Суспільство як система зв'язків і відносин

Поняття суспільства в соціології

Лекція 4. Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

Поняття суспільства в соціології. Які його базисні структурні елементи?

Що таке суспільство? При самому загальному погляді на суспільство видно, що це сукупність, об'єднання людей. Це означає, по-перше, що точно так само, як людина з його свідомістю й відповідним поводженням принципово відмінне від тварини (у тому числі й від високоорганізованих людиноподібних мавп - антропоидов) і його поводження, так і череда останніх не може з наукової, у тому числі й соціологічної, точки зору ототожнюватися із суспільством, незважаючи на деякі зовнішні подібності. Суспільство - це людська спільність, що утворять люди й у якій вони живуть. Біологічні відносини тварин є, по суті, їхніми відносинами до природи, у той час як специфіку людського суспільства становлять відносини людей друг до друга.

Люди не можуть жити изолированно друг від друга. Ще Шефтсбери наполягав на тому, що людина по природі - істота суспільне й суспільство неминуче й природно для нього. Як відзначав П. А. Сорокін, “ для того, щоб суспільство могло бути, потрібно, щонайменше, двоє людей і щоб ці люди були зв'язані один з одним зв'язком взаємодії. Такий випадок буде найпростішим видом суспільства або соціального явища “.» Що таке суспільство, яка б не була його форма? “- порушував питання К. Маркс. І відповідав: “ Продукт взаємодії людей “.

Суспільство - це не будь-яка механічна сукупність людей, а таке їхнє об'єднання, у рамках якого відбувається більш-менш постійне, стійке й досить тісний взаємовплив і взаємодія цих людей.

У соціології поняття суспільство трактується неоднозначно. У широкому змісті суспільство розглядається як історичний результат природно складних взаємин людей, а у вузькому змісті - як соціальну організацію націй, народності, населення країни. П. Сорокін уважав, що суспільство - це сукупність людей, що перебувають у процесі спілкування. Суспільство - це об'єднання людей зв'язком взаємодії.

На думку Шилса суспільство - це продукт взаємодії людей, об'єднаних загальною системою цінностей, традицій, законів, правил. Э. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, засновану на колективних поданнях.

По М. Веберові, суспільство - це взаємодія людей, що є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей дій.

Т. Парсонс визначав суспільство як систему відносин між людьми, яких поєднують норми й цінності.

Із цих визначень треба, що суспільство - це цілісна єдність, що складається з людей, їхніх соціальних зв'язків, взаємодій і відносин. Ці зв'язки, взаємодії й відносини носять сталий характер і відтворюються в історичному процесі, переходячи з покоління в покоління. Суспільство - це сукупність, об'єднання людей, але не механічне, а стійке, завдяки раціональному взаємозв'язку й взаємодії людей. Складеними елементами суспільства є люди, соціальні зв'язки й дії, соціальні взаємодії й відносини, соціальні інститути й організації, соціальні групи й спільності, соціальні норми й цінності. Кожний з них перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими, відіграє особливу роль у суспільстві.

Таким чином, під суспільством як соціальною системою в соціології розуміється сукупність людей, об'єднаних історично сформованими формами їхнього взаємозв'язку й взаємодії.

Базисними елементами суспільства виступають: індивіди, соціальні дії, зв'язки й взаємодії, соціальні спільності, інститути, норми, цінності. Першоосновою суспільства виступає соціальна дія, викликуване потребами людей. Людська дія, як показав М. Вебер, тільки тоді здобуває риси соціальної дії, коли воно усвідомлено (раціонально), і перебуває у взаємозв'язку з діями інших людей, впливає на їхнє поводження, і одночасно випробовує вплив від поводження інших осіб. Коли люди тимчасово впливають один на одного, на поводження й дії один одного, тоді складається їхній взаємозв'язок і соціальна взаємодія, що лежать в основі всіх процесів життя суспільства.

Соціальний зв'язок - це набір фактів, що спричиняються спільну діяльність людей у конкретних общностях для досягнення конкретних цілей. Соціальний зв'язок може виражатися у формі соціального контексту, або у формі соціальної взаємодії - як системи взаємообумовлених соціальних дій.

Соціальна взаємодія- це процес, у якому люди діють і випробовують вплив один на одного. Взаємодія приводить до становлення нових соціальних відносин.

Соціальні відносини - це відносно стійкі соціальні зв'язки й взаємодії між людьми й соціальними групами.

Суспільству властив безліч зв'язків, взаємодій і відносин (межклассовые, міжнаціональні, групові), межпоколенческих.

Людська дія здобуває характер соціальної дії, коли воно орієнтовано на інші, коли воно припускає пряму або опосередковану взаємодію з іншими людьми. Орієнтація на інших виникає як засіб задоволення потреб самого діяча.

Суб'єкти вступають у взаємодію тому що залежать друг від друга. Соціальний зв'язок це залежність, реалізована через соціальну дію.

Отже, суспільство складається з безлічі індивідів, їхніх соціальних зв'язків, взаємодій і відносин. Але суспільство - це не просто сума індивідів і їхніх зв'язків. На рівні суспільства індивідуальні дії й зв'язки здобувають нову якість - системне, де відносини носять надіндивідуальний характер. Отже суспільство - це самостійна субстанція, система, що стосовно індивідів первинна, має інтегральні якості.

Хоча в повсякденному житті поняття “ суспільство” використовується досить широко й багатозначно - від невеликої групи людей до всього людства й від суспільства аматорів пива до всеросійського суспільства, проте в соціології під суспільством розуміється об'єднання людей, що характеризується: а) спільністю території їхнього проживання, що звичайно збігає з державними кордонами й служащей тим простором, у рамках якого складаються й розвиваються взаємозв'язки й взаємодії членів даного суспільства; б) цілісністю й стійкістю, тим, що П. А. Сорокін називав “ колективною єдністю або колективом “, що відрізняє суму невзаємодіючих людей від суспільства як особливого єдиного цілого; в) самовідтворенням, самозабезпеченістю (самодостатністю), саморегулируемостью, що розуміються, звичайно, не в абсолютному, а відносному змісті й тому що не виключає, наприклад, збільшення чисельності населення за рахунок імміграції або задоволення потреб шляхом імпорту й т.д.; г) таким рівнем розвитку культури, що знаходить своє вираження у виробленні системи норм і цінностей, що лежать в основі соціальних зв'язків.

З обліком сказаного, можна дати наступне загальне соціологічне визначення суспільства: суспільство - сукупність людей, об'єднаних історично сформованими формами їхнього взаємозв'язку й взаємодії з метою задоволення своїх потреб і характеризующаяся стійкістю й цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегулируемостью й саморозвитком,, досягненням такого рівня культури, коли з'являються особливі соціальні норми й цінності, що лежать в основі взаємозв'язки й взаємодії людей.

У більше вузькому змісті слова, коли, наприклад, мова йде про російські, американські, японські або французькі суспільства, під суспільством розуміється конкретний вид суспільства з усіма його історичними, соціокультурними й іншими особливостями. Маючи на увазі саме таке розуміння суспільства, відомий сучасний американський соціолог Н. Смелзер визначає суспільство як “об'єднання” людей, що має певні географічні границі, загальну законодавчу систему й певна національну (соціально-культурну) ідентичність”.

При всім найтіснішому взаємозв'язку таких найважливіших і широко употребимых понять, як “суспільство”, “країна” і “держава”, їх необхідно строго розмежовувати.

“Країна” - це поняття, що відбиває переважно географічну характеристику частин нашої планети, певної границями незалежної держави. “ Держава ”- поняття, що відбиває головне в політичній системі країни й тому виступаюче як найважливіша категорія насамперед політології. “Суспільство” - поняття, що безпосередньо характеризує соціальну організацію країни й центральне місце, що тому займає, у системі категорій соціології.

У загальному й цілому визнаючи, що суспільство є продукт взаємодії людей, соціологи як у минулому, так і сьогодні нерідко по-різному відповідали на запитання про те, що конкретно служить першоосновою об'єднання людей у суспільство. Так, Э. Дюркгейм бачив її в надіндивідуальній спільності колективних подань, почуттів, вірувань, у солідарності як “колективній свідомості”, що протистоїть природному егоїзму; М. Вебер - в орієнтовані на інші (тобто соціальних) діях; Т. Парсонс і Р. Мертон- у спільності тих фундаментальних норм і цінностей, якими керуються люди у своїй життєдіяльності; Э Шилз - у спільності центральної влади, територіальний цілісності й згоді центра й периферії.