Основою бесіди є чуттєвий досвід дитини.
Писав: «Говорити з дитиною можна про те, що у неї є перед очима, за що вона, якби мовити, може ухопитися руками».
Книга «Наука до науки» складається із двох відділів. У першому – вміщено попередні вправи для бесід – це 178 запитань (типу: чим стілець схожий на стіл? Звідки взявся стіл?) Другий відділ складається з двох частин: книжка для вчителя – це своєрідний опитувальник, який вміщує 482 запитання; і книжки для учнів – 482 – відповіді.
У розділі «Розмови з дітьми» В.Ф.Одоєвський дає конкретні методичні поради наставникам, педагогам щодо проведення розмов з дітьми.
Він пише «Мистецтво говорити з дітьми надзвичайно важливе для успіхів усього виховання. Якими б широкими не були знання наставниці, якими б не були прекрасними почуття і поняття, які вона бажає передати дітям, все це залишається безплідним або принесе навіть більше шкоди, ніж корисні, якщо вона не вміє говорити чітко й переконливо для дитини мовою».
Діти часто задають запитання дорослим, вони хочуть все знати. Тому такі запитання заслуговують з боку наставниці особливої уваги, ясної і повної відповіді.
Проте, педагог застерігає, не слід зразу давати прямі й рішучі відповіді, які б одну хвилину задовольнили їхню цікавість і припинили б в них бажання розпитувати далі про цей самий предмет. Доречно запропонувати дитині у відповідь на її запитання нове запитання від себе, яке примусить дитину знайти відповідь власним роздумом і міркуванням. Запитання мають допомогти дитині думати, але ніяк не звільнити її зовсім від цих зусиль. Вони мусять бути настільки простими, щоб дитина могла добре зрозуміти їх і знайшла в них вказівку, як саме відповідати; але запитання не повинні бути настільки вже ясними, щоб у них містилась готова відповідь і дитині не було про що вже думати.
Розвиваючи мову дітей, не можна забувати й про її індивідуальні особливості. Вчений рекомендує наставниці розмовляти з дитиною тією мовою, яка найбільше відповідає її індивідуальному розвитку, яка для неї найзрозуміліша. Ще одна порада: якщо дитина говорить неправильно, не виправляйте її самі, але зробіть так, щоб вона сама себе виправила, ставлячи їй такі запитання, які могли б наштовхнути на ясніший вислів.
В.Ф. Одоєвський категоричний у вимогах до мови вихователя : простота, точність, стислість висловів –ось головні умови, яких потрібно дотримуватись у розмовах з дітьми. Мова вихователя повинна бути щирою, теплою, душевною, правдивою. Він писав, звертаючись до наставниці: «Ваше слово тільки тоді буде доступним серцю дитини, коли у вас воно виходить просто з серця; якщо ж воно у вас народжується внаслідок міркування, що так потрібно, повірте, воно відбивається у вухах дитини порожнім і нудним звуком і помре для неї, не розбудивши в її душу жодного відгуку»(Кн.. Розмови з дітьми . ,//Історія дошкільної педагогіки: Хрестоматія. – С.118.).
В.Ф.Одоєвським написано чимало художніх творів для дітей, серед яких і дитячі казки («Мороз Іванович», «Черв’ячок», «Містечко в табакерці», «Анекдоти про мурашок», «Срібний карбованець», «Два дерева»). Писав він їх від імені Дідуся Іринея. Казки Одоєвського високо оцінив В.К. Бєлінський. Казка «Мороз Іванович» і на сьогодні є програмною для дитячих садків.
І.І. Срезневський (1812 – 1880) – відомий вітчизняний вчений-філолог, педагог, методист , значний внесок вніс у розробку методики розвитку рідної мови. Свої погляди він виклав у книзі «Про вивчення рідної мови взагалі й особливо в дитячому віці». Вчений наголошував на вивченні рідної мови, яка є основою всіх знань дитини. Рідна мова, за його словами є основа освіченості народу. «Народ і мова – одиниці не роздільні. Народ – мова. Мова – народ. З цього тільки зрозуміло, що неможлива для народу освіченість без мови, так само як мова без народу». (кн.. Русское слово. – М., 1986. – с.106.)
У знанні рідної мови педагог виділяє дві сторони:
- знання внутрішні (для задоволення власних пізнавальних інтересів) ; передбачає знання слів і поєднання слів.
- зовнішні (для спілкування з іншими людьми); це вміння користуватися словами, поєднувати їх у речення, вміння красиво вимовляти слова, вміння писати.
Навчання рідної мови він поділяє на два періоди:
І – період – коли дитина навчається плавно читати (дошкільний );
П – коли дитина навчається плавно писати (шкільний).
І.І.Срезневський розробив правила розвитку мови дошкільного віку:
1. розмовляйте з дітьми зрозумілою мовою, але в той же час не збіднюйте її;
2. виховуйте у дітей любов слухати розповіді, стимулюйте їх запитаннями до переказу прослуханих оповідань;
3. намагайтесь якомога більше читати дітям, прищеплювати любов до книг, привчайте їх самих читати доступні дитячі книжки;
4. широко використовуйте усну народну творчість, твори мистецтва для розвитку мови дітей.
К.Д.Ушинський (1824-1871) – основоположник вітчизняної наукової педагогіки і народної школи в Росії. У педагогічній спадщині визначне місце посідає вчення про рідну мову.
В 1861 р. написав статтю «Рідне слово», в якій висловив думки про рідну мову, поставив проблему виховання дитини через рідне слово. На його думку з перших днів життя дитину потрібно вводити в світ рідної мови.
Виділяє в мові народність. «Чим освіченіша людина, тим вона повинна цінувати перлини народної мови.» «Коли зникає мова – зникає і народ».
Критикував, коли немовляті в Росії виписували гувернерів з Франції, а свою рідну мову не вивчали. Педагог приходить до висновку, що людина, позбавлена з дитинства рідної мови, залишається назавжди непотрібним членом суспільства, ніколи не зрозуміє народ, залишиться людиною без Вітчизни. Кожний народ і його мова глибоко індивідуальні і своєрідні, за характером мови можна говорити про психологію народу.
В статті «Рідне слово» Ушинський підкреслює і другу важливу рису рідної мови, її історичне і соціальне походження. (створюється поколіннями).