Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни
Перемога під Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р. створили необхідні передумови для наступу ЧА по всьому фронту. 14 лютого 1943 р. частини Південного фронту оволоділи Ворошиловградом (Луганськ).
У результаті успішної Чернігівсько-Прип’ятської операції, що розпочалася в серпні 1943 р., ЧА в ніч на 9 вересня форсувала Десну. До 14 вересня було звільнено понад 100 населених пунктів. Протягом вересня 1943 р. Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та лівобережні райони Київщини було звільнено від гітлерівців.
Німцям не вдалося втримати й Донбас, не вистояв і могутній Міуський рубіж. Наступальну операцію за оволодіння Донбасом війська Південного і Південно-Західного фронтів почали 13 серпня 1943 р. Вона тривала до 23 вересня 1943 р., гітлерівці були вигнані із Горлівки, Макіївки, а 8 вересня 1943 р. звільнили Сталіно (Донецьк).
3 листопада 1943 р. частини 1-го Українського фронту розпочали наступ на Київ. (Сталін наказав взяти столицю до 7 листопада). Ціною величезних жертв Київ було взято. (За різними даними загинуло від 417 тис. до 2 млн. червоноармійців).
У 1944 р. було проведено ряд операцій, котрі дали чотирьом українським фронтам розгромити німецькі угруповання військ «Південь» і групу «А», зайняти всю Україну і Крим. Так, у результаті Житомирсько-Бердічевської операції до середини січня майже повністю очистили Житомирську, частково Київську, Вінницьку і Ровенську області. Війська 2-го Українського фронту під час Кіровоградської операції відкинули ворога від Дніпра і створили загрозу Корсунь-Шевченківській групі німецьких військ, оточеній 28 січня 1944 р. 17 лютого вона перестала існувати.
Одночасно розпочалася і Рівненсько-Луцька операція, після чого радянські війська вийшли з болотисто-лісової місцевості на оперативний простір. У березні 1944 р. майже одночасно розпочали наступ 3 Українських фронти. За період 4-17 квітня 1944 р. війська пройшли 350 км. Оволодівши Вінницею, Хмельницьким, Тернополем, Чернівцями, 17 липня ЧА перейшла кордон СРСР і вступила на територію Польщі. 27 липня 1944 р. радянські війська ввійшли у Львів.
У результаті Карпатсько-Ужгородської операції закінчилося звільнення від фашистської окупації території України в її довоєнних кордонах. 28 жовтня 1944 р. завершилося звільнення Закарпатської України.
Звільнення коштувало величезних людських жертв. Так, з січня 1943 р. по жовтень 1944 р. ЧА втратила близько 3,5 млн. людей. В середньому в день гинуло понад 70 тис. солдатів.
Однак, багатьох мешканців на звільнених землях чекали нові репресії. Так, у травні 1944 р. із Криму було виселено 165 тис. татар за офіційним звинуваченням у пособництві нацистам. Наголошувалося на фактах: лише у Бахчисарайському районі на службу німцям за 20 днів записалися майже 10 тис. татар тощо. Але повністю ігнорувалися інші дані: 26 тис. бійців-татар загинули в рядах ЧА; в ній воювали 4 генерали татарина, понад 80 полковників, 7 Героїв Радянського Союзу, а льотчик А.Хан-Султан – став двічі Героєм тощо.
Трагічні часи пережили й українці, які проживали на землях, що відійшли до Польщі після закінчення війни – Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині. Уже в 1944 р. розпочалося примусове переселення українців звідти на схід. За 1945-46 рр. майже 500 тис. було виселено. Загострився україно-польській конфлікт. Приміром, поляки повністю винищили село Завадка Мороховська тощо. Операції у відповідь здійснювали кількатисячні загони УПА-Захід. Загинув польський генерал К.Свєрчевський. У 1947 р. було проведено операцію «Вісла» – переселення всього населення Лемківщини. 150 тис. українців виселено на західні території Польщі. Щоб полонізувати лемків, їх селили по 2-3 родини в кожне польське село.
Підсумкомвсесвітньо-історичної перемоги над фашизмом стали величезні втрати. Відступаючи з України фашисти знищували за собою все, що міг би використати противник. На руїни було перетворено 720 великих і малих міст, понад 28 тис. сіл України. У Донбасі було затоплено всі шахти, знищені домни, понад 16 тис. промислових підприємств, зруйновані мости, залізниці тощо. Україна дала в Червону армію 7 млн. людей. З них половина загинула. Половина з тих, хто вижив, повернулася інвалідами. (У канадській армії воювало 35-50 тис. українців, у армії США – 40 тис.). Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн. українських вояків, 2072 з них стали Героями Радянського Союзу, 32 – двічі Героями, а льотчик Іван Кожедуб – тричі.
Уроки війни:
· Головний урок полягає в тому, що третьої світової війни не повинно статися – в ній не буде переможців, вона знищить людську цивілізацію.
· За іншої передвоєнної політики війни можна було б уникнути. Цього не сталося, насамперед внаслідок кризи довіри між державами, особливо між СРСР і західними демократіями. Не вдалося створити системи колективної безпеки.
· Досвід війни показує, що політика Мюнхена, тобто «умиротворення» агресора, укладення безпринципних угод і таємних протоколів – створює умови для виникнення війни. Не можна гарантувати свою безпеку за рахунок інших країн.
· Наявність тоталітарних режимів з їх ідеологією та мілітаризмом, формування агресивних військових блоків можуть призвести до нової світової пожежі, як це сталося у 1939-1945 рр.
Література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академвидав, 2006. – С.442-486.
2. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України. Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2001. – С.500-527.
3. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висновок робочої групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К.: Наукова думка, 2005. – 52с.
4. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Харків: Школа, 2007. – С.403-473.