Контрольні питання
Землетруси.
Це особливі форми дислокаційних рухів. Вони виникають у тих місцях, де міцні породи здатні накопичувати пружну енергію від коливальних рухів. Після того, як напруження перевищать межу міцності порід, вони миттєво руйнуються, в них виникає мережа нових розривів зі швидкістю до 3-4 км/с, а від місця, де відбулася розрядка енергії, у всі боки поширюються механічні коливання у вигляді сейсмічних хвиль. Таке місце – осередок тектонічного землетрусу або його гіпоцентр. Найближча до нього точка на денній поверхні називається епіцентром землетрусу.
Формування осередків тектонічних землетрусів відбувається на різних глибинах, тому що цей процес є наслідком руйнування виступів суміжних літосферних блоків під час їхнього взаємного переміщення. Природно, що такі землетруси відбуваються звичайно у найбільш рухливих регіонах – там, де продовжують створюватись гірські споруди, формуються молоді геосинклінальні прогини, а також у серединних океанічних хребтах.
Сила, інтенсивність землетрусів оцінюється в балах за 10 – 12-бальною шкалою, а більш точно – за магнітудами. Магнітуда землетрусу М розраховується за величиною амплітуди зсуву ґрунту, яка вимірюється спеціальними приладами. Магнітуда зв'язана із силою землетрусу F в балах наближеним рівнянням М=1,3+0,6 F. Шкала магнітуд (шкала Ріхтера) запропонована у 30-х роках минулого сторіччя Ч. Ріхтером. Значення магнітуди дуже сильних землетрусів можуть сягати 8,0-8,8. Катастрофічні землетруси, сила яких більше 7 балів за шкалою Ріхтера, у середньому відбуваються на Землі лише 1-2 рази за рік, а ті, що не відчуваються людиною й уловлюються лише сейсмічними станціями, відбуваються дуже часто. Вони обчислюються багатьма сотнями тисяч за рік і це є прямим підтвердженням того, що земна кора зазнає постійних коливальних рухів.
У Наддніпровський регіон землетруси поширюються з боку Криму та Карпат, і сягають іноді 2-3 балів за шкалою Ріхтера. Такі землетруси можуть спровокувати раптові обвалення і гірські удари в шахтах та рудниках.
Слід також зазначити роль коливальних рухів в утворенні глибинних розломів, що поділяють земну кору на окремі блоки. Більшість розломів – це вічно існуючі структури, оскільки вони з’явилися ще за часів існування первинної, досить тонкої кори і назавжди залишилися межами між суміжними блоками.
1. Охарактеризуйте поняття «диференціація мантійної речовини» і поясніть чому вона відбувається?
2. Поясніть у чому полягає взаємозумовленість ендогенних процесів?
3. Назвіть основні наукові напрямки в геотектоніці.
4. Наведіть головні особливості будови і складу земної кори, що зумовлені її рухами.
5. Поясніть терміни “геосинкліналь” і “платформа”.
6. Охарактеризуйте поняття “коливальні рухи земної кори”.
7. Охарактеризуйте поняття “дислокаційні рухи”.
8. На які основні види поділяють коливальні рухи?
9. Які методи і мета вивчення сучасних коливальних рухів?
10. Яким чином вивчаються давні коливальні рухи?
11. Назвіть способи вивчення дислокаційних рухів.
12. Опишіть механізм виникнення тектонічних землетрусів. З якою частотою вони відбуваються?
13. Назвіть види деформацій у гірських породах, які викликаються механічними напруженнями в них.
14. Охарактеризуйте умови, за яких в породах виникають тріщини сколювання і відриву.
15. Назвіть фактори, від яких залежать пластичні властивості порід.
16. Дайте визначення таким складчастим структурам як монокліналь, флексура, складка – антиклінальна, синклінальна, повна.
17. Накресліть синклінальну складку і покажіть усі її морфологічні елементи.
18. Накресліть у розрізі схеми основних морфологічних видів складок.
19. Накресліть у поперечному розрізі розривне порушення і визначить його основні морфологічні елементи.
20. В чому полягає розходження механізмів утворення скидів і підкидів?
21. Складіть схему генетичної класифікації тріщин у породах.
22. Назвіть параметри (елементи залягання), за якими визначається положення шару у просторі.
23. Якими причинами зумовлене виникнення згодного і незгодного залягання порід?