Мистецтво епохи Відродження.

Італійське Відродження. Відродження (від французького "рене­санс", італійського "ринашименто") - цей термін вперше був запроваджений Джорджо Базарі, архітектором, живописцем і істо­риком мистецтва XV ст. для визначення історичної епохи, пере­хідної від середньовічної культури до культури Нового часу (в Італії XIV - XVI ст., в інших країнах Європи кінець XV - XVI ст.).

Виникнення Відродження пов'язане з руйнуванням феодальних і зародженням ранньокапіталістичних відносин (так званий пері­од початкового накопичення). У цей час отримала розвиток нова буржуазна ідеологія, виник новий світогляд - гуманізм.

Представники гуманізму італійського Відродження піддали критиці всю систему феодального світогляду. Вони відкинули церковні догми, виступили проти контролю церкви над діяльні­стю людини, заперечували церковну проповідь аскетизму, ствер­джували право людини на земне щастя. Саме в цей час було ви­сунуте гасло "Я людина, і ніщо людське мені не стороннє!

Художники і письменники намагаються правдиво зображува­ти природу і людину. Саме людину, обдаровану безмежними творчими можливостями, здатну змінити оточуючий світ.

І тому виникає у цей час така гаряча зацікавленість до антич­ності, її культури і мистецтва. Архітектори, скульптори, живо­писці намагаються у своїй творчості відродити традиції майстрів античності (звідси і термін Відродження чи Ренесанс).

Хронологічні рамки італійського Відродження охоплюють пе­ріод з другої половини XIII по першу половину XVI ст. Період Відродження поділяється на декілька етапів: ♦друга половина XII-XIV ст. - Проторенесанс і треченто; ♦ХV ст. - раннє Відро­дження (кватреченте); Укінець XV - перша третина XVI ст. -Високий Ренесанс (чінквіченто).

У 1527 році Рим був пограбований німецькими ландкнехтами, з 1530 р. Флоренція із буржуазного міста-держави, міста-комуни стає простим містом феодального герцогства. Розпочинається фе­одально-католицька реакція (контрреформація), і 1530 р. можна вважати кінцевою датою розвитку Відродження.

Картина розвитку італійської ренесансної культури дуже різно­барвна, що зумовлено різним рівнем економічного і політичного розвитку різних міст Італії, різним рівнем могутності і сили буржу­азії цих міст-держав, міст-комун, їх різним рівнем зв'язку з феодальними традиціями.

Провідними художніми школами в мистецтві італійського Ренесансу були в XIV ст. сієнська і флорентійська, в XV ст. -флорентійська, умбрійська, падуанська, в XVIст. - римська і ве­неціанська.