Характеристика і фізіологічне значення протеїну для годівлі с.-г. тварин

1. Основні складові протеїну, їх характеристика, вміст в кормах.

2. Біологічна повноцінність протеїнів, фактори, від яких вона залежить.

3. Синтетичні амінокислоти. Небілкові азотисті добавки.

Ключові слова: білки, аміди, замінні і незамінні амінокислоти, прості, альбуміноїди, складні білки, біологічна повноцінність, сечовина, біурет, карбамід, бікарбонат, амідомінеральний топ, синтетичні амінокислоти.

До складу “сирого протеїну”, який визначається зоотехнічним аналізом, відносять білок, амінокислоти, аміди (або інші азотисті сполуки). Оскільки визначення цієї групи поживних речовин проводиться за азотом, то його кількість перемножують на коефіцієнт 6,25 і таким чином одержують вміст сирого протеїну в результаті. Хоча цей коефіцієнт не відповідає дійсному вмісту білку в деяких кормах, тож для них застосовуються окремі поправки. Головна складова частина “сирого протеїну” – білок. Без білку неможливе життя, він входить в склад будь-якої клітини організмів, він не може бути замінений ні жиром, ні вуглеводами. Морган по цьому питанню сказав слідуючи: “Білок являється єдиною в світі речовиною, яка сама по собі, або у вигляді складових частин, разом з водою, мінеральними речовинами і вітамінами забезпечує живлення всім клітинам тваринного організму”. В побудові білку поряд з вуглецем, воднем і киснем в значній мірі приймає участь азот і в невеликій кількості сірка та фосфор. Елементарний склад білкової речовини слідуючий, в %: С – 52% (50-55%), Н₂– 7 (6,8-7,7), О₂ – 23% (21-24). N – 16% (15,0-18,4), S – 2 (0,3-2,3), Р – 0,6% (0,4-0,9).

Білки – це високомолекулярні складні речовини. Еміль Фішер перший дав уявлення про склад білків. Ним було встановлено, що основними складовими частинами білку є амінокислоти. Їх відомо більше 20. В них аміногрупа знаходиться поряд з карбоксильною. Якщо це записати у вигляді формули, то це буде так:

— СН — NH₂,

СООН

чи це буде початок, чи кінець формули, але це буде завжди так, а вільна валентність групи СН буде насичена або групою СН₂, чи СН₃, NH₂, чи знову ж таки СООН.

Серед амінокислот, в зв'язку з їх будовою, визначають:

а) одноосновні (або моноамінокислоти), вони мають одну групу СООН, це

аланін СН₃

|

СН — NH₂, гліцин СН₂ — NH₂,

| |

СООН СООН, валін, норвалін, норлейцин, лейцин, ізолейцин.

Гліцин являється складовою частиною більшості білкових речовин,зокрема в альбумінах, але відсутній в молочному білку.

Аланін може синтезуватися в тваринному організмі із піровиноградної або молочної кислоти.

Валін та норлейцин зустрічається в білках в незначній кількості.

Лейцин найбільш розповсюджена амінокислота.

Ізолейцин міститься у великій кількості в мелясі.

б) двохосновні амінокислоти: аспарагінова і глютамінова широко розповсюджені в рослинах, тісно пов’язані зі своїми амідами: аспарагіном і глютаміном.

СООН СООН

| |

СН — NH₂ СН — NH₂

| |

CН₂ CН₂

| |

СООН CН₂

|

СООН

в) оксіамінокислоти:

Серин – міститься в основному в шовковичному клеї, спермі риби і потових виділеннях.

Треонін – складова частина казеїну, вважається незамінною амінокислотою