ПОКАРАННЯ

ЗАОХОЧЕННЯ

Як бачимо, використання методів заохочення і покарання потребує від педагога великої майстерності, чіткого дозування і обережності.

Вчений Волкова В. П. [ ] виділяє ще генетико-моделюючий метод виховання, який на відміну від традиційних методів, не лише впливає на зміст виховання, а й передбачає спосіб досягнення виховної мети, забезпечує таку систему впливів, яка зумовлює прогнозованість і керованість виховного процесу.

Оскільки рівність між дорослими і дитино відносна, дорослий повинен бути ініціатором спілкування, водночас орієнтуючись на співробітництво з дітьми, враховуючи їх думку, відгукуючись на їхні проблеми, підтримуючи вияви самостійності.

Ми говоримо про принцип взаємодії Я – Ти – Відношення. Наголос повинен робитися не на “Я” чи “Ти”, а на їх взаємозв’язку. Він може розвиватись на основі одного з інваріантів, які надаватимуть виховному процесу більше прогнозованості й ефективності.

Інваріант 1 – формування в дитини здатності й бажання усвідомлювати себе як особистість. Потрібно створювати виховні ситуації, які викликали б у дитини позитивні емоції, оскільки негативні руйнують особистість.

Інваріант 2 – культивування у вихованні усвідомлення цінності іншої людини. Почуття любові до людини, яке виявляється в різноманітних добродійних вчинках має бути безумовним, непов’язаним з вигодою.

Інваріант 3 – формування у вихованця образу “хорошого іншого”. Формування в дитини чіткого образу товариша, взаємин приятелювання. Вони розвиваються в процесі спільних дій, в ігрових і побутових ситуаціях, у навчанні тощо і можуть позитивно впливати на моральну вихованість і поведінку дитини.

Інваріант 4 – використання ефекту генерації у виховному процесі. Йдеться про таке спрямування виховного процесу, коли дитині не нав’язують чужих моральних норм, стандартів, етичних правил, вимог, а вона час від часу сама їх активно творить. В цьому процесі переважає моральна рефлексія (самоаналіз), яка мусить бути достатньо глибокою.

Інваріант 5 – використання у виховному процесі “ефекту присутності”. Категорія “присутність” означає вплив педагога на дитину своєю сутністю, своїми духовними надбаннями. Присутність (цілковита сконцентрованість; спрямованість на дитину; відданість своєму задуму) педагога вимагає відповідного контакту з дитиною.

Інваріант 6 – культивування у вихованця досвіду свободи самому вирішувати різні проблеми. Саме рішення, над яким працює вихованець у певний момент, є важливою сходинкою до моральної позиції в повсякденні.

Інваріант 7 – культивування зворушливого виховного впливу внаслідок використання таких категорій, як совість, любов до інших, піклування про них, рівень усвідомлення свого “Я”.

Лише сильні почуття здатні духовно вдосконалювати особистість. Для цього створюють ситуації, які б актуалізували глибинні резерви душі формували в дитини ставлення до шляхетного вчинку, як до сенсу свого життя.

Таким чином, організовуючи виховну роботу, ми повинні пам’ятати, що не може бути стандартних ситуацій і стандартних підходів до використання способів виховного впливу. Слушною залишається думка А. С. Макаренка: “…ніякого засобу не можна розглядати відокремлено від системи. Ніякого засобу взагалі, хоч би який ви взяли, не можна визнати ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів.” [12. –Т.5. –С.65]

Дбаючи про оптимальний вибір виховного методу, слід мати на увазі, що жоден з них не слід універсалізувати, а використовувати систему методів. Вибір конкретних методів має узгоджуватись із завданями і змістом виховного заходу (ВС), конкретними умовами, в яких здійснюється виховний вплив, відповідати індивідуальним і віковим особливостям учнів, враховувати особливості виховуючого колективу.

Як свідчить практика і аналіз передового педагогічного досвіду, ефективність виховання суттєвим чином залежить від майстерності педагога-вихователя використовувати форми виховання.

За вченими В.М.Галузяком , М.І.Сметанським, В.І.Шаховим [7, с. 159] форма виховання – це зовнішня, композиційна побудова виховного заходу.

Якщо дивитись на цю проблему ширшу, то це, на нашу думку, - зміст виховної роботи, який проявляється через відповідну структуру стосунків “вчитель-учень” при організації виховного заходу.

При цьому потрібно враховувати функції, які виконує форма виховання:

Перша – організаторська.В ролі організатора може бути як педагог, так і учень. Організація виховного заходу відображає відповідну логіку дій, взаємодії учасників.

Друга – регулююча. Дозволяє регулювати як стосунки між педагогами і учнями, так і між дітьми. Різні форми по різному впливають на процес згуртування колективу школярів.

Третя –інформативна.Передбачає не лише одностороннє повідомлення учнів тієї чи іншої інформації, але й звертання до їхнього суб’єктивного досвіду.

Таким чином, виховний захід – організована взаємодія вихователя з учнями, спрямована на розв’язання виховних завдань.

При цьому ми повинні враховувати: дослідження вчених останніх років свідчать, що “захід” передбачає відому фрагментальність, розрізненість педагогічного впливу, тому виникло нове поняття “виховна справа”

(Підласий І.П.), яку характеризують системність, комплексність, послідовність, безперервність. Її характерні ознаки: необхідність, корисність, дієвість.

Наприклад, проведення ВС “Вчитель-Учень” допомагає педагогам і учням краще зрозуміти один одного, вияснити рівень взаєморозуміння для подальшого розвитку співробітництва.

Учасники: творчі групи школярів 8-11 класів і вчителів.

Починається з бесіди:

1. Хто такий вчитель? Як ви собі уявляєте сучасного вчителя?

2. Хто такий учень? Який, на вашу думку, ідеальний учень?

(На кожне запитання групам на обдумування виділяється 1 хвилина).

Можлива конфліктна відповідь, можна висловити свою думку.

Творчі завдання:

1. Складіть словник вчителя і учня з 10-ти найбільш вживаних слів і фраз.

2. Конкурс педагогічних ерудитів “Кому належать ці слова?” (декілька прикладів).

3. Продовжіть фразу: “Я з задоволенням іду в школу, коли …”, “Мені не хочеться іти в школу, коли …”

4. Попробуємо вирішити конфліктну ситуацію…

5. Взаємний обмін запитаннями (запитання, що стосується шкільного життя, відношень, питання покращання роботи школи).

6. Вирішіть і направте від кожної групи по одному абітурієнту в педагогічне училище, в педагогічний університет (обгрунтуйте свій вибір).

Завдання абітурієнту:

Проведіть з “важким” підлітком бесіду на тему:

- У нас не курять.

- У нашій школі не обманюють.

- У нас цінують працю вчителя.

- У нас не запізнюються.

- У нашій школі малят не ображають.

Тему абітурієнти беруть на вибір, готуються 5 хвилин і 2 хвилини відводиться на викладення теми. А поки готуються – музична перерва.

7. Підсумок:

Як ви вважаєте, що треба вилучити із нашої школи або втілити в неї, щоб знак “+” рівнявся слову “співробітництво”?

Надається слово експертній групі для педагогічного аналізу (довідка експертів про рівень співробітництва педагогів і учнів).

Як бачимо, і виховні заходи, і виховні справи (для них необхідна наявність творчої атмосфери, творчий підхід, як педагогів так і учнів) сприяють інтелектуальному розвитку учнів, формуванню правильних уявлень, суджень, понять, дають багато корисного для виховання працьовитості, формування моральних якостей особистості учнів, їх фізичного розвитку.

Якщо виховний захід нав’язується і це стає головним стержнем його організації, він перестає будити думки і почуття. Виховний захід може захопити, сподобатись, але не спроможний сприяти вихованню громадянськості.

При цьому важливо враховувати наступні вимоги: будь-який ВЗ чи ВС не повинні бути випадковими і розглядатись як відносно самостійна частина всієї системи виховання учнів; кожний виховний захід готується і проводиться комплексно.

Головне завдання вихователя при цьому – допомогти кожній дитині проявити себе, створити умови для досягнення відчутного позитивного результату, розвинути гуманні взаємостосунки між дітьми, сформувати в них комунікативні вміння.

За такої умови кожний виховний захід, переростаючи у виховну справу, впливатиме на моральні вчинки вихованців, на вироблення вміння відчувати прекрасне.

Найбільш поширеною у науці є класифікація форм виховання залежно від кількості дітей, які беруть у них участь: масові, групові та індивідуальні.

Форми виховної діяльності виділяються також у відповідності з напрямками виховної роботи.

Наприклад, організації пізнавальної діяльності відповідають такі форми: аукціон знань, конкурс проектів, інтелектуальний конкурс, ділові ігри, огляд знань, наукові конференції, турнір ораторів, день пізнавальних ігор, прес-конференція “За сторінками засобів масової інформації”, конкурс “Захист улюбленої газети”, вечори цікавої науки, мозковий штурм, тощо.

Для реалізації завдань морального виховання широко застосовуються такі форми: “Круглий стіл”, усні журнали, диспути, вечори питань і відповідей, аналіз життєвих ситуацій, бесіди на етичні теми, літературно-музичні композиції, практичні заняття типу “Культура спілкування”, акції милосердя, уроки доброти, пошукова діяльність, діалог “Два погляди на один факт”, день етикету та інші.

Художньо-творча діяльність передбачає конкурс творців екологічних зв’язків, турнір художників “Співавтор – природа”, осінній бал, аукціон знань про сучасну естраду, вечір авторської пісні “Візьми гітару”, фестиваль мистецтв, театральний КВК, свято “Козацькому роду нема переводу”, гуморина – 2003, естафета вихованих, рицарський ринг, коло спілкування та інші.

У фізичному вихованні корисні ігри типу “Веселі старти”, туристичні естафети, подорож “Будь здоров”, зустрічі з представниками різних видів спорту, бесіди про гігієну здоров’я і фізичну культуру і таке інше.

Якщо говорити про технологію підготовки і проведення виховних заходів (виховних справ), то типовий алгоритм його організації, на думку вчених Галузяка В.М., Сметанського М.І., Шахова В.І. [7] складається з семи етапів із врахуванням принципу “зміни ролей” і залучення всіх школярів до виконання таких організаційних дій, які сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

1. У класі створюється тимчасова ініціативна група, своєрідна рада справи, якій доручається розробка плану майбутнього заходу. Виховний результат: систематична участь школярів у виборах подібного тимчасового органу самоврядування, коли мотивується висування кожної кандидатури, формує досвід самоуправління, привчає до оцінки і самооцінки особистісних якостей учнів, викликає емоційне переживання довіри і почуття відповідальності у тих, що обираються до групи.

2. Тимчасова ініціативна група спільно планує, розробляє композицію майбутнього заходу. Учасники групи вносять пропозиції, обговорюють їх, колективно складають загальну програму майбутньої справи.

3. Тимчасова ініціативна група після розробки композиції заходу складає список підготовлених справ, коштів, матеріалів, що необхідні для реалізації задумів. Виховний результат: в учнів розвивається практичність, діловитість, уміння передбачати умови, які забезпечать успіх майбутньої справи.

4. Ініціативна група розподіляє між учасниками заходу завдання, доручення , щоб забезпечити виконання кожного пункту програми. Індивідуальні, парні, групові доручення розподіляються так, щоб ними охоплювалися всі учні без винятку (“звільнені від доручення – це звільнені від виховання”), зокрема так, щоб разом діяли вмільці – для успіху, невмілі – для того, щоб повчитися у товариша. Виховний результат:формування широкого діапазону соціальних вмінь, розвиток організаторських якостей особистості.

5. Клас, отримавши завдання, включається в діяльність по підготовці колективного заходу. Виховний результат: набуття учнями досвіду пізнавальних, організаторських, технічних, трудових дій, розвиток ділових якостей учнів.

6. Проведення підготовленого заходу. Виховний потенціал заходу за такої організації розширюється за рахунок залучення до його проектування і підготовки всіх учнів класу. Замість педагогічного “сеансу” організовується більш-менш тривала колективна, групова, індивідуальна діяльність, в ході якої відбувається формування особистості учня. Виховний вплив заходу визначається його ідейною насиченістю, змістом і якістю проведення.

7. Зустріч тимчасової ініціативної групи відразу ж після завершення заходу. Група обговорює реалізацію всього, що планувалося. Аналізуючи наслідки проведеної колективної справи, учні відповідають на питання: “Що в нас вийшло?”, “Кому ми повинні подякувати?”, “Що не вийшло і чому?”, “Що потрібно врахувати на майбутнє?”. Виховні наслідки:формується уміння самоаналізу особистої і колективної діяльності, розвивається досвід практичної оцінки дій, вмінь, звичка до обов’язкової оцінки результатів своєї діяльності, досвід дотримання єдності задуму і його втілення в дійсність.

Таким чином, включення дітей в різні види виховної діяльності через залучення до організації і проведення виховних справ (виховних заходів) допомагає досягти кінцевої мети виховання особистості – підготовку вихованця до виконання комплексу ролей, необхідних для повноцінного і змістовного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Проводячи кожного учня через виконання різноманітних ролей, ми даємо йому можливість випробувати себе, знайти свою домінуючу роль і маємо можливість вчасно розвивати в нього позитивні моральні якості, стримувати негативні тенденції.