Настроювання телевізора

Телевізор настроюють за допомогою універсальної електронної випробувальної таблиці (рис. 1.36). При правильному настроюванні всі круги, квадрати і прямокутники повинні мати правильну геометричну форму.

При настроюванні кольоровостівсі 8 кольорів, розташованих в 6-7 і 14-15 горизонталях, повинні відповідати нормальним природним кольорам.

Чіткістьзображення визначають по лініях в кругах по кутках таблиці і в центральному кругові, біля яких стоять числа 300,400, 500, 600 або3,4,5,6. Чіткість визначають по вертикалі і горизонталі. Число, на рівні якого лінії розпочинають зливатись у суцільний клин, і дає оцінку чіткості в кількості ліній.

Контрастністьзображення перевіряють за вертикальними і горизонтальними градаційними смугами, які складаються з десяти ділянок яскравості в смугах білого, через сірий, темно-чорний до чорного, пронумерованих від 1 до 10. Контрастність вважається нормальною, якщо з віддалі 2-3 метри видно окремо 6-8 поруч розташованих ділянок яскравості.

Якість черезрядкової розгорткивизначається за допомогою похилих прямих ліній таблиці, які знаходяться угорі справа і зліва. Якщо ці лінії мають вигляд пилки із зубцями, то зображенняпотрібно вважати неякісним.

Відеомагнітофон- це спеціальний пристрій для запису і відтворення на відеомагнітну стрічку зображень і звукового супроводу. Запис можна проводитиз телевізора, відеокамери та з іншого відеомагнітофона.

Ідея відеозапису вперше була висловлена і конструктивно оформлена в 1956 році американською фірмою АМРЕХ. У назву увійшли перші літери імені, по батькові та прізвища керівника фірми Олександра Михайловича Понякова, а також початок [ Ехсеllеnt - чудовий. З часом конструктивне оформлення магнітного відеозапису змінювалося, проте основні принципи, запропоновані АМРЕХ, збереглися. Варто відмітити, що сучасний відеомагнітофон, який зайняв своє місце в ряді інших побутових електронних пристроїв, при своїй доступності і поширені досить складний агрегат. Його виготовлення пов'язане з виконанням високоточних операцій, які під силу лише високорозвинутій промисловості.

Відеомагаітофон (рис. 1.37) за своєю будовою, принципом запису і відтворення сигналу подібний до звичайного звукового магнітофона. Проте, він відрізняються тим, що дає змогу, крім звукового сигналу, записувати і відтворювати сигнал зображення.

Схема запису і відтворення сигналів на. відеомагнітофоні вміщена на рис. 1.38 і рис. 1.39. Магнітна стрічка обгинає стираючу головку, барабан з парою відеоголовок, нерухомі головки запису і відтворення звуку і сигналів управління, проходить між тонвалом і притискним роликом. Барабан з відеоголовками і тонвал постійно обертаються, а ролик притискує стрічку до тонвалу тільки під час роботи, здійснюючи її протяжку. В режимах STILL FRАМЕ, РАUSЕ і STANDBY ("стоп-кадр", "пауза" і «готовність») притискний ролик відведено, і дільниця стрічки, що обгинає барабан, треться об його поверхню, сильно зношуючись.

Відеострічка проходить головку стирання набагато раніше блока відеоголовок. Відеосигнал записується на відеострічці у вигляді похилих рядків (рис. 1.39), а щілина стираючої головки перпендикулярна довжині стрічки. Із-за цього під час запису відеовставки перед основним зображенням початкові рядки старого запису стираються не по всій довжині, і на екрані з'являється спотворене зображення, відтворене з його обривків.

Що стосується відеокасет, то їх нинішня найбільш поширена конструкція (VHS - Videо Ноmе Sуstеm) запропонована японською фірмою Jараn Vutoz Соmраnу (JVС). Відеокасета цієї системи складається з корпусу з прозорими вікнами для контролю за стрічкою, двох - подаючої і приймальної - котушок і кришки. Окрім того, наявні направляючі ролики для стрічки, притискна пружина, стопорний важіль для гальмування котушок, пластина для блокування запису та інші дрібні деталі.

Рис. 1.41. Магнітна стрічка під час руху по направляючій блоку головок, що обертаються зміщується униз. Щоб компенсувати це зміщення і розмістити котушки в касеті на одному рівні, блок встановлено на основі стрічкопротяжного механізму з невеликим нахилом. Кут нахилу осі блоку головок, що обертаються розрахований так, щоб точка виходу магнітної стрічки з його гвинтової направ­ляючої виявилась дещо вище, ніж точка входу.

Якщо потрібно запобігти від випадкового стирання запису, пластину блокування запису виламують. Таку касету можна запустити на запис, якщо проламане місце заклеїти скотчем.

Корпус касети виготовляють з високою точністю, використовуючи для зменшення тертя спеціальні прокладки, щоб забезпечити високу рівномірність швидкості протягування відеострічки.

Конструктивно всі касети для VHS-відеомагнітофонів виконані за принципом (рис. 1.42): магнітна стрічка, яка намотана на котушки, розміщена в корпусі з прозорими вікнами для контролю за її поведінкою. Сам корпус складається з двох половинок, які з'єднані між собою п'ятьма або шістьма гвинтами, і відкидної кришки, яка захищає відеострічку від випадкових пошкоджень і не дозволяє її власнику подивитися і торкатися до неї. Робити це категорично не рекомендується.

Відеострічка виходить із корпусу касети і повертається в нього, опираючись на так звані обвідні ролики. Поряд з лівим роликом (якщо тримати касету вікнами угору, захисною кришкою "від себе") встановлено плоску пружну пластину, яка притискує магнітну стрічку до ролика. Вона пригальмовує стрічку надаючи їй необхідний натяг, створює хороший контакт з магнітними головками і забезпечує щільне намотування стрічки на котушки. Сама "товста" стрічка для побутової відеотехніки має товщину 20 мікронів (третину людської волосини!), а стрічкопротяжний механізм відрегульований настільки витончено, що непрофесіоналу самостійно займатися його даванням протипоказано.

Помістимо касету в приймальне віконце відеомагнітофона. Увійшовши у віконце, касета попадає на приймач, який опускається униз, одночасно як би насаджує донні гнізда котушок касети на штоки двигунів відеомагнітофона (рис. 1.43). Лівий призначений для натягування магнітної стрічки, правий - забезпечує її поступальний рух.

Після того, як касета опустилась униз і сіла на штоки, особливий штифт піднімає задню бокову кришку коробки, відкриваючи тим самим доступ до відеострічки, яку захоплюють рухомі направляючі штирі і просувають таким чином, щоб стрічка стала стикатися зі стираючими і звуковими головками і обгинала барабан з відеоголовками. Шум, клацання, перемикання, що супроводжують ці операції, чути, коли касета увійшла в приймальне вікно.

Припустимо, що після установки касети натиснута кнопка "Запис". У цьому випадку відеострічка почне рухатися зліва на право, відбудеться запис звуку і управляючого сигналу, розпочнуть обертатися відеоголовки, які будуть наносити на стрічку похилі магнітні відеодоріжки.

Щоб відтворити запис, стрічку перемотують на ліву котушку, при відтворенні стрічка переміщується на праву котушку, при цьому звукові та відеоголовки зчитують магнітні відбитки звуку і зображення і посилають їх на екран телевізора і в гучномовець.

При натисканні кнопки "Пауза" притискний ролик "вимикається", стрічка перестає стикатися з головками і зупиняється, хоч самі головки продовжують обертатися. Відсутні зображення і звук. Якщо йде запис, то під час паузи розривів зображення на відеострічці не виникає. Більш складним є режим "стоп-кадру", коли відеострічка. не рухається і відсутній звук, а відеоголовка, прямує по одній доріжці, де записано напівкадр, подає на екран телевізора нерухоме зображення. При натисканні кнопки "Стоп" відеострічка і всі головки зупиняються, але стрічка продовжує стикатися з головками. Якщо йде запис, то під час команди "Стоп" у відеомагнітофонах простих і дешевих систем на стрічці виникає розрив - пусте місце, чого не виникає при використанні складних і дорогих апаратів. Під час команди "Викид" рухомі штарі повертають стрічку у вихідне положення, касетоприймач йде угору, і касета виштовхується із приймального вікна.

Будова магнітної відеострічки(рис. 1.44)

Верхній магнітний, або робочий шар товщиною 4,5 мікрометра складається із магнітних частинок (голок) з пластифікаторами і затверджувачами. Проміжний шар товщиною 0,3 мкм забезпечує необхідне зчеплення (адгезію) робочого шару з основою. Основа – найбільш «товста» частина відеострічки складає 13,5 мкм представляє собою лавсанову стрічку, вона сприймає механічні навантаження. Нижній, так званий зворотний шар (0,7 мкм), призначений для зняття електростатичного заряду, який виникає при стиканнівідеострічки з механічними деталями, що обертаються, а також для попередження злипання витків магнітної стрічки. Цей шар більш шорсткий у порівняні з дуже гладенькою поверхнею робочого шару і основи.

Відеосигнализаймають діапазон частот від 50 до 6000000 Герц, тобто в 300 разів ширший, ніж звуковий. Тому відеомагнітофон значно складніший від звукового.

Відеодиск- це круг з поліхлорвінілової плівки діаметром 30 см і товщиною 150 мкм, на якому оптичним способом записується відеоінформація. В процесі запису лазерний промінь випалює в матриці (металевому покритті, нанесеному на скляний диск, який обертається) послідовність заглибин, довжина і віддаль між якими змінюється в залежності від частоти сигналу, який постійно змінюється.

Відтворення (зчитування) інформації відбувається за допомогою лазерного променю, що забезпечує довготривалий термін служби відеодиска.

Оптичне зчитування дає змогу отримати ряд позитивних ефектів, а саме: прискорене або сповільнене відтворення зображення, стоп-кадр; щільність запису на оптичний диск в декілька разів перевищує щільність запису на магнітну стрічку.

Відеопрогравач - це пристрій, на якому здійснюється відтворення інформації з відеодиску. В 1989 році в СРСР було випущено лазерний програвач «Амфітон-201», на відеодиску якого можна розмістити сто тисяч слайдів.

Відеопрогравач складається з таких основних частин:

1. Пристрій для встановлення і викиду відеодиска.

2. Пристрій для обертання відеодиска.

3. Лазерний пристрій для відтворення зображення.

4. Лазерний пристрій для відтворення звуку.

З'явились пристрої з багатократним записом на відеодиск. Носіями інформації служать матеріали, яким властива магнітно-оптична пам'ять.

Запис проводиться одночасною дією на робочий шар магніт­ним полем і лазерним променем. Запис нової інформації і стирання старої відбувається одночасно за допомогою двох напів­провідникових лазерів.

Перші пристрої на DVD-диск¹ з'явились декілька років назад і коштували дуже дорого. Недешево коштували й диски, тому використовувалась ця техніка в основному із професійною метою.

DVD записуючі апарати для приватного застосування були об'явлені буквально на початку нового тисячоліття. В продажу вони з'явились зовсім недавно.

На початку 90-х років XX ст. ряд провідних фірм зайнялися розробкою оптичних дисків з великим порівняно із СD об'ємом пам'яті. В результаті створення об'єднаного консорціуму, в який увійшли такі компанії, як Соні, Філіпс, Тошіба, Хітачі та інші, "народився" формат DVD. Спочатку ця абревіатура розшифровувалась як (цифровий відеодиск), однак її швидко замінима більш логічна розшифровка (цифровий універсальний диск).