Таким чином, історичний розвиток України в 1945-1953 рр. відбувався в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму.
Таким чином, за декілька років Західна Україна пройшла шлях Східної, повторивши всі соціалістичні реформи.
Рух Опору в західноукраїнських землях
Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуністичного режиму і вело боротьбу проти нього. Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА.
Греко-католицька церква була ліквідована більшовиками в 1946 р. Боротьба ж проти ОУН-УПА виявилася надзвичайно кровопролитною і тривала до сер. 50-х рр.
Свої головні цілі ОУН-УПА вбачала в боротьбі проти сталінського деспотичного режиму та створенні незалежної української держави. Великі надії покладалися на швидку радянсько-американську війну.
УПА користувалася широкою підтримкою місцевого населення, проти якого апарат НКВС розгорнув масові каральні акції. Лише за період 1946-1948 рр. за “зв'язок з УПА” було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян.
Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандувача Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х рр.
Суспільно-політичне життя
У суспільно-політичному житті України відбувалися ті ж процеси, що мали місце в Радянському Союзі.
Залежність від центру. Утвердився режим одноосібної влади Сталіна, культ його особи досяг апогею. Україна не мала ніяких прав на здійснення самостійної політики. І незалежно від того, хто стояв на чолі владних структур України (першими секретарями ЦК КП(б)У були М.Хрущов (1943-1946 рр. та 1948-1949 рр.), Л.Каганович (1947 р.), А.Мельников (1950-1953 рр.), О.Кириченко (1953-1957 рр.), усі вони слухняно проводили політику центру, а будь-які спроби відійти від цього курсу закінчувалися перестановкою кадрів або й репресіями.
Репресії. В Україні пік репресій припав на 1947 р., коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Сталіна - Л.Каганович.
Ідеологічна реакція. 3 1946-1947 рр. під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова почалася ідеологічна кампанія по "наведенню порядку" в галузі науки, культури, літератури і мистецтва.
Розгорнулася нищівна критика інститутів історії України та історії української літератури Академії Наук, творчих спілок, редакцій ряду газет і журналів. Здійснювалися кампанії проти видатних діячів української культури - письменників М.Рильського, В.Сосюри, Ю.Яновського, композитора В.Данькевича, кінорежисера О.Довженка та інших, яких звинувачували в "ідеологічних помилках" і "українському буржуазному націоналізмі".
Запитання і завдання
1. Назвіть причини і характер голоду 1946-1947 рр. в Україні і СРСР;
2. Назвіть стратегічні цілі і дайте характеристику тактики ОУН-УПА;
3. Що означала “жданівщина” для духовного життя України?;
4. Наведіть позитивні зміни, що відбулися в ході відбудови народного господарства після завершення ІІ Світової війни.
Література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;
2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;
3. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів,: 1996;
Тема 27. Період хрущовської “відлиги” (1953-1964 рр.).
Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких давно назріла. Ці зміни були пов'язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Були здійснені пошуки нових підходів до розв'язання проблем суспільно-політичного життя.
Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:
v люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;
v відновилися демократичні норми діяльності КПРС;
v зросла роль Рад - як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;
v викрито злочинну діяльність Л.Берії та його підручних в Україні, розпочалася реабілітація жертв масових репресій. Але з 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою діяльність. А 25 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон "Про кримінальну відповідальність за державні злочини". У кримінальний кодекс було введено статтю "антирадянська агітація та пропаганда".
v засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на XX з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства. Але доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті причини культу особи і репресій, багато фактів замовчувалося. Згодом склався культ особи самого Хрущова.