Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об'єднання українських земель у межах національної держави збройною силою!
Формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху. Саме завдяки новій українській еліті соціальний вибух 1648 р. набув характеру національно-визвольної боротьби.
У цей період у силу свого геополітичного становища Україна стає своєрідним містком між культурами Заходу і Сходу, між культурами православного, католицького і мусульманського світів.
Розвиток освіти. Наука
У зв'язку з активним наступом католицької реакції становище освіти в Україні ускладнилось. Прагнучи поширити свій вплив, католицька церква закладає в Україні єзуїтські школи. Завдяки наполегливим зусиллям українців зберегти національний характер школи, православні руські школи існували в Володимирі-Волинському, Львові, Києві, Білостоці тощо. Серед них визначне місце посідала Острозька школа - перша вища школа в Україні, заснована князем Костянтином Острозьким близько 1576-1580 рр. Працювала вона за програмою західноєвропейських університетів. Школа виховала плеяду видатних політичних і культурних діячів України, серед них відомий письменник, філолог, ректор Київської братської школи Мілетій Смотрицький, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний Після смерті Костянтина Острозького (1608) школа занепадає, за його наступників її було перетворено на єзуїтську школу.
Поширенню освіти, поглибленню її зв'язків з національним життям сприяли братські школи, навчання в яких проводилося рідною мовою. Перша братська школа, відкрита у Львові у 1585 р., мала всестановий характер, високий рівень викладання. У 1615 р. на відкрилася братська школа у Києві, першим ректором якої був Іов Борецький. У1631 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври Петро Могила заснував при лаврі школу вищого типу, яку через рік було об'єднано з Київською братською школою і названо Києво-Могилянською колегією (з 1701 р. - Києво-Могилянська академія). Ця школа, зберігаючи національні традиції, прийняла програму і методи західноєвропейських університетів. Викладання велося латинською мовою. Вивчалися граматика, риторика, поетика, філософія, математика, астрономія, музика; курс навчання тривав 12 років.
З XIV ст. багато заможних українців для здобуття вищої освіти виїздили до Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії, Польщі. Більшість із них поверталися в Україну. Всесвітньо відомим вченим у галузі астрономії, математики, медицини був випускник Болонського і Краківського університетів дрогобичанин Юрій Котермак (відомий як Юрій Дрогобич) – кінець ХV. Поширенню в Україні вищої освіти сприяла польська Замостська академія, відкрита в 1595 р. у західноукраїнському місті Замості. Її випускниками стали відомі діячі культури і науки Касіян Сакович, Ісая Козловський, Сильвестр Косов, які згодом були викладачами Києво-Могилянської колегії.
Важливі зміни відбувалися в українській історіографії. На зміну стислим літописним оповіданням приходять щорічні записи про найважливіші події, з'являються посилання на історичні джерела, що надає літописам ґрунтовного характеру. Відомою пам'яткою історичної літератури цього періоду є "Густинський літопис", який висвітлює події від Київської Русі до кінця XVII ст. Автор розрізняє історію Руси-України й історію Московського князівства, ставить питання про генезис української культури, вперше досліджує історію українського козацтва.
Розвиток літератури. Книгодрукування
Внаслідок зруйнування культурних осередків в Україні у XIV - XV ст. спостерігається перерва в літературному процесі. Оригінальна літературна творчість розвивається слабо, літературні пам'ятки ідейно та стилістично не виходять за рамки традицій княжої доби.
Боротьба запорізького козацтва проти турецько-татарських нападів породила героїчний епос - думи та історичні пісні, створювані співцями-кобзарями. Виконувались ці твори речитативом під супровід бандури, кобзи чи ліри. Оригінальними пам'ятками народної поезії цього періоду є "Пісня про Байду", "Дума про козака Голоту", дума "Маруся Богуславка". Народна творчість прославляла почуття патріотизму, вірність православній вірі.
Крім дум та історичних пісень, в українському фольклорі ХІV-ХVІ ст. існувала релігійна поезія.
У ХVІ-ХVІІ ст. в Україні виникає шкільна драма. Це були так релігійні драми, що випливали з потреб церкви сценічно відображати біблійні оповідання. Національною особливістю української шкільної драми було те, що поміж віршовані діалоги релігійного змісту учні братських шкіл вводили комедійні дійства у формі інтермедій або інтерлюдій.
Найвизначнішою пам'яткою перекладної літератури цього періоду є "Пересопницьке євангеліє", перекладене так званою простою мовою, близькою до народної, Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1556-1561 рр.
Наприкінці XVI ст. у відповідь на експансію католицизму на схід почала розвиватися полемічна література. Першим з гострими полемічними творами виступив ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. Найбільш відомим його твором є трактат "Ключ царства небесного" (1587 р.) із закликом до українського та білоруського народів стати на захист вітчизни, її національних традицій. Значне місце в українській полемічній літературі кінця XVI ст. належить Стефану Зизанію, Мілетію Смотрицькому. Вершиною ж полемічної літератури стала творчість Івана Вишенського. У своїх посланнях з Афону в Україну він різко виступав проти польсько-католицької реакції, висунув утопічну програму "царства Божого на землі".
На розвиток освіти та українського письменства вплинуло виникнення друкарської справи в Україні. Точна дата початку книгодрукування в Україні не відома. Першим друкованим твором вважається "Апостол", виданий у 1574 р. у Львові Іваном Федоровим. Але є відомості про те, що перша друкарня у Львові виникла приблизно у 1460 році.
Мистецтво
Після монголо-татарської руїни монументальне будівництво в Наддніп-рянській Україні на деякий час призупиняється, тоді як в західноукраїнських землях воно досягає помітного розвитку. У житловому будівництві цього періоду, як і в попередні часи, переважали дерев'яні будинки. Монументальна архітектура представлена замками та церквами. Відомими є замки в Луцьку, Острозі, Крем'янці, Кам'янці-Подільському, Богуславі та Трипіллі, укріплення і житлові споруди гетьманської столиці в Чигирині.
З кам'яних церков цього періоду збереглися церкви св.Онуфрія у Львові, церква св.Іоанна Предтечі в Кам'янці-Подільському.
Українське образотворче мистецтво особливого розвитку набуло на західно-українських землях. У живописі продовжує панувати іконографія, набуваючи все виразніших реалістичних рис. Найбільше пам'яток збереглося в околицях Львова, Самбора, Перемишля. До найкращих зразків іконопису і церковного різьблення цього періоду належить іконостас у відбудованому Успенському соборі Києво-Печерського монастиря.
Потреби друкарства зумовили розвиток графіки. З того часу збереглося чимало графічних робіт безіменних авторів.
Завдання і запитання
1. Визначте, які чинники впливали на розвиток української культури у ХІV-ХVІІ століттях;
2. Як вплинула боротьба між православ’ям і католицизмом на розвиток національної культури;
3. Якими шляхами відбувалася освіта в Україні;
4. Назвіть найбільш видатних діячів української науки та культури цього часу.
Література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;
2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;
3. Історія України. Курс лекцій у 2-х книгах. - К.: 1991-1992.
Тема 9. Причини і початок Визвольної війни.
Не дивлячись на придушення польською владою повстанського руху, суспільна і соціальна напруга в Україні зберігалася. Для відновлення боротьби не вистачало лише талановитих організаторів. І дуже скоро він знайшовся в особі Богдана Хмельницького, який на початку 1648 р. підняв українське населення на визвольну боротьбу проти Польщі.
Б.Хмельницький - син заможного реєстрового козацького сотника Михайла Хмельницького, який за свою службу отримав хутір Суботів поблизу Чигирина. Богдан закінчив єзуїтську колегію у Львові і мав гарну на той час освіту. Служив у війську реєстрових козаків. У 1620 р. потрапив на два роки в турецьку неволю. У 1638р. Б. Хмельницький отримав посаду військового писаря, а згодом став сотником Чигиринського козацького полку. Богдан мав декілька синів і дочок, був гарним господарем, досить лояльно ставився до польського уряду. Та, як і інші православні українці, Б. Хмельницький зазнавав утисків і переслідувань з боку влади.
У 1647 р. сталася подія, яка докорінно змінила життя вже немолодого Б. Хмельницького. Коли його не було в Суботові, на хутір напав польський шляхтич Д. Чаплинський, пограбував хутір і викрав жінку, з якою щойно овдовілий Богдан мав намір одружитися. Спроба знайти управу на Д. Чаплинського в короля у Варшаві, численні скарги до суду виявилися марними. Самого ж Б. Хмельницького ув'язнили, після чого він утік до Запорожжя.
У лютому 1648 р. Богдан Хмельницький, обраний запорожцями гетьманом, організував нове козацьке повстання. Ця подія ознаменувала початок грандіозної Національно-визвольної війни.
У ході цієї війни відбулися докорінні зміни у житті українського суспільства - у державному устрої, у соціально-економічних відносинах, у духовній сфері.
Причини національно-визвольної війни
1. Здійснення польською шляхтою щодо України політики соціального, національного та релігійного гноблення, курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану. Серед українського населення зростало почуття ненависті до польського панування, соціальний вибух був неминучим;
2. Стрімкий розвиток національної самосвідомості українців;
Рушійні сили визвольної боротьби
1. Козацтво - стало керівною і провідною силою визвольної боротьби, ядром української армії.
2. Селянство - взяло надзвичайно активну участь у військових подіях. Воно виступало проти національного, релігійного та, насамперед, проти соціального гноблення;
3. Міщани - відіграли важливу, а в окремих регіонах (Західне Поділля, Волинь, Галичина) - провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі;
4. Частина української шляхти - відіграла досить помітну роль у розвитку визвольної боротьби, у першу чергу - у формуванні української еліти, політичної програми, розбудові державності.
5. Представники православного духовенства (особливо його низи) - взяли безпосередню участь у подіях, у державотворчій діяльності.
За національним складом абсолютну більшість учасників цієї боротьби становили православні українці. Разом з тим, серед повсталих перебували представники інших національностей, які проживали в Україні, у тому числі поляки, вірмени і євреї.
Цілі боротьби
1) Ліквідація польського і будь-якого іншого панування.
2) Звільнення від національно-релігійного гноблення.
3) Ліквідація магнатського землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства, кріпацтва, завоювання особистої свободи і права власності селян, міщан, козаків на землю.
4) Утворення незалежної соборної української держави. При цьому слід зауважити, що ідея створення національної держави визрівала поступово.
Форми боротьби
Переважали насильницькі, збройні форми боротьби. Досить часто траплялися такі ексцеси, як погроми мирного населення, грабежі, спустошення міст і сіл. До цих руйнівних акцій вдавалися усі сторони - і поляки, і московіти, і татари, і турки, і українці.
Характер Національно-визвольної війни
Виходячи із причин, складу учасників і цілей Національно-визвольної війни, її характер визначають як:
· національно-визвольний;
· релігійний;
· соціальний.
Періодизація Національно-визвольної війни
Національно-визвольна війна продовжувалася тривалий час, розвивалася поступово і суперечливо. У зв'язку з цим, питання про її хронологічні межі і періодизацію до сьогоднішнього дня залишається дискусійним.
Спираючись на широку джерельну базу, на дослідження вітчизняних і зарубіжних істориків, доцільно виділити п'ять періодів перебігу Національно-визвольної війни.
· Перший (лютий 1648 - червень 1652 рр.)- період найбільшого розмаху та інтенсивності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни.
· Другий (червень 1652-серпень 1657 рр.)- період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.
· Третій (вересень 1657 - червень 1663 рр.)- період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне.
· Четвертий (липень 1663 - червень 1668 рр.)- період відчайдушної боротьби національно-патріотичних сил за возз'єднання України в умовах прагнення польського й московського урядів поділити Українську державу.
· П'ятий (липень 1668- вересень 1676 рр.)- період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.
Виходячи саме із цієї періодизації, простежимо далі розвиток Національно-визвольної війни, розглянемо її досягнення і прорахунки.
Перший період (1648-1652 рр.)
На початку визвольної боротьби діяльність Б.Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішення трьох основних завдань:
v формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків;
v залучення до боротьби широких верств українського суспільства. Б.Хмельницький звертається з універсалами до населення, закликаючи до спільної боротьби проти Польщі. Повстанський рух дуже швидко набуває всенародного характеру і охоплює всю Україну;
v укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648 р.).
На цей непопулярний союз гетьман пішов, щоб позбавити себе війни на два фронти, а також, щоб зміцнити своє військо за рахунок татар
Визвольний похід 1648 року
Позитивне розв'язання трьох вищеназваних завдань стало запорукою успішного визвольного походу війська Б.Хмельницького у 1648 році:
o У квітні - травні 1648 р. - козацько-татарське військо розгромило польську армію на р. Жовті Води. Три тисячі поляків потрапили у полон. Частина реєстрових козаків на чолі з Філоном Джеджалієм перейшла на бік повстанців.
o У травні 1648 р. - козаки й татари завдали нищівної поразки польській армії під Корсунем: у полон потрапили 8,5 тис. чоловік, у тому числі командувач польським військом гетьман М. Потоцький. Розгром польського війська сприяв активізації народно-повстанського руху.
o Улітку 1648 р. визвольна боротьба охопила майже всі українські землі Речі Посполитої.
Стрімко наростала соціальна боротьба: селяни, міщани й козаки розправлялися з панами й орендарями, захоплювали їхнє майно, звільнялися від різноманітних форм експлуатації. Було ліквідовано кріпацтво, землеволодіння польських та полонізованих українських магнатів, католицької церкви. Свої володіння зберегли лише православні монастирі, а також та українська і польська шляхта, яка стала на бік повсталих. Утверджувалася дрібна власність на землю селян, міщан, козаків.
Армія Б.Хмельницького зросла до 100 тис. чоловік. На чолі полків стали Іван Богун, Матвій Гладкий, Мартин Пушкар, Філон Джеджалій та інші полководці.
На кінець червня повстанці звільнили від польських магнатів і шляхти всю Лівобережну Україну, а на середину вересня були звільнені Правобережжя, Поділля, частина Волині. На звільненій території українці створювали власні органи влади, формували нову модель соціально-економічних відносин.
У вересні 1648 р. - відбулася битва з 60-тисячною польською армією поблизу міста Пилявці.
Перемога українців створила сприятливі умови для визволення Західної України.
У жовтні 1648 р. - Б.Хмельницький взяв в облогу Львів, а згодом - фортецю Замостя.
У листопаді 1648 р. - козацькі полки разом із загонами місцевих повстанців звільнили увесь західноукраїнський регіон.
Перемир'я сторін. Політичні плани Б.Хмельницького
Однак Б.Хмельницький не пішов на ескалацію бойових дій, прагнучи політичного врегулювання конфлікту. 21 листопада 1648 р. він уклав перемир'я з новообраним польським королем Яном Казиміром, погодившись відвести українське військо від західних рубежів і в ході подальших переговорів вирішити українську проблему.
Що ж змусило гетьмана піти на такий крок?
Треба мати на увазі, що на цьому етапі визвольної боротьби Б.Хмельницький ще не думав про відокремлення України від Польщі. Його метою була автономія для козацького регіону у межах Речі Посполитої. Великі надії у досягненні цієї мети Б.Хмельницький покладав на нового короля Яна Казиміра, який обіцяв бути "руським королем" і задовольнити козацькі вимоги. До перемир'я гетьмана могло також спонукати зменшення внаслідок великих людських і матеріальних втрат боєздатності українського війська, виснаження населення України. Але виведення при цьому українських полків із західноукраїнських територій було значною поступкою Б.Хмельницького полякам і викликало незадоволення частини козацької старшини. Згодом і плани Б.Хмельницького радикально змінилися, та можливості для їх реалізації політичним шляхом були незначними.
Завдання і запитання
1. Назвіть основні причини початку національно-визвольної війни сер. ХVІІ ст;
2. Якими були рушійні сили визвольної війни?;
3. Що примусило Б.Хмельницького до союзу з кримськими татарами?
Література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;
2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;
3. Історія України. Курс лекцій у 2-х книгах. - К.: 1991-1992;
4. Борисенко В. Курс української історії. К.: 1997.
Тема 10. Утворення Української держави.
Еволюція поглядів Б.Хмельницького: від автономії до створення суверенної держави
У грудні 1648 р. Б.Хмельницький на чолі переможного війська урочисто в'їхав до Києва. Усе місто разом з київським митрополитом Сильвестром Косовим вітало гетьмана як "українського Мойсея", визволителя від "лядської неволі". Єрусалимський патріарх Паїсій, що прибув до Києва, називав Б. Хмельницького князем Русі. Гетьмана вітали також посли Туреччини, Молдавії, Валахії, Семигороддя.
І вже в лютому 1649 р. під час переговорів з королівським посольством у Переяславі гетьман вперше висунув ідею створення Української суверенної держави:
§ він обґрунтував право українців на власну державу в етнічних межах їх проживання;
§ проголосив незалежність утвореної в ході визвольної боротьби Української держави;
§ сформулював положення про соборність Української держави і представив її як спадкоємицю Київської Русі.
Польський уряд не сприйняв ідею української державності і сподівався ціною окремих поступок поставити Україну в свою залежність. Єдине, про що домовилися обидві сторони на переговорах, так це про перемир'я і встановлення демаркаційної лінії між українськими і польськими військами по р. Горинь.
На українських землях, що опинилися у сфері впливу Б.Хмельницького (Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства, східні райони Волинського і Подільського воєводств) продовжувався процес формування Української держави. На жаль, поза межами цього процесу залишився західний регіон.
Форма правління
У ході повстання 1648 р. почалася розбудова національної держави республіканського типу. Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо. На чолі держави стояв гетьман, який обирався Військовою радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.