Екологія це біологічна наука, що вивчає формування, структуру й функціонування біологічних систем всіх рівнів від організму до біосфери і їхня взаємодія з навколишнім середовищем.

План

Лекція

В силу притримання кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Риси гарантії:Ø гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Ø гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Ø гарантія є чинною від дня її видачі, не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше. Ø зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання; Ø гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Ø припинення гарантії :
1) сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові бо шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією. Ø гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника. Ø гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Завдаток - це грошова сума, що видається однією зі сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні як доказ укладення договору і забезпечення його виконання.

Риси :

Ø сторонами можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи;

Ø функції завдатку: платіжна, посвідчувальна та забезпечувальна (відповідаль- ність сторін, лише грошові зобов’язання)

Ø письмова форма (договір двусторонній, реальний);

Ø слід відрізняти від авансу ( платіжна та посвідчувальна функція).

Аванс - це також визначена грошова сума або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт в рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги.

Риси:

Ø забезпечується вимога, яка може виникнути в майбутньому;

Ø підстави виникнення: договір, закон або рішення суду;

Ø види застави: іпотека, заклад, застава товарів в обороті або переробці, застава цінних паперів та застава майнових прав;

Ø предмет застави – будь-яке майно, яке знаходиться у власності, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;

Ø не можуть бути предметом застави:

а) речі, вилучені із цивільного обороту;

б) культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і

занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного

культурного надбання;

в) пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини,

що не підлягають приватизації.

г) вимоги, які мають особистий характер ( право на отримання пенсії, аліменти);

д) речі, які заборонено відчужувати ( паспорт, посвідчення0.

Ø предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не передбачено договором;

Ø зміст договору: предмет, розмір, строк, опис заставленого майна;

Ø форма договору: письмова проста або нотаріальна; застава підлягає обов’язковій державній реєстрації нерухомості та за бажанням запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

Ø предмет застави може бути замінений за згодою сторін;

Ø страхування предмета застави;

Ø користування заставодавця майном або ні; обов’язки володільця предмета застави;

Ø звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, публічні торги.

 

Риси притримання:Ø притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом;Ø кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа; Ø ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом; Ø кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника; Ø кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;Ø кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе;Ø до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї; Ø боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

1. Зміст поняття “екологія”

2 Історія розвитку екології як науки

3 Сучасний стан розвитку

1.4 Структура екології

5. Поняття про “загальну екологію” (біоекологію)

6 Методи екологічних досліджень

Зміст

1 Зміст поняття “екологія”

Термін «екологія» уперше був уведений в 1866 році німецьким вченим Э.Геккелем у його книзі «Загальна морфологія організмів». Він складається із двох латинських слів: «oikos» будинок, місцеперебування, житло, і «logos» наука. У дослівному перекладі це наука про організми в себе будинку. Э.Геккельрозглядав екологію як науку, що вивчає взаємодію організмів із середовищем їхнього перебування. У той період організм уважався самим складним рівнем організації життя. У ході розвитку екології з'ясувалося, що життя існує й у вигляді надорганізмених рівнів організації. У цьому зв'язку подання про екологію як науці в цей час істотне розширилося.

Щоб відповістити на запитання, що є предметом екології, необхідно розглянути рівні організації живої матерії. З погляду сучасної біології життя на планеті Земля представлена наступними рівнями організації живої матерії: ген - клітина - тканина - орган - організм - популяція - біоценоз (співтовариство) - біогеоценоз (экосистема) - біом - біосфера.

У цьому життєвому спектрі предметом екології є біологічні системи від організму до біосфери. Виходячи із цього, можна дати сучасне визначення екології як науки.

З даного визначення випливають завдання екології.

Поступовий розвиток біологічних знань призвів до появи більш складних понять біологічних структур (від мікроорганізмів до біосфери), а потім до виникнення поняття “екосистеми” (які включають в себе не тільки біологічні але і географічні елементи). Так сформувались такі наукові напрямки, як “біогеоценологія”, вчення про біосферу (“біосферологія”) і “геоекологія” (географічна екологія).

З часом в сферу екологічної науки були включені дослідження з екології людини (соціоекологія, медична екологія), вивчення питань природокористування, впливу господарської діяльності на природу, питання охорони природних об’єктів та інші.

Тобто, сучасне визначення категорії “екологія” включає в себе широкий комплекс різноманітних наукових напрямків екологічного характеру. Правильніше було б замінити термін “екологія” (який за своїм походженням є більш біологічним) на назву “метаекологія” (узагальнюючу науку над цілим рядом наук). Буквальний переклад слова “екологія” з древньогрецької мови означає “наука про дім”, тобто наука про навколишнє середовище (довкілля) будь-якого об’єкту (елементів природи, суспільства, господарства та ін.).

Таким чином, предметом дослідження екології є вивчення процесів взаємодії між об’єктом дослідження і довкіллям його існування (причини виникнення цих процесів, їх механізм, наслідки дії, їх зворотний взаємозв’язок). У зв’язку з тим, що існує дуже багато об’єктів дослідження – біологічні, біогеографічні структури, людина, соціальні структури, господарство і його елементи, відповідно існує багато різноманітних “екологій”.

Завдання екології мають такий же широкий спектр, як і різноманіття наукових напрямків з яких вона складається. Умовно можна виокремити такі узагальнюючі напрямки задач і завдань, які призначена вирішити екологічна наука:

– науковий: вивчення законів і закономірностей взаємодії суспільства і природи; розробка теоретико-методологічного і методичного апарату, з допомогою якого можна вирішувати конкретні практичні проблеми ліквідації негативних наслідків антропогенного впливу на природу;

– освітній: створення відповідного екологічного світозору і екологічної свідомості, виховання екологічної етики і культури людини, надбання конкретних екологічних знань у сфері своєї майбутньої професійної діяльності;

– практичний (прикладний): збереження життя на Землі, вирішення глобальних екологічних проблем людства, розробка раціональних шляхів природокористування (у тому числі: в кожному напрямку діяльності людства – промисловості, сільському господарстві та інших галузях); розробка конкретних методів охорони природи і захисту людини від негативних антропогенних і природних явищ; пошук нових і удосконалення старих технологій, виробництво екологічно чистих товарів і продуктів, утилізація відходів; розробка методів контролю за станом навколишнього середовища, методів управління (у тому числі: прогнозування і планування) природозахисною діяльністю і т.п. Коло практичних завдань можна деталізувати їх практичною необхідністю.

Значення екології витікає з необхідності й можливостей вирішення завдань, які вона повинна вирішити.