Кос- Анатольский «Пастушка» сл. Кутеня

– І. Шамо «Києве мій» (сл. Луценка)(1.27)

Окрім пісні, звертались композитори й до традиційних жанрів професійної музики:показовою є інструментальна творчість Б. Лятошинського перу якого належить ціла низка інструментальних творів різних жанрів, що стали безперечним здобутком українського музичного мистецтва – Тріо № 2 для фортепіано, скрипки та віолончелі (1942 р.), "Український квінтет" та ін. яскраві твори.

???– Б. Лятошинський"Український квінтет"ч. 1 (1.10) у якому відображена патріотично–героїчна тематика, вирішена в опорі на народну мелодику.???

Опора на народну мелодику не випадкове явище, адже українська музика з найдавніших часів мала тяжіння, до пісенності як фундаментальної основи мелоса. У цьому ж річищі розвивається інструментальна творчість А. Філіпенка, С. Людкевича, М. Дремлюги, І. Шамо та ін.

Тенденція синтезування різнонаціональних фольклорних джерелзнаходить прояв у творчостіМ. Тіца «Російський квартет", А. Штогаренка "Вірменські ескізи", С. Людкевича фортепіанне тріо (1950 р.) у якому автор синтезує інтонації узбецького та українського фольклору.

Та ж тенденція як прояв культурного діалогу міжукраїнською музикою та музикою братніх республік спостерігається у оперному жанрі, до якого звертаються Ю. Мейтус ("Абадан", «Лейлі і Меджнун"), Г. Таранов ("Олександр Невський"),К. Данькевич ("Богдан Хмельницький"), В. Кирейко ("Лісова пісня"), та ін.

У розвитку симфонічного жанру спостерігається активне опанування та творче осягнення західноукраїнського фольклору, що можна розглядати як своєрідний відгук митців на об’єднання українських земель,яке було надважливою історичною та культурною подією для всього українського народу. Зразковими у цьому відношенні є твориМ. Колесси (1,2 симфонії), Р. Сімовича ("Лемківська симфонія"), С. Людкевича ("Прикарпатська симфонія").

-М. Колесса Симф №2. Ч.3 allegro(1.40)

60–80 – і рр. у вітчизняному мистецтві були часом дійсного зламу системи ціннісних орієнтацій, перегляду концептуальних засад творчості, усталених жанрових рамок. Це був і період оновлення музичної мови, індивідуалізації творчих втілень бачення дійсності. Основою його були ті повороти радянської історії, результатом яких став період відлиги, вихід зі штучної ізоляції радянського мистецтва від світового художнього процесу.

Скасування "залізної завіси" відкрило "кордони" художньої творчості, обумовило специфічну ситуацію у радянському мистецтва - існування різноспрямованих площин мистецького світобачення.

Продовжують творчу працю митці "старшого покоління" – Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, К. Данькевич, Г. Жуковський, Д. Клебанов, Г. Таранов, А. Штогаренко. Активно діє "середнє" покоління – К. Домінчен, Г. і П. Майборода, В. Кирейко, В. Гомоляка, І. Шамо та ін. Найбільш характерним для сфери музичного мистецтва, що сформована їх діяльністю, є спрямування до збереження значущості жанрових меж, та традиційної для соціалістичного реалізму тематики та образності.

Друга площина цієї диференційованої атмосфери формується творчістю митців, чия активна діяльність розпочинається саме у 60 -70х рр.: В. Бібік, О. Білаш, Б. Буєвський, Л. Грабовський!, В. Губаренко, Л. Дичко!, Ю. Іщенко!, І. Карабиць!, Л. Колодуб, Г. Ляшенко,

М. Скорик!, В. Загорцев, В. Сильвестров!, Є. Станкович!, В. Губа, Л. Годзяцький!, О.Кива!!, Г.Гаврилець, В. Шумейко, В. Камінський, О.Красотов, К.Цепколенко та ін.

Позбавлені від умовностей 60 – 70–і рр були часом бурхливого засвоєння нової інформації, знайомства з творчістю західноєвропейських композиторів Шенберга, Веберна, Берга, Хіндеміта, Бартока, Булеза, Штокхаузена, Ноно, Беріо, Кейджа, підручником Г. Єлінека про 12-тонову систему. Творчість молодих багато в чому пов’язана з "технічним вибухом", епатажем, певним протиставленням усталеним традиціям, радикальним оновленням музичної мови та мислення, відтворенням стилістичних новацій, новітніх засобів виразності, раніш незнаних українською музикою атональності, додекафонії, серійності, серіальності, алеторики, сонорики.

Для знайомства з застосуванням нових засобів музичної виразності я пропоную вам ознайомитися з фрагментами творів нової генерації композиторів.

– Грабовський.5 характерних п'єс. Екстатичний танок.(фг)(0.36)

- Ю.Іщенко. Соната №3 ч.2.(фг)(0.44)

- В. СильвестровСимфонія № 2 для флейти, перкусії, ф-но та струнного оркестру. (1.15)

- І. Карабиць! 6ПРЕЛ-Йдля Стр-хАллегретто

- О.Кива. Камерна симфонія на вірші Т. Шевченка(1.02)

Класичні орієнтації більш притаманні митцям старшого покоління, (А. Штогаренко, А. Філіпенко, В. Борисов, М. Тіц та інші). Творчі пошуки середнього та молодшого поколінь українських митців відзначені тяжінням до новацій. А в цілому музичному мистецтву 60–80 – их рр. притаманне як паралельне існування та застосування традиційних і новаторських жанрів та засобів художньої виразності, так і тенденції до їх змішування у результаті чого виникають полістилістика, "мікстові спрямування","нова фольклорна хвиля".

Представниками нової фольклорної хвилі є композитори Л. Дичко, М. Скорик, Л. Колодуб, Є. Станкович та ін. В їх творах заявляє про себе нове усвідомлення фольклоризму, як пізнання та осягнення самої сутності української ментальності, величі духу народу.

- Дичко Веснянка (0.32)

- Станкович Камерна симфонія№5 Потаємі поклики ч1 Гірська легенда. (0.43)

- М. Скорик-Мелодія(3.09)

Якщо у 60-70ті рр. композитори молодшої генераціі робили лише перші кроки, то наступні 2 десятиріччя стали для них роками широкого визнання не тільки на Україні, але й за її межами. Яскраві творчі особистості отримали ширші можливості самореалізауії та духовного розвитку.

У 90-х рр,які припадають на становлення Незалежної України, представники молодшого покоління композиторів очолюють ряд асоціацій та об’єднань сучасної музики, засновують ряд фестивалів, форумів та конкурсів, що з успіхом проводяться й досі у Незалежній Україні. Твори сучасних українських композиторів виконуються головним чином на фестивалях «Прем'єри сезону»( 1988, Шербаков), «КиївМузикФест»( 1990 р,Карабиць), «Форум музики молодих» (Київ, Пілютиков), «Два дні й дві ночі нової музики» (1995 Одеса Цепколенко), «Контрасти» (1995р,Львів Скорик,) та «Дніпровські зорі» (Дніпропетровськ 2005 ), а також започаткованих вже у роки незалежності концертах серії Володимира Рунчака Нова музика в Україні, та нещодавно започаткованійРоманом Кофманом концертній серії "Український аванґард» та ін.

Роки незалежності України можуть розглядатись як якісно новий етап у розвитку національного музичного мистецтва, що попри економічні проблеми, дозволили композиторам висловити своє творче Я, спілкуватись з зарубіжними митцями. Окрім цього, період незалежності репрезентує творчість нашіх митців у її природному розвитку, не обмеженому «позамистецькими», «позадуховними» критеріями.

Проведення в Україні вагомих міжнародних конкурсів, пожвавлення контактів – як композиторів так і виконавців – з іноземними митцями сприяли ствердженню художніх орієнтирів, співзвучних духові епохи, і в одночас яскраво національних. Можливість широко виконуватись в Україні та за кордоном , вільний доступ до різноманітних джерел інформаціі, зумовили виняткову розмаїттість образів,тем, жанрів.

Серед представників молодшої генерації, що увійшли в світ у 90-ті роки, кілька імен зазвучало особливо впевнено – Ол-др Козаренко, Сергій Пілютиков, Волод. Рунчак, Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, та ін. Вихованці різних регіональних шкіл,вони мають декілька спільних рис, притаманих митцям незалежного, незаангажованого суспільства:Вільне світовідчуття,нерпийняття жодних офіційних догм у мистецтві,інтерес до подій, які відбуваються в світі, уміння використовувати здобутки нових технік, не втрачаючи свого обличчя та національної ідентичності.