Тема 12. Ваговимірювальне устаткування

Лекція 10

ПЛАН:

1. Зважування, його необхідність у підприємствах харчування. Ваги, гирі, їх класифікація.

2. Метрологічні, торговельно-експлуатаційні та санітарно – гігієнічні вимоги до вагів.

3. Порядок державного і відомчого нагляду і контролю за експлуатацією ваговимірювального устаткування.

1. Зважування, його необхідність у підприємствах харчування. Ваги, гирі, їх класифікація

Через ЗРГ проходять великі товарні маси, що враховують не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках – дозах, штуках, грамах.

Процес вимірювання маси товарів є дуже трудомістким і нараховує безліч операцій, що здійснюються щодня. Наприклад, у ЗРГ операції з підготовки та продажу страв передбачають зважування.

Зважування – необхідна операція при підготовці мясних страв, страв із тіста та більшості інших.

Все це вимагає оснащення ЗРГ різним вимірювальним устаткуванням, як новим, так і застарілим.

Зважування товарів здійснюється у підсобних приміщеннях, доготівельних, де товар готують, дозують, фасують. Після цього його піддають тепловій обробці, смажать, варять.

Ваги - це прилад, призначений для вимірювання маси товарів. У закладах ресторанного господарства використовуються переважно підйомні ваги.

Сучасні ваги, які використовуються у закладах ресторанного господарства, мають більш складну конструкцію. Найпростіше коромисло закладене системою важелів, а для зручності зважування застосовуються різні за конструкцією вантажоприймальні, вказівні й інші пристрої. Маса товару, поміщеного на вантажоприймальний пристрій, через підйомну систему передає зусилля на вказівні (відлікові) пристрої, за якими і визначаються показання зважування.

Крім підйомних у сучасних вагах використовують також важільно-тензометричні й електронно-тензометричні пристрої, що мають систему датчиків, на які передається зусилля ваги вантажу, що зважується, і яке реєструється потім електричним методом. У сучасних електронних вагах використовуються електросиловий перетворювач і віброчастотний датчик.

Класифікуються ваговимірювальні прилади за різними ознаками.

Найбільш поширеною є класифікація за місцем експлуатації. Так, окремі групи вагів поділяють на настільні, пересувні, стаціонарні. До настільних вагів належать ваги настільні гирьові і циферблатні, лоткові, оптичні, електронні. Усі ці ваги призначені для зважування невеликих вантажів масою у межах, як правило, від 2 до 20 кг, тому найбільш широко використовуються у роздрібній торгівлі при відпусканні товарів покупцю.

До пересувних вагів належать платформні ваги, призначені для зважування великих мас вантажів. ЦІ ваги встановлюють на підлогу в місцях прийому товарів. Стаціонарні ваги за призначенням аналогічні платформним пересувним вагам, з тією лише різницею, що їх встановлюють у спеціальному, зробленому для них заглибленні, або на фундаменті. Пересувні й стаціонарні (врізні) ваги зазвичай називають товарними. Залежно від вказівного пристрою ваги поділяють на гирні, шкальні, шкально-гирні, циферблатно-гирнІ, яферблатні, оптичні й цифрові електронні.

На гарних вагах при досягненні рівноваги підраховують значення мірмаси - гир, що врівноважують масу зваженого товару. На шкально-гирних вагах відлік ведеться за значеннями гир, встановлених на гиреутримувачі, і шкалі коромисла ваг, по якій для досягнення рівноваги переміщають незнімну пересувну гирю. На циферблатно-гирних вагах масу товару визначають при зважуванні в межах шкали циферблата. Для зважування товару, маса якого більша за максимальне значення шкали циферблата, на гирну площадку встановлюють гирі. Масу при цьому визначають шляхом додавання показань шкали циферблата і значень встановлених гир. На циферблатних вагах масу товару визначають за секторною або круговою шкалою. На оптичних вагах маса товару, що зважується, фіксується на екрані, що світиться, де за допомогою оптичних пристосувань проектується шкала зі значенням маси і вартість товару. На електронних вагах масу і вартість зваженого товару показує цифрове світлове табло.

За видом відліку і способом зняття показань зважування розрізняють ваги з візуальним відліком, коли показання зчитуються з циферблата, екрана, табло чи підраховується значення мір маси - гир, і ваги з документальною реєстрацією показань зважування, коли значення маси, а на деяких вагах і вартості товару, друкується на чеках і стрічках. Показання можна зняти на місці, якщо працівник знаходиться поруч з вагами, і дистанційно, якщо він знаходиться на

відстані.

Для позначення різних вагів прийнята умовна буквено-цифрова індексація, що характеризує основні технічні й експлуатаційні дані тих чи інших:

• видів вантажоприймального пристрою: Р - важільно-меха­нічних, Т - електронно-тензометричних; П - пружинних;

• способів установки на місці експлуатації: С - стаціонарних, Н - настільних, П - пересувних;

• найбільших меж зважування: до 500 кг - у кілограмах, понад 1000 кг-у тоннах;

• типів вказівного (відлікового) пристрою: Г - гирних коро-мислових, Ш - шкальних коромислових, Ц - циферблатних;

• видів відліку і способів зняття показань зважування: 1 - візуального, 2 - документальної реєстрації, 3 - місцевого, 4 - дистанційного;

• сфер переважного застосування: А - автомобільних ватів, В ~ вагонних ватів.

Наприклад, індекс РН-10Ц13 позначає, що це важільно-механічні (Р) настільні (Н) ваги з найбільшою межею зважування 10 кг (10), циферблатні (ІД) з візуальним відліком (1) і місцевим способом зняття показань зважування (3).

2. Метрологічні, торговельно-експлуатаційні та санітарно – гігієнічні вимоги до вагів

Усі ваговимірювальні прилади, що використовуються в торгівлі, повинні відповідати визначеним метрологічним, торгово-експлуатаційним і санітарно-гігієнічним вимогам. Ці вимоги встановлені стандартами на ваги.

Метрологічні вимоги.До вагів висуваються такі вимоги: стійкість вагів, точність зважування, чутливість, сталість показань.

Стійкість вагів. Під стійкістю розуміється властивість вагів, виведених зі стану рівноваги, самостійно, без допомоги зовнішніх сил, повертатися після декількох коливань у первісне положення.

Точність зважування. Під точністю зважування мається на увазі властивість вагів давати показання маси з відхиленням від правдивих показань у межах допустимої норми погрішності. Точність зважування значною мірою залежить від співвідношення плечей важелів. Терези з рівноплечовими важелями повинні мати абсолютно однакові за довжиною плечі, а у вагах з нерівноплечовими важелями одне плече має бути більше за інше у 10, 100 разів. Навіть незначна невідповідність співвідношень плечей може призвести до відчутної помилки в точності показань зважування.

Чутливість вагів. Під чутливістю вагів розуміють їхню властивість виявляти навіть незначну різницю у масі вантажів, що знаходяться в точках прикладення сил.

Щоб об'єктивно оцінити ступінь чутливості того чи іншого ваговимірювального приладу, необхідний норматив, що визначає цю чутливість. Користуючись нормативом, ваги можна віднести до при­датних чи непридатних для використання з погляду їхньої чутливості.

Чутливість вагів повинна бути такою, щоб зміна маси вантажу, що зважується, на величину, рівну похибці, що допускається, викликала відхилення показни­ків рівноваги від їх положення при рівновазі. Щоб визнати ваги достатньо чутливими, це відхи­лення має бути не менш 5 мм для гирних, шкально-гирних і шкаль­них вагів.

Сталість показань зважування - це властивість вагів давати однакові показання маси вантажів при їх багаторазовому зважуванні. Ця одна із найважливіших вимог і залежить зазвичай від того, наскільки ретельно і точно здійснено збирання ватів, а також від величини тертя між призмами і подушками. Практично в усіх вагах опорні і вантажоприймальнІ призми зроблені у вигляді стрижнів з гострими ребрами. Відповідно до стандарту робочі ребра призм повинні бути рівнобіжні між собою і перпендикулярні важелям, у які вони вмонтовані, інакше ваги не дадуть однакових показань при

багаторазовому зважуванні.

Максимальна швидкість зважування. Виконання цієї вимоги досягається тоді, коли конструкція вагів дозволяє зважувати в максимально короткий час. З цією метою у вагах встановлюють обмежувачі (упори), що зменшують кут нахилу важеля (коромисла) при зважуванні, а отже, сприяють більш швидкому загасанню коливань важеля. У деяких вагах (наприклад, циферблатних, оптичних) встановлюють гальмові пристрої (демпфери), що прискорюють загасання коливань при зважуванні. За швидкістю зважування найкращими є електронні ваги, процес зважування на яких здійснюється з максимальною швидкістю. При комплектуванні таких вагів чекодрукувальним пристроєм одночасно із завершенням зважування друкується чек із зазначенням маси, ціни за один кілограм і вартості товару, що зважується.

Наочність показань зважування. Ваговимірювальні прилади повинні бути оснащені такими вказівними (відліковими) пристроями, за допомогою яких можна спостерігати за показаннями зважування і контролювати точність окремих схилів. Для підвищення наочності показань зважування на циферблатних вагах стрілки і циферблат фарбують у контрастні кольори. Електронні ваги відрізняються від Інших вагів більшою наочністю показань; одночасно із завершенням процесу зважування можна визначити і масу вантажу. При роботі на товарних вагах (на відміну від циферблатних) необхідно за показниками рівноваги (гуськами) переконатися у тому, що ваги урівноважилися, а потім, підсумовуючи показання шкали і значення маси гир, що знаходяться на гиреутримувачі, визначити масу товару, що зважується. Найбільшу наочність показань мають електронні ваги, що фіксують на табло результат зважування.

Відповідність вагового приладу характеру товару, що зважу­ється. Ваговимірювальний прилад за своєю конструкцією повинен бути максимально зручним для зважування. Так, для зважування сипких товарів найбільш зручними є шальки, а ковбасних виробів, сиру І деяких господарських товарів - платформи. Ваги виготовляють

з різними межами зважування відповідно до максимальних зважувань товарів, які найбільш часто зустрічаються.

Багато торгово-експлуатаційних вимог до вагів передбачено стандартами. Так, на вимогу споживачів ваги виготовляють зі знімними шальками, площадками, з однією шалькою й однією площадкою, зі знімним ковшем, лотком тощо.

Міцність вагів. Міцність вагів залежить від якості матеріалу, з якого вони виготовлені. Так, недостатня міцність коромисла чи інших важелів може призвести до прогинання їх під дією навантаження, а це, у свою чергу, може викликати зміну співвідно­шення плечей важелів і втрату точності зважування, чутливості, стійкості І сталості показань на вагах. Від якості матеріалу залежать також ступінь зносу окремих деталей вагів, їхня довговічність.

Відповідно до вимог стандартів повний технічний ресурс підіймальних вагів складає не більше 15 років, оптичних - 10, електронних - 6. Стандартом встановлена межа ймовірності безвід­мовної роботи вагів і загальна їхня надійність. Передбачені також матеріали для виготовлення різних деталей вагів, їхні якісні показники, вимоги до обробки і якості самих деталей.

Нейтральність матеріалу. Однією з найважливіших санітарно-гігієнічних вимог до вагів є нейтральність матеріалу, з якого вони виготовлені. Ваги повинні мати таке покриття, щоб при зіткненні їхніх деталей з товаром не відбувалося жодних окисних й інших хімічних реакцій. Тому шальки та платформи вагів виготовляють з нержавіючої сталі, алюмінієвих сплавів, пластичних мас, нейтральних До харчових продуктів. Металеві частини . вагів фарбують нейтральними до харчових товарів фарбами.

Зручність догляду за вагами. Конструкція вагів повинна Дозволяти їх легко мити і чистити. Деталі вагів здебільшого закривають кожухом для запобігання потрапляння у них пилу і бруду. Відкриті деталі вагів шліфують, а де це припустимо – фарбують.

3. Порядок державного і відомчого нагляду і контролю за експлуатацією ваговимірювального устаткування

За технічним станом вимірювального устаткування і його експлуатацією, дотриманням правильності вимірів встановлений дер­жавний і відомчий нагляд. Державний нагляд здійснює Державний комітет із стандартизації та метрології Кабінету Міністрів України. Цей орган розробляє і затверджує стандарти на міри і ваговимірю­вальні прилади, на методи їхньої перевірки, організовує контроль за якістю виготовлення і ремонту всього вимірювального устаткування, здійснює періодичну перевірку і таврування мір і ваговимірювального устаткування, вилучає з експлуатації непридатні вимірювальні прилади. Перевірку і таврування вимірювальних приладів виконують при випуску із заводу, після капітального ремонту й у процесі експлуатації.

Державні перевіряючі здійснюють перевірку і таврування вимі­рювального устаткування у всіх галузях господарства. У закладах ресторанного господарства перевіряють і таврують придатні вагови­мірювальні прилади і гирі не рідше одного разу на рік. Ваги і гирі з простроченим клеймом чи ті, які не пройшли перевірку в ресторані, зберігати не можна. їх ремонтують чи списують.

Відповідальність за справний стан і правильне використання ваговимірювальних приладів несе керівник підприємства разом з тими, хто працює на вагах. Усі вимірювальні прилади повинні бути закріплені за певним працівником, який знає правила роботи з ними і терміни надання на державну перевірку і таврування. З числа працівни­ків закладів ресторанного господарства призначають відповідальну особу для контролю за станом засобів вимірів і дотриманням правил їхнього використання. За обрахування, обмірювання, обваження, користування неперевіреними вимірювальними приладами винуватців притягають до суворої відповідальності, аж до карної включно. У разі виявлення несправностей у ваговимірювальному устаткуванні особи, за якими вони закріплені, повинні негайно повідомити про це відповідальному пра­цівнику чи директору. Користуватися цими засобами до усунення несправностей забороняється