Значення, завдання та система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві

План теми.

Мета вивчення.

Після опрацювання теоретичних та практичних завдань запропонованих в цій темі, студенти зможуть:

> назвати і охарактеризувати завдання, об'єкти, значення і джерела інформації та основні етапи аналізу собівартості продукції;

> оцінити структуру витрат та їх динаміку;

> проаналізувати собівартість одиниці окремого виробу з метою її
здешевлення (без зниження якісних параметрів) та підвищення конкурентоспроможності;

> виявити та мобілізувати резерви зниження собівартості продукції,
розробити економічно обґрунтовані рекомендації щодо реалізації щодо реалізації виявлених резервів.

1. Значення, завдання та система інформаційного забезпечення аналізу
витрат на підприємстві.

2. Аналіз прямих витрат.

3. Аналіз накладних витрат.

Перехід на ринкові відносини з особливою гостротою актуалізують проблему раціонального витрачання всіх видів ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення стійкої конкурентоспроможності продукції.

Собівартість промислової продукції – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

· Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

· Витрати на оплату праці;

· Відрахування на соціальні заходи;

· Амортизація основних фондів;

· Інші витрати.

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом продукції при плануванні, обліку і калькульовані собівартості продукції, групуються за статтями витрат. Перелік статей витрат, їх склад і методи розподілу за видами продукції (робіт, послуг) визначаються галузевими інструкціями з урахуванням характеру і структури виробництва.

Рис.1.1.Класифікація витрат підприємства

В управлінні собівартістю продукції важливою характеристикою є спосіб включення окремих витрат у собівартості окремих видів продукції. За цією ознакою розрізняють прямі і накладні.

Прямі – це витрати на виробництво продукції, обсяг яких змінюється залежно від змін обсягів виробництва і продажу продукції. Вони можуть бути безпосередньо включені у собівартість продукції, легко піддаються стандартизації і бюджетному нормуванню. До них, як правило, відносять матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Накладні витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, не пропорційні до змін обсягів виробництва та продажу продукції і включаються у собівартість продукції за допомогою спеціальних методів (за інструкцією). Частина цих витрат є постійними, вони залежать лише від умов організації виробництва та управління ним, тривалості аналізованого періоду. Донакладних витрат належать: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі і загальногосподарські витрати та ін.

Залежно від поділу витрат на змінні і постійнізастосовують два способи визначення собівартості продажу: з повним поглинанням усіх постійних витрат і з їх розподілом на продану продукцію та її залишки.

Мета аналізу собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні і всебічній оцінці досягнутих результатів з формування витрат та в обґрунтуванні управлінських рішень. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на підставі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.