Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
Основна функція розпорядчих документів — регулювати діяльність органу управління задля виконання поставлених перед ним завдань, одержання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності організації загалом. Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб’єкта управління (керівного органу) до об’єкта управління (підлеглих), тобто від керівника організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
Залежно від способу (процедури) ухвалення рішень з певного питання розпорядчі документи групують у:
документи, ухвалені колегіально (колективним обговоренням та ухваленням рішень групою працівників — колегією, правлінням, комісією, радою, зборами тощо);
документи, що їх видає, одноосібно ухваливши рішення, керівник.
Зауважимо, що органи управління можуть видавати спільні розпорядчі документи, які врегульовують найважливіші питання і є правовими актами, які мають чинність для їх учасників.
На засадах колегіальності діють: Уряд України, органи місцевого самоврядування, вищі органи влади, державні комісії і комітети, колегії міністерств, вищі органи управління підприємств (збори акціонерів, рада директорів, рада засновників та ін.). Номіналами документів колегіального ухвалення рішень є постанови, рішення. Така технологія фіксування управлінських рішень забезпечує їх якісний розгляд, пошук оптимальних способів вирішення питань, утім, є витратною в часі і коштах.
Повноваженнями видавати одноосібні рішення наділені міністерства (міністр), державні адміністрації (голови адміністрацій), керівники організацій (генеральні директори, директори, голови правління). Вони є розробниками наказів, вказівок, розпоряджень. На противагу колегіальному, одноосібне ухвалення рішення забезпечує оперативність управління, водночас підвищує персональну відповідальність керівника.
Отже, групу розпорядчих документів утворюють постанови, рішення, накази, розпорядження, вказівки.
Поняття про розпорядження
Розпорядження — правовий акт управління державного колегіального органу, що видається в межах компетенції, наданої посадовій особі.
Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на дві групи:
- розпорядження загального характеру — тривалої дії;
· розпорядження окремого характеру — стосуються конкретного вузького питання.
Розпорядження видають Президент України, Кабінет Міністрів (на підставі й для виконання законів, рішень Президента України, Верховної Ради та її Президії), виконкоми Рад народних депутатів, а також керівники підприємств (організацій, установ) та їхні заступники для вирішення оперативних завдань. Як правило, розпорядження, що їх видають на підприємствах, мають обмежений термін дії й стосуються вузького кола підрозділів чи посадових осіб (працівників).
Текст розпорядження оформляють так само, як і текст наказу з питань основної діяльності або вказівки, лише в констатуючій частині можуть уживатися слова “ЗОБОВ’ЯЗУЮ”, «ДОЗВОЛЯЮ», “ЗАБЕЗПЕЧИТИ” тощо. Часто розпорядження мають додатки.
Оформляють розпорядження на загальних чи спеціальних бланках формату А4.
Для вирішення численних питань може оформлятися витяг із розпорядження на зразок витягу з наказу щодо питань з основної діяльності.
Міністерство аграрної політики України
Могилів – Подільське хлібоприймальне підприємство