ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
НАВЧАЛЬНА МЕТА
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Акт дефекації
Акт дефекації регулюється нервовою системою і відбувається рефлекторно у відповідь на подразнення калом рецепторів нижніх відділів товстої кишки. Дефекація зазвичай настає, коли тиск калових мас на стінки прямої кишки досягає 20—40 мм рт. ст. При цьому відбувається подразнення рецепторів, які знаходяться у слизовій оболонці кишки, рефлекторно скорочується її м'язова оболонка, розслаблюються сфінктери, і кал виходить назовні. Цей процес посилюється завдяки скороченню м'язів черевного преса та діафрагми, внаслідок чого внутрішньочеревний тиск значно підвищується. Центри цього рефлексу залишаються в крижовому відділі спинного мозку. Цей рефлекс мимовільний, але на нього впливають центри вищерозташованих відділів центральної нервової системи — довгастий мозок, гіпоталамус, кора головного мозку. Таким чином рефлекс затримується. У дорослої людини дефекація відбувається 1—2 рази на добу, у дітей грудного та молодшого віку частіше.
Л Е К Ц І Я № 28
Т е м а: “Система органів травлення.”
• Процес живлення
• Анатомія і фізіологія великих травних залоз
Печінка, підшлункова залоза та слинні залози є органами травної системи, які лежать поза травною системою, але свої секрети (жовч, підшлунковий сік, слину) вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у процесах травлення. Про їхнє значення, наприклад, свідчить той факт, що перев'язка протоки підшлункової залози знижує процеси гідролізу білків та жирів (до перев'язки засвоюється 94% жирів та 92% білків, а після — відповідно 40 та 50%).
Патологія цих залоз лежить в основі ряду захворювань. Знання цієї теми необхідне при вивченні клінічних дисциплін, для розуміння морфологічного субстату клінічної симптоматики захворювань печінки, підшлункової залози та слинних залоз.
Знати:розташування, будову та функції слинних залоз, печінки, підшлункової залози; склад та механізм виділення жовчі та підшлункового соку.
Уміти:визначати проекцію на скелет, топографію травних залоз; знаходити на муляжах та вологих препаратах основні анатомічні утворення травних залоз; давати характеристику травним сокам (підшлунковому соку та жовчі).
У слизовій оболонці порожнини рота є велика кількість Дрібних слинних залоз, ці залози мають назву залежно від місце розташування: щічні, піднебінні, губні тощо. Окрім цих залоз є три пари великих слинних залоз, вивідні протоки яких відкриваються в порожнину рота:
• привушна залоза, парний орган, найбільша з усіх залоз, розташовується біля вушної раковини, у позащелепній ямці, вона вкрита щільною фасцією, яка утворює капсулу, що поділяє паренхіму залози на часточки. Вивідна протока залози й вздовж зовнішньої поверхні жувального м'яза, проходить через нього і відкривається в присінок порожнини рота на внутрініній поверхні щоки на рівні другого верхнього великого кутнього зуба;
• підщелепна залоза — парний орган, розташована у під щелепній ямці. Це друга за величиною слинна залоза, її протока відкривається у власне ротовій порожнині у під'язиковому м'ясці;
• під'язикова залоза — парний орган, лежить під язиком, вкрита складкою слизової оболонки — під'язиковою складкою — на верхній поверхні щелепно-під'язикового м'яза. Вивідна протока відкривається у під'язиковому м'ясці, а малі протоки — безпосередньо у під'язиковій складці.