Похідні антрацену.

Визначення. Антраценопохідні - органічні сполуки хіноїдної структури, в основі яких лежить ядро антрацену різного ступеня окислення, типу сполучення і конденсації мономерних структур.

Розповсюдження.Відомо понад 200 представників цієї групи, які частіше зустрічаються в рослинах родин гречкові, бобові, лілійні, синюхові, крушинові та деяких нижчих рослинах: плісняві, лишайниках, грибах.

Місце локалізації. Знаходяться як у вільному стані так і у вигляді глікозидів- антраглікозидів (найчастіше), які вперше були відкриті швейцарським фармакогностом А. Чирхом наприкінці ХІХ століття .

Антраглікозиди містяться в рослині в розчиненому стані в клітинному соці, найчастіше в листках, плодах, корі, підземних органах.

Роль в рослинах. Про роль похідних антрацену для рослин існує декілька версій: це захист рослин від паразитів, стимулювання накопичення полісахаридів, участь в окисно-відновних процесах рослинного організму.

Класифікація. В залежності від структури вуглеводних звязків відрізняють дві групи: мономери та дімери.

Мономери- з однією молекулою антраценопохідних. Дімери- з двома.

До мономерів за ступенем відновлення та окислення антрахінонового ядра відносяться дві підгрупи: відновлені та окислені.

4. Відновлені форми

- Антрони

- оксіантрони

- антраноли

антрахінон антрон оксіантрон антранол

5. Окислені форми

- похідні хризацину (емодину)

- похідні алізарину

емодин алізарин

ДО ДІМЕРІВ, в залежності від типу сполучення, відносяться:

- дімери з одинарним зв’язком

- конденсовані дімери.

Серед них зустрічаються як відновлені так і окислені форми.

У природі частіше зустрічаються мономери окислених форм з функціональними групами в молекулі: - ОН, -OCH_{3 ,} - CH ₂OH, - CH_3, - COH, - COOH.

Агліконами глікозидів можуть бути всі групи антраценопохідних, за винятком діантрахінонів. Цукровий компонен: глюкоза, рамноза, ксилоза, арабіноза та ін.

Основні фізичні та хімічні властивості. Реакції на БАР.

Похідні антрацену - кристалічні речовини жовтого, оранжево-жовтого або червоного кольору.

Антраглікозиди добре розчиняються у воді, водно-спиртових сумішах, лугах. З останніми дають інтенсивне червоне забарвлення. Не розчиняються в органічних розчинниках (бензолі, ефірі, хлороформі); погано в етанолі.

Аглікони, навпаки, розчиняються в органічних розчинниках і не розчиняються у воді.

Якісні реакції проводять з розчином 5% гідроксиду натрію. Похідні антрона та антранола утворюють жовте забарвлення, антрахінона-яскраво-червоне, інші похідні- фіолетове або чорне забарвлення.

Заготівля. Заготовляють сировину в фазу найбільшого накопичення БАР, яка залежить від органу, в якому вони накопичуються.

Сушіння.Сушать у природних умовах та в штучних (сушарках) при температурі 50-60^о С .

Зберігання. Зберігають сировину в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Фармакологічна дія та застосування. Похідні хризацину викликають проносну дію, похідні алізарину - спазмолітичну та нефролітичну дію. Конденсовані похідні антрацену обумовлюють антибактеріальну активність.

Проносна дія обумовлена рефлекторним впливом на перестальтику кишечника, що викликає прискорення його випорожнення (подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника та посилення його моторики). Проносна дія настає через 8-10 годин.

Протипоказання: запальні процеси кишкового тракту.

Кора крушини –Cortex Frangylae

Крушина ламка – Frangula alnus Mill.

Род. Жостерові ( Крушинові) – Rhamnaceae.

Російська назва: крушина ольховидная (ломкая)

Народні назви: крушинник, вовчі ягоди.

Рослина. Кущ, рідше невелике дерево висотою 2-3 м. Стовбур та гілки без колючок. Листки розташовані почергово, черешкові, овальні, короткозагострені, цілокраї, голі, блискучі з 6-8 парами паралельних вторинних жилок. Квітки дрібні, двостатеві з подвійною п’ятичленною оцвітиною. Чашечка дзвониковидна, п’ятилопатева, віночок 5-ти-пелюстковий зеленувато-білого кольору. Квітки зібрані пучками у пазухах листків.

Плоди – кістянки, розташовані по декілька в пазухах листків, спочатку зелені, потім переходять у червоні, і при достиганні – чорного кольору. Кісточок дві, кулястих, твердих з хрящуватим дзебіком. Цвіте квітень-травень, плоди достигають у вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Росте в мішаних та листяних лісах по галявинах, берегах річок, чагарникових заростях.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Кору крушини заготовляють навесні в період руху соку (набухання камбію). Кору здирають зі стовбурів та товстих гілок рослини, для чого роблять два кільчастих надрізи на відстані 25-30 см і 1-2 см повздовжніх.

Охоронні заходи. Заготівля можлива тільки в місцях, які підлягають вирубці.

Первинна обробка: видалення зелених лишайників, кори, товщина якої більше 2 мм, домішок інших кор.

Сушіння. Швидке, для попередження почорніння внутрішньої поверхні. Оптимальна температура сушіння в штучних умовах 50-60 ^оС. В природних умовах сушать на відкритому повітрі, розкладаючи сировину тонким шаром на брезенті.

Стандартизація. Недосушену сировину підсушують, видаляють домішки іншої сировини, почорнілі шматки кори, вкриті лишайниками.

Зберігання. Висушену сировину зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Термін зберігання 5 років.

Характеристика сировини. Трубчасті або жолобковаті шматки кори різної довжини, товщиною 0,5- 2мм, зовнішня поверхня більш-менш гладка, темно-бурого, темно-сірого або сірого кольору з білуватими поперечно-витягнутими сочевичками або сірими плямами. При легкому соскобуванні зовнішньої поверхні корока з’являється червоний шар. Внутрішня поверхня гладка, жовтувато-оранжевого або червоно-бурого кольору. Злам світло-жовтий, рівномірно дрібно-щетинистий. Запах слабкий. Смак гіркуватий.

Мікроскопія. На поперечному розрізі виявляється темно-червоний шар корока з 10-20 рядів клітин, потім іде пластинчаста коленхіма. Зовнішня кора складається з овальних клітин і містить велику кількість друз оксалату кальцію. В деяких клітинах зустрічаються крохмалеві зерна. Механічні волокна зі слабкоздерев’янілими оболонками. Серцевинні промені зігнуті, одно-трьохрядні з жовтим вмістом. Між ними жовтуваті, здерев’янілі луб’яні волокна з кристалоносною обкладкою.

Хімічний склад. В свіжозібраній корі крушини ламкої міститься первинний антраглікозид франгуларозид, який відноситься до антранолів. Франгуларозид має блювотну дію. На повітрі первинний глікозид протягом року перетворюється на вторинний глюкофрангулін- біозид, а потім – франгулін, який розщеплюється до франгулаемодина та рамнози. Також є флавоноїди, пектини, органічні кислоти, камеді.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати з кори крушини виявляють проносну дію за рахунок антраглікозиду, франгулаемодину, франгуліну. Застосовують при атонічних та спастичних запорах.

Лікарський засіб. Сировина.

Лікарські форми: відвар, рідкий екстракт, препарат „Рамніл”.

Плоди жостеру- Fructus Rhamni catharctiae

Жостір проносний (крушина проносна)- Rhamnus catharctica L…

Род. Жостерові- Rhamnaceae

Російська назва: жостер слабительный (крушина слабительная)

Рослина. Невелике дводомне дерево або великий галузистий кущ, висотою до 8 м, на кінцях гілок колючки. Кора молодих гілок червоно-бура, блискуча, старих- майже чорна, шорстка. Листки супротивні, черешкові, еліптичні, трохи загострені, дрібнопальчасті з трьома парами вторинних дугових жилок. Квітки дрібні зеленуваті, зібрані пучками по 10-15 в пазухах листків, 4-5 членні, одностатеві. Чоловічі та жіночі розташовані на різних рослинах. Цвіте травні-червні. Плоди кістянки достигають у вересні - жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. Росте в листяних та мішаних лісах, по чагарниках, на берегах річок.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають достиглі плоди у вересні-жовтні. Плоди зривають руками без плодоніжок, не ламаючи гілок. Домішками при збиранні можуть бути: плоди черемхи, плоди крушини ламкої, жостера імеретинського (див. додаток).

Первинна обробка. Після збирання провести сортування сировини від домішок, недозрілих або перезрілих плодів, пошкоджених шкідниками, видалити плодоніжки.

Сушіння. Сушіння проводять в сушарках або печах, розкладаючи сировину тонким шаром (2-3 см) при температурі 50- 60 ^оС. Вихід сухої сировини-17%.

Стандартизація. Після сушіння сировину стандартизують: досушують сировину, видаляють підгорілі плоди та інші дефекти сировини.

Зберігання. Сухі плоди пакують у мішки насипом. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 4 роки.

Характеристика сировини. Висушені плоди - кулясті кістянки зморщені, блискучі, з невеликим малопомітним стовпчиком і залишком плодоніжки, або з заглибленням на місті її відриву, діаметром 5-8 мм. М’якуш буровато-зелений з 3-4 темно-бурими кісточками трьохгранної форми, вкритих твердою шкіркою.

Колір плодів майже чорний, запах слабкий, неприємний. Смак солодко-гіркий.

Хімічний склад. Антраглікозиди до 4%, в основному оксіметілантрахінони: франгулаемодин, хрізофанол, рамнокатарнін (глюкофрангулін), франгулін, а також жостерин.

Флавоноїди: рамнетин, кверцетин, кемпферол; пектинові речовини, камеді, органічні кислоти.

Фармакологічна дія. М’яка проносна дія, дезинфікуюча, протизапальна, зменшує гнилостні процеси і посилює перестальтику кишечника.

Застосування. При хронічних, атонічних та спастичних запорах.

Лікарські засоби. Сировина, проносні збори.