, е₁ і е₂, достатньо чисто пластично проробити форму.

Що ж стосується композиційної рівноваги моделей з1 й з2, то великий й активний об’єм на консолі вимагає відповідного об'ємного акценту в правій частині. Прийом, що задовольнив нас у моделях е1 й е₂, тут уже не підходить. Звичайно, чимале значення має не тільки абсолютна величина елемента, що врівноважує, але й ступінь його структурної складності (колірна, тональна або тіньова насиченість). І все-таки головне тут - це об’єм, здатний композиційно урівноважити консольну частину.

Поки був введений тільки масштаб, але якщо виявити й тектоніку, наприклад виявити у формі, що верхній об’єм - не легкий корпус із тонкими стінками, а досить масивна корпусна лита деталь, то це ще більше конкретизує характер відносин об’ємів, що й варто максимально точно розкрити в композиції.

Корисно розглянути деякі особливості асиметрії на площині. Здавалося б, компонування на площині - завдання куди більш просте, ніж гармонізація складної об'ємно-просторової структури. Практика переконує, що це не так. Тут чимало своїх особливостей, пов'язаних з тим, що іноді доводиться порушувати метричний лад повторюваних елементів і постійно враховувати співвідношення двох планів - верхнього, тобто самих елементів, і нижнього – тла площини і проміжок між її елементами.

Питання для перевірки:

1. На чому будується гармонія розвиненої асиметричної форми ?

2. Визначити, в чому проявляються особливості роботи над дизайнерським виробом асиметричної форми?

3. Виявити закономірності, що лежать в основі гармонії асиметричної форми ?

4. Як зміна пропорційного ладу дизайн-форми впливає на цілісність її асиметричної композиції?

5. Навести приклади порушення композиційної рівноваги в залежності від взаємодії елементів, зв'язку між ними, відносини об’ємів і т.д.?

6. Яким чином прояв масштабу може дозволити конкретизувати наше уявлення про композиційну рівновагу асиметричних форм ?

7. Які особливості властиві асиметричній площинній композиції ?

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1. «Формальная композиція» О.В. Чернышёв. Минск. Харвест. 1999.

2. «Искусство формы» Иоханнес Иттен. Москва. Издатель Д. Аронов 2006.

3. «Основы художественного конструирования» И.Т. Волкотруб. Киев. «Вища школа» 1982

4. «Основы комбинаторики» И.Т. Волкотруб. Киев. «Вища школа» 1986

5. «Основы архитектоники и комбинаторики формобразования» Ю.Г. Божко. Харьков. «Вища школа». 1984

6. Техническая эстетика

7. Интерпрессграфика