Музичне мистецтво 40-50х.рр.

1941 – 1945 роки увійшли в історію українського музичного мистецтва як період складний та неоднозначний. Ця неоднозначність була обумовлена історичними подіями що визначали тяжіння до певних ідеологічних, тематичних та образних сфер. Серед провідних тенденцій розвитку української музики часів ВВВ необхідно відзначити домінування ідеї єдиного прагнення перемоги, патріотичної тематики, теми захисту рідної землі, актуальність яких була обумовлена потребами воєнного часу. Українські митці воювали на фронтах, багато з них повністю віддавали сили музично–культурній діяльності для бійців на передовій, у госпіталях, для працівників тилу. Ураїнські композитори, перебуваючи в евакуації, не залишали викладацької діяльності. Л. Ревуцький та Г. Таранов працювали в Ташкентській, Б . Лятошинський – у Саратовській консерваторії, активну участь у розвитку туркменської музики приймав Ю. Мейтус (якому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча культури Туркменської РСР). В українську музику того часу на повних правах входить фольклор народів СРСР, який вивчався українськими композиторами та музикознавцями. Музична спадщина башкирського народу привернула до себе увагу П . Козицького (який є автором однієї з перших музикознавчих праць щодо особливостей башкирського фольклору), казахський фольклор знайшов своє відображення у творчості М. Скорульського, туркменський – у творах Ю. Мейтуса.

Післявоєнні роки принесли не тільки пожвавлення музичного життя та включення до мистецької діяльності молодого покоління виконавців та композиторів. Дух музичного мистецтва, визначався у той час атмосферою політико–ідеологічної реакції (що за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б), керівника ідеологічною роботою в країні отримала назву "жданівщина"), яка була спрямована на викриття перекрученнь буржуазно–націоналістичного характеру. Обвинувачення в націоналізмі дуже часто поєднувалися із обвинуваченнями в абстрактному гуманізмі , безпартійності та формалізмі. Це стало причиною домінування лише "ідеологічно вірної" тематики у творах які оспівували непереможну велич радянського народу, близьке світле майбутнє, масовий трудовий ентузіазм, та призвело до замкнення радянського мистецтва "на собі"та панування масового начала.

По смерті Сталіна культурна ситуація дещо змінюється Але додержання офіційних ідеологічних настанов були відчутні ще дуже довгий час.

Період відлиги (1956 р.) позначився в українській музиці, як і всій культурі СРСР, суттєвими змінами. Тематика партії, щасливого радянського життя та соціалістичної праці, захопленого трудового ентузіазму мас у той час втрачає статус канонічних, але не втрачає при цьому своєї значущості. У музичній царині посилюються тенденції індивідуалізації, особистісності в ідейно-образній галузі, в галузі музичної виразності, у сфері осягнення сучасного західного досвіду

Одним з провідних жанрів музичного мистецтва 40-50х.рр стала пісня. . Актуальність цього жанру була обумовлена здатністю до втілення високої громадянської тематики, можливістю практично моментального відгуку на нові художні потреби, невеликим масштабом, нескладною структурою. Ці риси стали основою бурхливого розвитку аматорської та професійної композиторської пісенної творчості. у воєнні та післявоєнні часи. Майже всі композитори звертались до жанру пісні М. Вериківський, К. Данькевич, А. Штогаренко, Д. Клєбанов, О. Сандлер, В. Борисов, П. Козицький та багато іншіх залишили свій слід у пісенному жанрі років війни.

А над повоєнними та п’ятидесятими роками можна сміливо ставити позначку «пісенна епоха». Справді, ліричні, чутливі пісні П. Майбороди, А.Кос-Анатольского, Є.Козака, дещо пізніше-О.Білаша, І Шамо, М. Дремлюга та інших, несуть в собі яскравий відбиток індівідуальності авторів.

– П. Майборода"Рідна мати моя"(сл. А. Малишка);(1.49)

– П. Майборода "Київський вальс"(сл. А. Малишка).(1.02)