Дія іонізуючого випромінювання на живі організми
Первинні реакції у рослинному організмі починаються з дії радіації на біологічно активні молекули живої тканини. При цьому відбувається онтогенетичне посилення непомітних пошкоджень деяких молекул до яскраво виявлених біологічних наслідків.
Реакція рослин залежить від генетичного потенціалу сорту та режиму випромінювання. Візуально виявлений ефект пригнічення ростових процесів виявляється після разового опромінення у перші 5-7 діб. У злакових культур може спостерігатися гальмування росту головного пагона у висоту, а також збільшення вегетативної маси. При впливі великих доз у рослин виникають різні морфологічні аномалії та активізуються процеси старіння. При впливі випромінювання в інтервалі невисоких доз темпи росту вегетуючих рослин прискорюються. Це явище називається радіостимуляцією.
Паростки і вегетуючі рослини більш чутливі до випромінювання, ніж насіння, що зумовлює і значно менші дози, які стимулюють ріст і розвиток. Стимулюючі дози молодих рослин у фазі активного метаболізму в 10-15 разів менші, ніж для насіння, що перебуває у спокої.
Період вегетації значно впливає на уразливість. Найбільш чутливими рослини є у фазі кущіння та виходу у трубку, коли можливе відмирання конусу наростання головного пагона.
Під впливом опромінення зменшується кількість та якість зерна. Воно має низьку енергію проростання і схожість. Максимальне зменшення схожості у ярої пшениці відзначається при опроміненні її у фазах колосіння і цвітіння.
Чутливими до опромінення є горох, картопля, соняшник.
Продуктивність опромінених культур суттєво починає залежати від погодних умов, погіршення яких уповільнює темпи росту, подовжує період вегетації.
Радіочутливість тваринного організму визначається генетично і залежить від віку. Молоді організми більш вразливі. Наслідки ураження тісно зв'язані з видовою інтенсивністю пострадіаційного відновлення.
Кінцевим радіобіологічним ефектом на клітинному рівні при опроміненні тварин є загибель клітин. На початкових стадіях відхилення від фізіологічного стану можуть і не проявлятись.
Синдромом гострої променевої хвороби є патологія кровотворення і пов'язана з нею депресія всіх клітинних елементів. Ступінь зміни в кровотворних органах і в крові знаходиться в прямій залежності від дози опромінення.
При опроміненні у відносно малих дозах помітних змін у серцевій діяльності тварин, як правило, не спостерігається, але при більш високих дозах відразу ж після опромінення відзначається прискорене серцебиття.
Під впливом випромінювання змінюється увесь комплекс захисних механізмів і реакція організму. Малі дози випромінювання підвищують специфічний і неспецифічний клітинний і гуморальний захист організму. При сильному опроміненні у тварин розвиваються глибокі функціональні й морфологічні порушення клітинних структур, змінюється діяльність усіх систем організму.
Негативний вплив випромінювання на відтворювальну функцію і якість потомства визначається в основному ураженням ембріону в період диференціації органів, а також сім'яродного епітелію батьків.
Радіоактивне забруднення шкіри може викликати її ураження. Опіки розвиваються раніше і протікають важче в місцях, де шкіра слабо захищена волосяним покривом.