Україна напередодні і на початку Другої світової війни

Історико-понятійний апарат

Федерація –форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення притаманні як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб’єктами федерації. При чому компетенція центральних органів достатня, щоб забезпечити державну єдність.

Денаціоналізація –передача у приватну власність державної власності, раніш націоналізованої.

Індустріалізація –створення машинного, переважно крупного виробництва у всіх галузях народного господарства.

Репресії –каральні заходи, переслідування по переважно сфальсифікованих справах, які застосовувалися державними органами.

 

ЛЕКЦІЯ VІІ
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 рр.)

1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.

2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні СРСР проти німецько-фашистських загарбників:

а) початок війни, бої на території України та трагічні наслідки для її населення;

б) окупаційний нацистський режим в Україні; рух опору фашизму.

3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.

 

Напередодні війни глибокі суперечності у міждержавних відносинах досягли критичного рівня. В їх основі були як політичні причини – прагнення великих держав перерозподілити сфери впливу, забезпечити домінування своєї системи, так і економічні – бажання розширити сфери застосування капіталу, отримати дешеві джерела сировини та робочої сили. Слід відзначити посилення американського чинника в Європі, країни якої поступово із укріпленням економічних і політичних важелів впливу США переставали бути єдиними і повноправними господарями своєї долі.

Версальсько-Вашингтонська система міжнародних угод, ініційованих після Першої світової війни державами переможницями, виявила свою недосконалість. Принижена, переможена Німеччина прагнула реваншу. Прихід до влади нацистів, фашизація Італії, яка стала союзником Німеччини, а також і зайнята лідерами Великобританії, Франції, з мовчазної згоди США цинічна політика «умиротворення» – тактика «невтручання» та поступок агресорам поставили світ перед прямою загрозою початку нової війни.

Окрім того, ультрареволюційність тактики комуністів, ідея-фікс «даешь мировую революцию» призвели до самоізоляції, посіяли недовіру до СРСР з боку демократичних сил західних країн та унеможливили створення антигітлерівської коаліції, системи колективної безпеки, фактично сприяли приходові до влади фашизму. Й.Сталін не бачив моральних перешкод для таємних змов із А.Гітлером, був готовий взяти активну участь у спільному переділі світу. Ліга Націй не знайшла дієвих важелів для гармонізації суперництва двох систем світоустрою. Нова світова війна стала неминучою.

Напередодні війни українські землі входили до складу декількох держав: СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини. Тому «українське питання» було проблемою не лише українського народу, а й одним із найважливіших у передвоєнній міжнародній політиці. Ініціатором розіграшу «української карти» стала Німеччина, яка таким чином здобувала собі спільників для реалізації своїх експансіоністських планів. За рахунок Західної України А.Гітлер планував окупувати Польщу, унеможливити формування антифашистської коаліції, про яку в той час домовлялися Англія, Франція і СРСР, водночас територіальними поступками перетворити СРСР на свого тимчасового союзника, створити стратегічний плацдарм для подальшого просування на Схід.

29-30 вересня 1938 р. було укладено Мюнхенську угоду, керівники Великобританії та Франції вирішили «умиротворити» Німеччину за рахунок західних територій Чехословаччини, яка була змушена 11 жовтня 1938 р. визнати автономію українців. Так 30 грудня 1938 р. постала Карпатська Україна. Однак Німеччина вирішила остаточно ліквідувати Чехословацьку державу й дала згоду на окупацію 13-14 березня 1939 р. Закарпатської України Угорщиною. У боях загинуло понад 5 тис. закарпатців та сотні галицьких юнаків, які прийшли на допомогу (для порівняння – чехи віддали свою державу фашистам без жодного пострілу).