Що таке успіх у журналістиці? Як співвідноситься успіх одиночки з успіхом команди?

Як ви ставитеся до вузької спеціалізації? Наприклад, коли: редактор – ставить задачу. Журналіст – пише. Рерайтер – переписує. Редактор – перевіряє факти.

Це один з методів організації редакційної роботи. Підкреслюю: один з… Я, наприклад, не переконаний у тому, що завжди доцільно робити спеціалізацію настільки глибоку. Можна прекрасно побудувати систему відбору інформприводів, але якщо на їх обробці сидить парочка «бездарний журналіст – безвідповідальний редактор», - ніякий відбір не допоможе. Є люди, яких просто не можна допускати до журналістики. Як не можна допускати декого до хірургічних операцій.

Це важливе питання. Я хотів би застерегти від крайнощів. Є специ, що сповідують роботу в групі як альфу і омегу сучасної журналістики. Я не хочу з цим сперечатися – це важливий елемент, яким у нас слабко вміють користуватися.

Є подія, яку висвітлити якісно можуть кілька людей. Хтось збирає бекграунд, хтось пише, хтось узагальнює, хтось робить інфографіку, фоторяд. Разом це буде яскрава інформаційна добірка, за яку читачі будуть вдячні.

Але все ж у нашому цеху дуже важливі особистості. Яскраві обличчя. Газета, в якій нема золотих пер, - це печальне видовище. Якщо це не збірник оголошень про продаж нерухомості, на неї чекає сумне майбутнє. Давайте поєднувати сучасні технології з тим, щоб мати в редакціях хоча б кількох людей, чия поява на шпальті викликає в читача виділення інтелектуальної слини.

Сучасні технології? Вони у нас, як кажуть, в загоні. Мені можуть заперечити, адже зараз не знайдеш районки, де не працюють з комп’ютером. Але якщо це робота на рівні друкарської машинки або якісного довідника, якщо внутрішня редакційна мережа дублює функції пневматичної пошти… Це не впливає на якість продукту. Бути в ХХІ столітті – це повною мірою використовувати те, що воно може надати. Наприклад, не молитися на «народну журналістику», а шукати там потенційних авторів.

Нові інструменти надають можливість по-іншому підійти до багатьох аспектів існування ЗМІ – в творчому аспекті, технологічному та комерційному. Я не знаю більш потужного засобу просування, ніж через соцмережі. А як часто ним користуються?.

Як часто зустрічаються редакції, в яких налагоджена процедура пошуку інформприводів у блогосфері? Не в стрічках агенцій, а в інтернеті? Там же золото розсипане. ГПК дала колись сенсаційне повідомлення з мережі – про будівництво вертолітного майданчик для Януковича під Верховною Радою. Нам так багато народу заздрило – як ви це вхопили? А ми це з блогу взяли.

Сьогоднішній ЗМІ не може не враховувати появи дуже серйозних конкурентів. З ними не треба боротися, а знайти спосіб паралельного існування та взаємодопомоги. Соціальні медіа – корисний конкурент. Як часто ви бачите постійні рубрики, присвячені тому, що відбувається в Мережі? Тому, що там у топі? Адже це – реальна картина зацікавлення. Якщо нам удасться почати процес оцього зближення нашого змісту і суспільних настроїв та зацікавлень – це буде колосальний крок уперед. І на ньому на нас чекатимуть великі перемоги.

Якісне планування. Про це можна говорити довго. Процедура генерації ідей. Елементарні календарі історичних подій, які в нас в одиничних випадках хтось веде. Способів поліпшити роботу є дуже багато.