Історія виникнення та розвитку поліграфії
2.1. Загальні відомості
Друкована продукція є, зазвичай, сукупністю тексту, ілюстрацій і багатоколірної графіки, виконаної із застосуванням додаткових способів оброблення.
Зміст і споживчі властивості друкованої продукції, безумовно, визначають її якість, яка насамперед залежить від обраної технології і способу виготовлення друкованої продукції. Сучасні інформаційні технології активно впроваджуються в друкарську сферу, проте друк на папері залишається основним методом зберігання і передавання інформації.
У середині XV століття Іоганн Гутенберг винайшов друкарську систему, в якій разом з друкарським пресом застосував створений ним ручний відливний інструмент. До початку XIX століття це був чи не єдиний відомий спосіб отримання друкарських літер, розсортованих і розміщених в комірках набірного ящика. Складач набирав рядки тексту у верстатці.
Ідея автоматизації набору тексту з'явилася 1807 року і була запатентована 1822 року англійським інженером Уільямом Черчем. Першою набірною машиною, яку застосували у виробництві, стала машина під назвою «Pianotype» запатентована Джеймсом X. Юнгом й Адріаном Делкамбре 1840 року в Англії.
Ідея використання суцільної відлитої форми замість окремих друкарських літер була використана 1876 року німцем Оттмаром Мергенталером для створення першої стрічковідливної машини. З появою 1889 року стрічковідливної машини «Linotype-Simplex» оформилася конструкція, яка майже незмінною зберігалася протягом цілого століття.
Історія фотонабору почалася з 1898 року. Англієць У. Фризе-Грін запропонував замість набору літер виготовляти шрифтові символи за допомогою фотографії з подальшим травленням.
З виникненням та використанням растрових процесорів для оброблення зображень лазерних технологій (Raster Image Processor) на початку 80-х років XX століття було створено четверте покоління машин: «Monotype Lasercomp», «Intek-Digitek», «Camex BitSetter», «Linotron 101», «Linotronic 100» і «Linotronic 300».
Стрімкий розвиток комп'ютерної техніки на початку 90-х років XX століття й активне впровадження її у поліграфічну галузь зумовили майже повний перехід до цифрових технологій відтворення зображень та тексту за допомогою трьох основних напрямів; з використанням плівкових вивідних пристроїв «Computer-to-Film», із записом інформації безпосередньо на друкарську пластину «Computer-to-Plate», з передаванням інформації безпосередньо на задруковуваний матеріал «Computer-to-Print», що зумовило подальший розвиток поліграфічної техніки і технології.
Змінювалися і редакційні системи, системи введення й оброблення інформації у видавництвах. Піонером техніки під девізом «Що бачиш на екрані, те отримаєш при друці» (WYSIWYG - What you see what you get) були системи фірми «Systems Integrator Inc.». Починаючи з 1970 року було узято курс на застосування міні-комп'ютерів та ПК. Це обумовило наступний етап розвитку автоматизації процесів і відповідність їх новітнім досягненням науки й техніки (наприклад, розробки «Xerox Integrated Computer System 9700», «Tandy/Radio Shack», «Commodore», «IBM-PC» і «Apple Macintosh» з пристроєм «LaserWriter») .
Розвивалась також і репродукційна техніка. Якщо на початкових етапах оброблення ілюстративних матеріалів було тільки чотири фірми-виробники електронних репродукційних систем із приєднаними сканерами («Crosfield», «Dainippon Screen», «Hell» i «Scitex»), то незабаром усі моделі ПК і комп'ютери «Apple Macintosh» мали програмне забезпечення, придатне для репродукційних робіт та оброблення ілюстративних матеріалів. Фірма «Linotype» як виробник експонувальних пристроїв відкрила шлях настільним видавничим системам (Desktop Publishing -DTP), що не поступалися професійним.