Режисерська експлікація твору

Пронесение отрицания через кванторы

Геометрическое 'доказательство':

не обладает свойством, что прямая целиком лежит в

ч.т.д.

Термін «експлікація» має латинське походження і означає – тлумачення. Пояснення умовних означень, що використані на картах, планах тощо.

Реж. експлікація закріплює все, що винайдено режисером у його так званому «кабінетному» періоді. Або інакше – фіксація основних моментів реж. постановчого плану. По суті ці записи є стратегічним планом дій майбутньої постановки.

Реж. експлікація в першу чергу повинна містити відповіді на наступні питання%

1. Для чого ми ставимо? Відповідь на це питання пов’язана із ідеологічним спрямуванням постановника і скеровується ідеєю. Ідею треба формулювати ясно, чітко, щоб кожен, хто працює над постановкою її зрозумів і усвідомив.

У вирішенні цього питання також має значення наскільки є сьогочасною тема твору, а якщо мова йде про класику, то тут може бути і її осучаснення. Цей аспект вже корелює із формулюванням режисерського над-завдання(рус. – сверхзадача) яке визначається відповіддю на запитання «чому я і чому сьогодні?»

2. Що ми ставимо? Відповідь на це питання встановлює змістові сутність твору і його окремих епізодів та їх тематичний розвиток.

3. Як ми ставимо? В першу чергу це питання жанру. Потрібно не тільки встановити стильові та видові ознаки, але і виявити якими стильовими прийомами вони будуть вирішені у майбутній постановці.

Таким чином відповіді на ці питання визначають зміст експлікації та її приблизну структуру.

Головна мета реж. експлікації – зацікавити творчу групу, організувати колектив для наступної роботи.

За словами М. Чехова, вистава – жива, самостійна істота, що подібна людині. Як людина має дух. Душу і тіло, так їх має також і вистава.

Дух вистави – це ідея, яка в ній закладена. Ідея, заради якої автор, режисер і актори спільно створюють виставу.

Душа вистави – це та атмосфера, у якій перебуває і яку випромінює вистава.

Тіло вистави – це все, що ми в ній бачимо і чуємо.

Театральна експлікація має містити наступні елементи:

1) характеристика епохи, що віддзеркалюється в драматургії;

2) тлумачення творчої особистості та стилю драматурга;

3) тема та ідея вистави

за Л. Додіним тема – це комплекс проблем (проблематика), що існує в п’єсі і розглядається автором (під проблематикою мається на увазі нерозв’язане протиріччя), а ідея – це головна думка;

4) наскрізна дія (рус. – сквозное действие) – та реальна, конкретна боротьба за якою слідкує глядач, і в результаті якої утверджується над-завдання (Захава формулює наскрізну дію як зіткнення з проблематики);

5) змістове значення окремих актів;

6) жанр;

7) система оформлення (макет);

8) вирішення образів.

У режисерів-кінодокументалістів експлікація якісно об’єднується із початковим сценарієм і наявність такого документу в багато разів спрощує процес створення фільму, оскільки:

1) є організаційним і структурним інструментом, довідником і керівною настановою усієї творчої групи;

2) презентує ідею фільму;

3) у ньому міститься важлива для оператора інформація про настрій (атмосферу), подієві особливості та ін. аспекти зйомки;

4) визначає підхід та лінії розвитку сюжету, його внутрішньої логіки та послідовності (композиційні елементи);

5) повинен містити для усієї знімальної групи таку інформацію:

розмір бюджету;

кількість знімальних точок та знімальних днів;

необхідна освітлювальна апаратура;

наявність спецефектів;

використання архівних матеріалів;

необхідність додаткової апаратури і оптики;

6) повинен скерувати режисера монтажу.

Отже сценарна експлікація є робочим документом режисера-кінодокументаліста, основою усіх планів і дій.

Дуже важливим аспектом такої сценарної експлікації є урахування аудиторії. Про потенційного глядача треба з’ясувати наступні відомості:

1. Загальний склад аудиторії (вік, погляди, місцевість, освіта; відповідь на ці питання допоможуть створити діалог з публікою, а не підніматися вище, або нижче її рівня)

2. Необхідно знати, у якому контексті буде демонструватися фільм (школі, церкві. телебаченні);

3. Важливо відчути ставлення аудиторії до теми. Якої точки зору дотримуються глядачі. Чи знайомі вони з темою, чи є упереджені погляди на неї.

Також важливо прописати характеристику дикторського тексту. Або обґрунтувати його відсутність.

Необхідно враховувати обмеження за строками виготовлення: чи можуть вони вплинути на процес виробництва. Якщо так – це повинно бути обумовлено з самого початку. Наприклад:

1) фільм повинен бути виготовлений до відповідної дати. Чи достатньо часу для створення якісного матеріалу?

2) сезонні / кліматичні зміни (режимна зйомка) іноді мають вирішальне значення і можуть поставити під сумнів створення фільму, якщо строки є надзвичайно стислими;

3) зйомки можуть залежати від якої-небудь особи. Кампанії. Певної групи людей, подій. Відсутність яких може поставити під загрозу попередню концепцію фільму.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Розенталь А. Создание кино и видеофильмов от А до Я – М.: Триумф, 2004

2. Захава Б.Е. Мастерство актера и режиссера – М.: Просвещение, 1978

3. Ширман Р. Н. Телевізійна режисура. – К., 2004.

4. Рабигер М. Режиссура документального кино // под ред. Л.С. Сребницкой – Чикаго: Коламбия-колледж, 1997

Допоміжна:

1. Чехов М.А. Об искусстве актера // Литературное наследие в двух томах, Т. 2 – М.: Искусство, 1986

2. Товстоногов Г.А Круг мыслей – Л.: Искусство 1972

3. Тарковский А. А. Уроки режиссуры. М., 1992