Небілкові азотисті добавки

В раціонах жуйних тварин дефіцитних за протеїном частина його може бути доповнена небілковими азотистими сполуками. Ефективність використання азотистих небілкових домішок може бути досягнута в умовах, коли раціони збалансовані за енергією, мінеральними речовинами і вітамінами. Обов’язкова умова при згодовуванні цих сполук – наявність в раціоні достатнього рівня легкозасвоюваних вуглеводів – цукру і крохмалю.

Привчання тварин до споживання небілкових азотистих сполук (НАС) починають з малих доз. В годівлі жуйних тварин використовують різні (НАД) (табл.4).

4 Основні джерела небілкового азоту для жуйних

Сечовина (ДОСТ 2081-63) в гранульованому вигляді не злежується і може добре зберігатися протягом 8-10 міс. Якщо ж вона злежалась, то її подрібнюють. Не можна згодовувати тваринам сечовину, яку виготовили на коксохімічних заводах, вона йде на міндобрива. Забороняється згодовувати сечовину тільним сухостійним коровам, і вівцематкам з другої половини кітності, тому що це може призвести до народження слабкого, нежиттєздатного потомства.

В раціон лактуючих корів сечовину можна включати за кількістю 15-20% від потреби в перетравному протеїні, але не більше 150 г на одну голову за добу: молодняку ВРХ – 20-25%, бичкам на відгодівлі – 25-30%. Дорослим вівцематкам – 30-35%, молодняку старше 6 місяців – 20-25%

Бікарбонат амонію використовують в годівлі тварин в основному в зимовий період, тому що в літній час він швидко розпадається і дає сильний аміачний запах.

Сульфат амонію, який поряд з азотом містить біля 26% сірки, рекомендується згодовувати в суміші з сечовиною в пропорції 2-3:1.

Аміачну воду як лужний продукт використовують для обробки соломи, яку розмішують під поліетиленовою плівкою, а також для розкислення кукурудзяного силосу. Аміаком безводним обробляють солому і силос, або амонізують кислий бурячний жом.

Техніка згодовування небілкових азотистих сполук і регулювання процесів біологічного синтезу білка в рубці в жуйних весь час удосконалюється.

Розроблена нова технологія одержання карбамідного концентрату, яка полягає в тому, що подрібнене зерно кукурудзи або ячменю (70-80%) змішують з карбамідом (15-25%) та бентонітом натрію (5%). Цю суміш загружають в прес-екструдер, де під дією тертя і високого тиску температура підвищується до 150-180 ⁰С. В таких умовах частина крохмалю декстринізується, а частинки карбаміду міцно з’єднуються з частково зруйнованими зернами крохмалю. Застосування екструдерного карбамідного концентрату значно полегшило техніку дозування карбаміду і підвищило ефективність використання аміаку мікроорганізмами рубця в результаті більш повільного його звільнення із зерен крохмалю під дією ферменту уреази. Використання цього методу виключає отруєння аміаком карбаміду.

Карбамідний концентрат в такому вигляді додають на заводах при виготовленні комбікормів для ВРХ, овець і інших жуйних. Комбікорми і суміші з екструдерним концентратом не можна перед згодовуванням замочувати, запарювати, осолоджувати, дріжджувати і змішувати із силосом і коренеклубнеплодами. В іншому випадку зв’язок карбаміду і крохмальних зерен порушується і може наступити отруєння тварин.

Високопродуктивним коровам, які за добу одержують 10-12 кг зернових концентратів, лише половину цієї кількості можна давати у вигляді екструдованої карбамідної домішки. Забороняється молочним тваринам згодовувати комбікорми з карбамідом, який призначений для відгодівлі ВРХ (в ньому більше екструдованого концентрату).

Влітку, при використанні пасовищ, молочним тваринам достатньо натурального протеїну, тому додаткова даванка карбаміду недоцільна і може бути шкідливою для здоров’я тварин. Карбамід можна використовувати для виготовлення гранульованого амідо-мінерального жому, склад його наведений в табл.5.

5. Рецепти амідо-мінерального жому

В 1 кг гранульованого амідо-мінерального жому міститься 0,71-0,76 корм.од. і 224-273 г сирого протеїну. Коровам згодовують такого корму 1,5-2 кг за добу, а молодняку ВРХ 1-1,5 кг. До поїдання амідного жому тварин привчають поступово протягом 5-7 днів.

При порушенні правил згодовування НАР в тварин з’являються симптоми отруєння: пригнічений стан, мускульне дрижання, порушення координації руху, а в більш тяжких випадках – велике виділення пінистої слини. При отруєнні аміаком глибокотільних корів плід гине протягом 30-40 хв. після появи ознак отруєння.

Тваринам з ознаками отруєння необхідно забезпечити нейтралізацію лишку аміаку в передшлунках. Для цього коровам рекомендується за один прийом ввести 4-5 л кислого молока або сироватки, або 0,5-2 л 0,5% столової оцтової кислоти або молочної. Додатково до кислот слід ввести 1-1,5 л 20-30% розчину цукру або меляси. Хороший результат при отруєннях дає суміш 10% розчинів (1:1) оцтовокислого натрію і глюкози. Для молодняку ті ж самі розчини тільки в менших дозах згідно маси.

Синтетичні амінокислоти. Найбільше поширення мають застосування синтетичних амінокислот лізину і метіоніну у вигляді домішок до комбікорму і кормових сумішок. Препарати лізину є в різному вигляді РКЛ – різкий кормовий лізин, який має 60% сухої речовини з вмістом в 1 кг 20-40 г лізину і ККЛ – кормовий концентрат лізину, який має 94-95% сухої речовини і 90-180 г лізину в 1 кг. Ці препарати містять в своєму складі і інші амінокислоти (10-14%), золні елементи 20-25%, рибофлавін 120-130 мг/кг, бетаїн (10-13 мг/кг), нікотінову кислоту до 50 мг/кг, фолеву кислоту до 20 мг/кг і інші біологічно активні речовни.

Крім мікробіологічного способу виробництва лізину існує синтетичний, хімічним шляхом із циклогексану.

Використання синтетичних амінокислот дає змогу підвищити продуктивність тварин на 15-20%.