Стадії вчинення злочину. Співучасть у вчиненні злочину.
Стадії вчинення злочину - це певні етапи підготовки і здійснення навмисного злочину, що розрізняються між собою за характером дій на кожному етапі. Кримінальне законодавство України виділяє, такі стадії вчинення злочину (ст. 11 КК):
| Готування до злочину (ст. 14 КК) | дії, спрямовані на створення умов і можливостей вчинити злочин. Включає: · будь-який спосіб набуття знарядь чи засобів для вчинення злочину (підшукання засобів чи знарядь); · будь-який спосіб виготовлення знарядь чи засобів для вчинення злочину або видозміни, переробки, ремонту предметів для вчинення злочину (пристосування засобів чи знарядь); · предмети, документи і пристосування, які полегшують вчинення злочину; · різні предмети, які безпосередньо застосовуються для здійснення злочинних діянь; · вироблення плану, знаходження співучасників, усунення можливих перепон і здійснення інших дій, спрямованих на створення умов для вчинення злочину (умисне створення умов). |
| Замах на злочин (ст. 15 КК) | — умисна дія, безпосередньо спрямована на скоєння - злочину, але не доведена до кінця через обставини, незалежні від винного. Суб'єкт намагався, доклав усіх дій, які задумував вчинити, але бажані наслідки не виникли незалежно від волі винного. Розрізняють: · замах закінчений (коли винний виконав все те, що вважав за необхідне зробити, але злочинний результат не настав з причин, які не залежали від його волі; · замах на неналежний об'єкт (намагання здійснити злочинний намір щодо об'єкта, який наділений такими якостями, які виключають досягнення злочинного результату); · замах з непридатними засобами (має місце при застосуванні таких засобів, які за своїми об'єктивними якостями не можуть привести до бажаного результату. |
| Закінчення злочину | коли в здійсненому діянні є всі юридичні ознаки складу злочину, описаного в кримінальному законі. |
Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі дії, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об’єкту.
Для притягнення особи до кримінальної відповідальності не має значення на якій стадії вчинення злочину його вдалось розкрити. Відповідальність за підготовку до злочину та замах на злочин настає за законом, який передбачає кримінальну відповідальність за конкретний злочин. При визначенні міри покарання за готування до злочину або замах на злочин суд враховує характер і ступінь здійснення ним злочинного наміру та причини недоведення злочину до кінця.
Добровільна відмова від злочину - це добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Добровільним визнається припинення попередньої злочинної діяльності особою за власним бажанням (ст. 17 КК).
Остаточність відмови - це безповоротність прийняття рішення про припинення попередньої злочинної діяльності, тобто особа відмовляється надалі повертатись до вчинення цього злочину. Добровільна відмова здійснюєтьсяна стадіях приготування і замаху на злочин. Є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за вже скоєне на стадіях готування до злочину і замаху на злочин. Особа підлягає відповідальності лише тоді, коли в скоєному є склад іншого злочину. Добровільна відмова можлива лише тоді, коли у суб'єкта є можливість завершити злочин і він усвідомлює цю можливість. Після закінчення злочину добровільна відмова перестає бути можливою.
Отже, добровільну відмову слід відрізняти від чистосердечного розкаяння, яке полягає в активній поведінці особи після вчинення злочину. Це можуть бути дії, спрямовані на зменшення розміру шкоди, відшкодування шкоди, надання допомоги в розкритті злочину тощо. Такі дії розглядаються як обставина, що пом'якшує кримінальну відповідальність.
Співучасть у вчиненні злочину. Навмисне спільне вчинення злочину двома або більше особами в кримінальному праві називаєтьсяспівучастю (ст. 26 КК). У багатьох випадках вчинення злочину у співучасті визнається законом обставиною, що обтяжує відповідальність.
Головні ознаки співучасті:
· участь у злочині двох і більше осіб;
· спільність їх діяльності (погодженість дій):
· взаємна обумовленість дій;
· єдиний для них злочинний результат;
· причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і злочинним результатом);
· взаємне знання (усвідомлення) про спільне вчинення злочину.
Кримінальне законодавство розрізняє форми співучасті:
| Проста | Складна |
| всі співучасники є виконавцями злочину. | кожний із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину: один організовує злочин, інший виконує його та ін. |
Форми співучасті за стійкістю організованості:
| співучасть без попередньої домовленості | співучасть за попередньою домовленістю | злочинна організація |
В залежності від виконуючої ролі всі співучасники поділяються на:
| Виконавець (ч.2 ст. 27 КК) | особа, дії якої містять у собі склад конкретного злочину, тобто, яка безпосередньо вчинила злочин |
| Організатор (ч.3 ст. 27 КК) | особа, яка розробляє план вчинення злочинних дій, розподіляє ролі між учасниками злочину або здійснює безпосереднє, керівництво вчиненням злочину. |
| Підбурювач (ч.4 ст. 27 КК) | особа, яка схилила кого-небудь до вчинення злочину, а сам не бере безпосередньої участі у вчиненні злочину. |
| Пособник (ч.5 ст.27 КК) | особа, яка сприяла вчиненню злочину. Серед форм пособництва є; · надання порад, вказівок, засобів для вчинення злочину; · усунення перешкод до його вчинення; · обіцяння сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину, а також предмети, здобуті злочинним шляхом. |
Ступінь і характер участі кожного з співучасників враховується судом при винесенні вироку.