ЖИТТЯ І НАУКОВА ТВОРЧІСТЬ ДАРВІНА

Чарльз Дарвін народився 12 лютого 1809 р. У невеликому англійському місті Шрюсбері, в родині лікаря. Коли йому минуло 9 років, батьки віддали його в школу доктора Бутлера в Шрюсбері. Ця школа мала гучну славу і вважалась однією з кращих на всю Англію. Слава її була в тому, що відтіля виганялося все живе, все, що мало хоч будь-який зв’язок з дійсністю, природою, життям і його вимогами, з науковим дослідом. Зрозуміло, що ця школа не могла задовольнити запитів хлопця. В дитинстві Дарвін захоплювався колекціюванням мінералів, комах, рослин, любив рибну ловлю і полювання.

У Ч. Дарвіна до кінця життя залишилось неприємне почуття до цієї школи, і спогади про неї були зовсім нерадісні. Про школу Бутлера він на схилі свого життя писав: <<Ніщо не могло бути шкідливішим для розвитку мого розуму, як ця школа доктора Бутлера... Школа як виховний засіб була в моєму житті пустим місцем>>.

Вивчення стародавніх мов – головного предмету в школі – не приваблювало живого допитливого розуму хлопця. Під час перебування в школі Бутлера Ч. Дарвін інтересувався вивченням природи, збирав колекції, читав книжки, а наприкінці перебування в школі захоплювався хімічними дослідами і полюванням.

У 1825 р. Ч. Дарвін вступив до Едінбурського університету на медичний факультет, де, крім обов’язкових предметів, самостійно вивчав ботаніку і зоологію. В Единбурзі інтерес Ч. Дарвіна до вивчення природи розвинувся ще в більшій мірі. Він тут робить кілька зоологічних спостережень над морськими тваринами, виступає з доповідями в студентському гуртку, який носив назву Плініївського товариства. Так, у березні1827 р. Ч. Дарвін в цьому товаристві на матеріалі власного дослідження зробив дві доповіді – про моховатку (Flustra) і п’явку (Pontobdella muricata). Ці невеличкі доповіді вже тоді показали його цілковиту самостійність в наукових дослідженнях. Знайомство Ч. Дарвіна з охоронцем музею природничої історії сприяло вивченню птахів Шотландії. А платні уроки, які він брав у негра, що добре виготовляв чучела птахів, сприяли виробленню навичок фіксувати навіть незначні ознаками органів. Таким чином, під час перебування в Единбурзькому університеті Ч. Дарвін значно розширив свої знання про органічну природу. Зоолог Грант вперше знайомить його з основними положеннями вчення Ламарка.

Навчання в Единбурзькому університеті обмежувалося сухими і нудними лекціями, до яких Дарвін не виявляв інтересу. Він весь час поривався до практичної діяльності, з допомогою батька лікував бідних жінок і дітей, регулярно відвідував клініки. Два рази він був присутнім у госпіталі при дуже небезпечних операціях, але кожного разу втікав, не дочекавшись кінця. В той час хірургічні операції робили без наркозу. Ч. Дарвін залишив навчання на медичному факультеті.

У 1827 р. За настійною вимогою батька Ч. Дарвін вступив до Кембріджського університету на богословський факультет для підготовки себе до діяльності пастора. Ч. Дарвін, потім згадуючи це, писав:<<Коли подумаєш, як люто нападали на мене пізніше прихильники церкви, просто смішно робиться, що я сам колись мав намір стати пастором>>. Слід сказати, що Ч. Дарвін на початку своєї наукової діяльності вірив у незмінність видів і, як він сам писав, <<не сумнівався в буквальному розумінні ні в жодному слові з Біблії>>. Як побачимо, глибоке вивчення закономірностей розвитку живої природи примусило його переглянути ці погляди.

Перебуваючи в Кембриджі, Ч. Дарвін віддавав формально данину богословському факультетові у вигляді підготовки одного разу на рік екзаменів, проте настирливо продовжував вивчати природничі науки, цілком правильно визначив коло своїх знайомих і зумів таким способом здобути природничо-наукову освіту, яка в дальшому допомогла визначити лінію його наукової роботи.

За словами Ч. Дарвіна, три роки, які він провів у Кембріджському університеті, були втрачені в розумінні академічного навчання. Вся університетська офіціальна наука здавалась йому чимось зайвим, непотрібним і навіть ворожим. Проте в Кембриджі позитивний вплив на його розвиток мало читання ряду природничо-наукових книг, а також слухання лекцій з ботаніки талановитого професора Генсло, з яким він подружився. Лекції професора Генсло, які були відкриті для всіх факультетів, приваблювали Ч. Дарвіна так само, як і далекі екскурсії, які професор влаштовував для бажаючих. І, напевно, в молодому Дарвіні було те, що різко відрізняло його від інших, оскільки він одержав від професора запрошення відвідувати його дім у певні вечори, на яких збиралися видатні вчені природодослідники. В дальшому Ч. Дарвін настільки зблизився з Генсло, що став бувати в нього майже щодня. Це дало можливість йому брати участь в обговоренні важливих проблем природознавства. Там він познайомився з відомим натуралістом, автором <<Історії індуктивних наук>> В Цевеллом та іншими вченими. Про Ч. Дарвіна в Кембріджському університеті говорили :<<Це той, що товаришує з Генсло>>.

Під керівництвом Генсло Ч. Дарвін продовжував самостійно працювати над вивченням природи. Крім читання природничо-наукових книг, він у період літніх канікул брав участь в невеликих експедиціях і в геологічних екскурсіях, які влаштовувались професором Седжвіком. Ці експедиції і екскурсії дали можливість Ч. Дарвіну не тільки опанувати великий фактичний матеріал з ботаніки, зоології, мінералогії і геології, але, і це головне, опанувати методику наукового дослідження.

В Кембриджі Ч. Дарвін дуже старанно вивчав і визначав комах. Він виявив деякі нові види жуків. Для цього зробив кілька ентомологічних екскурсій по північному Уельсу.

Свої практичні знання з природознавства Ч. Дарвін за час перебуванням в Единбурзі і Кембриджі поповнює читанням книг на філосовсько - природничі теми. Так, під кінець перебуванням в Кембріджському університеті він прочитав такі книги, як <<Вступ до вивчення філософії природознавства>> відомого астронома Дж. Гершеля і <<Опис подорожі в південну Америку>> Олександра Гумбольта. Читання цих книг справило на Ч. Дарвіна велике вираження і стимулювало його бажання вивчати природу.

Все це показує, що Ч. Дарвін уже в середині 1831 р. Оволодів великим запасом знань найрізноманітніших галузей природознавства, а також, що дуже важливо, умінням самостійно досліджувати явища природи.

Найважливішим поштовхом до розроблення теорії еволюції органічного була майже п’ятирічна подорож Ч. Дарвіна навколо світу на кораблі <<Бігль>>, що тривала з 1831 по 1836 р.

Експедиція на кораблі <<Бігль>> була підготовлена англійським адміралтейством і ставила офіційно перед собою завдання зробити детальну зйомку східних і західних берегів Південної Америки, з нанесенням даних на карти, які б полегшували плавання суден у цих водах. Другим завданням експедиції було провести ряд хронометричних вимірювань у послідовному ряді точок навколо земної кулі з метою точного визначення меридіана цих точок. Це друге завдання експедиції мало велике значення для складання точних мореплавних карт. Для здійснення цього завдання експе6диція на кораблі <<Бігль>> і мусила здійснити кругосвітню подорож.

Крім цих суто наукових цілей, експедиція мала на меті виявити умови для безборонного плавання англійських кораблів вздовж берегів Південні Америки.

Спостереження, які були зроблені Ч. Дарвіном під час плавання, виявилися в непримиренній суперечності з метафізичними поглядами на види рослин і тварин. Вони рішуче підірвали його віру в релігійний догмат про незмінність видів і укріпили в ньому переконання в правильності історичного погляду на органічну природу. Ч. Дарвін у вкупі до <<Походження видів >> писав: <<Подорожуючи на <<Біглі>> як натураліст, я був вражений деякими фактами в розподілі органічних істот у Південній Америці і геологічними відносинами між старими і сучасними мешканцями цього континенту. Факти, як буде видно з останніх розділів цієї книги, здавалось, кидали деяке світло на походження видів – цю таємницю з таємниць>>.

Як уже було сказано, експедиція на кораблі <<Бігль>> тривала п’ять років. 27 грудня 1831 р. <<Бігль>> вийшов з Плімута в Англії і попрямував до берегів Бразілії. На шляху до Південної Америки <<Бігль>> відвідав острови Зеленого мису. Близько двох років експедиція досліджувала східні береги Південної Америки і острови Вогняної Землі, після чого корабель направився вздовж західного берега, піднімаючись до Перу і Чілі. Наприкінці 1835 р. Корабель <<Бігль>> попрямував до Гавайських островів (Таїті), потім до Нової Зеландії, Австралії, Тасманії. Перепливши Індійський океан, корабель у травні 1836 р. Обігнув Африку, пройшов повз мис Доброї Надії і перетнув Атлантичний океан, прямуючи знову до берегів Бразілії. Таким чином, корабель зробив кругосвітнє плавання. Після цієї подорожі 2 жовтня 1836 р. Ч. Дарвін повернувся до Англії. Подорож на <<Біглі>> була для Ч. Дарвіна найважливішою подією його життя, що визначила всю його наступну діяльність. Він завжди усвідомлював, що завдячує цій подорожі першим справжнім вихованням і дисципліною свого розуму. Він був змушений зосередитися на кількох галузях природничої історії, завдяки чому витончилися його здібності до спостереження, хоч вони добре були розвинуті і раніше.

Протягом усього подорожування Ч. Дарвін провадив роботу по збиранню колекції і вивченню природи з винятковою методичністю. Свої спостереження він записував чітко і з усіма подробицями, не довіряючи наспіх зробленим нотаткам. Він вважав, що пам’ять стає ненадійним охоронцем, коли за цікавим предметом іде інший, ще більш цікавий.

Важливим методичним прийомом у роботі Ч. Дарвіна було те, що він не просто спостерігав і описував, а весь час порівнював явища природи, фіксуючи увагу на причинах цих явищ.

Ч. Дарвін робив мандрівки в глибину материків під час тривалих зупинок <<Бігля>> в різних місцях і збирав, таким чином, значні колекції рослинних і тваринних організмів. Велике враження на Ч. Дарвіна справили незаймані ліси Вогняної Землі, тропічні ліси Бразілії, пустині Патагонії, лагуні острови, створені коралами, діючи вулкани і т. ін. Багатий матеріал, що був зібраний під час подорожі, дав можливість Ч. Дарвіну порівнювати його з флорою і фауною як різних місцевостей, так і минулих геологічних періодів.

Ч. Дарвін узяв з собою у кругосвітню подорож книгу відомого англійського геолога Лайєля <<Основи геології>>. Ця книга, за словами Ч. Дарвіна, зробила надзвичайно великий вплив на хід його думок, оскільки в ній доводилося, земна кора має свою довгу історію і що вона змінювалася поступово під впливом тих сил, які діють і тепер. Працями Лайєля був розчищений шлях історичній ідеї не тільки в геології, але й у біології. Теорію Лайєля було надзвичайно важко примірити з поглядом незмінності органічних форм. Думка про поступове перетворення земної поверхні і умов життя на ній приводила, говорив Енгельс, безпосередньо до вчення про поступове перетворення організмів і їх пристосування до зміни умов середовища, приводила до вчення про змінність видів.

Вивчаючи геологію південної Америки, Ч. Дарвін твердо впевнюється в необгрунтованності теорії катастроф Ж. Кюв’є. Виходячи з принципів теорії Лайєля, Ч. Дарвін підкреслює значення природних факторів в історії земної кори і її рослинного і тваринного світу.

Ч. Дарвін не раз вказує на те, що роль у формуванні його еволюційних поглядів на органічну природу відіграли, по-перше, відкриття, зроблені ним у четвертинних відкладах пампасів (відкриття кісток вимерлих неповнозубих, які мали велику схожість з сучасними неповнозубими, що мешкають у тих самих місцях), і, по-друге, спостереження над тваринним світом островів Галапагос.

Досліджуючи викопні рештки кістяків таких вимерлих тварин Південної Америки, як мегалонікс, сцелітотерій, мілодон, токсодон, рештки великих броненосців та ін., Ч. Дарвін звернув увагу на їх схожість з сучасними тваринами, які відрізняються від вимерлих своїми розмірами. При цьому деяки викопні форми вражають тим, що вони поєднують в собі ознаки кількох сучасних рядів. Ці й подібні до них факти свідчать про глибокі зв’язки між сучасними формами і формами геологічного минулого життя нашої планети. На основі встановлених фактів Ч. Дарвін у своєму щоденнику записав, що не сумнівається в тому, що дивна подібність між вимерлими і сучасними формами тварин того самого материка проллє коли-небудь більше світла на питання про виникнення й зникнення організмів на земній поверхні, ніж будь-який інший розгляд фактів.

Відомо, що пізніше Ч. Дарвін дав вичерпне пояснення цьому явищу в своїй книзі <<Походження видів >>, довівши прикладами, що подібність між вимерлими і сучасними видами тварин пояснюється тим, що останні є не що інше, як нащадки перших, що зазнали еволюційних перетворень.

Величезне враження на Ч. Дарвіна справили факти своєрідності фауни островів Галапагос. Вивчаючи фауну цих островів, які розташовані в екваторіальній зоні Тихого океану, на відстані 500 – 600 км на захід від Південної Америки, Ч. Дарвін звернув увагу на своєрідність їх населення.

Виявилось, що фауна островів Галапагос має велику схожість з фауною Південної Америки, і в той же час між ними є певна різниця. Мало того, кожний острів Галапагосського архіпелагу має своєрідну фауну. Так, наприклад, хоча на кожному є свої види птахів, як в’юрки і дрозди-пересмішники, проте ці види кожного острова дуже подібні між собою. Ці факти викликали запитання: чому, наприклад, острови Зеленого мису, які розташовані недалеко від африканського материка, мають фауну, схожу з фауною Африки, а птахи островів Галапагосу мають схожість з птахами Південної Америки. Аналіз цих фактів приводить Ч. Дарвіна до думки, що спочатку на островах Галапагос був один вид в’юрків або дроздів-пересмішників, який розселився по окремих островах, а потім під впливом умов існування відбувалося відокремлення форм, характерних для кожного острова. А щодо причин схожості птахів Галапагосського архіпелагу з птахами Південної Америки, то це пояснюється тим, що перші походять від американських, але під впливом умов архіпелагу набули нових особливостей.

Отже, зібрані Ч. Дарвіном матеріали і зроблені спостереження під час кругосвітньої подорожі привели його до відмовлення від метафізичних уявлень про незмінність органічних форм, а також спонукали його шукати природні причини змін і виникнення як рослинних, так і тваринних видів.

Зібраний Ч. Дарвіном величезний матеріал доводив правильність еволюційного погляду на всю навколишню природу. Незабаром після повернення на батьківщину, у 1837 р., Ч. Дарвін розпочав роботу над основною працею свого життя – теорією еволюції органічного світу. Уже в липні 1837 р. він завів записну книжку, в яку записував усі факти й думки, що стосуються питання еволюції рослинного і тваринного світу. Аналіз записної книжки Ч. Дарвіна показує, як поступово формувався його погляд на еволюцію органічного світу.

В цей час Ч. Дарвін веде знайомство з такими видатними вченими того часу, як геолог Ч. Лайєль, ботанік Д. Гукер та ін., з якими радився в проблемних питаннях природознавства. Читаючи книжки з природознавства, сільського господарства, Ч. Дарвін знайомиться з величезною кількістю фактів, які доводять правильність його погляду на еволюцію органічного світу.

Заслугою Ч. Дарвіна є те, що він використав величезний матеріал, який був нагромаджений практикою англійського сільського господарства для розроблення питання про мінливість органічних форм. Вивчаючи питання еволюції свійських тварин і культурних рослин, Ч. Дарвін говорить, що довгий час для нього неясним було, яким чином основа добору могла застосовуватися до організмів у природному стані. На ідею добору в природному стані наштовхнуло Дарвіна читання в жовтні 1838 р. книжки Мальтуса про народонаселення, хоча і без <<мальтузіанських окулярів>> він ясно міг спостерігати явище боротьби за існування в природі. Про це Ч. Дарвін писав сам: <<Будучи підготованим довгими спостереженнями над способом життя рослин і тварин, я оцінив усе значення повсюдної боротьби за існування і зразу ж був уражений думкою, що при таких умовах корисні зміни мусять зберігатися, а шкідливі знищуватися >>.

Історія його життя цілком зливається з історією його наукової діяльності. Двадцять років він безперервно працює над створенням своєї основної праці <<Походження видів>>.

У 1842 р. ч. Дарвін написав короткий нарис (на 35 сторінках) теорії походження видів. У 1844 р. цей нарис про еволюцію органічного світу він розширює до 230 сторінок. Однак Ч. Дарвіну потрібно було затратити ще багато часу для того, щоб звести в систему той величезний доказовий матеріал, без якого він вважав свою теорію недостатньо обґрунтованою. В тому ж 1842 р. Ч. Дарвін переселився з Лондона в Даун, де працював безвиїзно до кінця свого життя. Тут він опрацьовував матеріали до еволюційної теорії, робив досліди і різноманітні спостереження над рослинами і тваринами. Ч. Дарвін готував величезну працю про походження видів, обсягом приблизно 5 – 6 томів, і вже наприкінці 1856 р. довів її приблизно до половини запланованого обсягу. Однак влітку 1858 р. відомий мандрівник Альфред Уоллес надіслав з Малайського архіпелагу Ч. Дарвіну свою наукову працю під назвою <<Про прагнення різновидностей до необмеженого відхилення від початкового типу>>, з проханням передати її для опублікування геологові Лайєлю. У цій праці Уолес висував ідею розвитку органічних видів на основі боротьби за існування і природного добору. Оскільки Лайєлю і Гукеру було відомо, що Ч. Дарівін вже багато років опрацьовує питання теорії еволюції, то вони і порадили йому доповісти на засіданні Ліннеївського товариства в Лондоні не тільки про працю Уоллеса, але й про свій нарис про походження видів. Ці обидві праці Лайєль і гукер представили на засіданні Ліннеївського товариства 1 липня 1858 р ., а вже в серпні того ж року вони були надруковані в журналі товариства. Праця Ч. Дарвіна зробила враження на людей науки, оскільки вона по-новому висвітлювала явища живої природи. Після доповіді в Ліннеївському товаристві Ч. Дарвін з властивою йому енергією взявся за оформлення своєї основної наукової праці, і 24 листопада 1859 р. вийшла книга під назвою <<Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя>>. Як уже вказувалося, перше видання цієї книги розійшлося протягом одного дня, а слідом за ним вийшло друге видання. Всього за життя Ч. Дарвіна вийшло шість видань його безсмертної праці. Геніальну книгу Ч. Дарвіна перекладено на ряд іноземних мов. У Радянському Союзі вона видана мовами всіх союзних республік. Усі пізніші праці Ч. Дарвіна є розвитком і розробкою різних проблем теорії еволюції органічного світу. Вкажемо тільки деякі з них.

У 1868 р. вийшла в світ праця Ч. Дарвіна <<Зміни свійських тварин і культурних рослин під впливом одомашнення>>. В цій праці Ч. Дарвін на основі великого фактичного матеріалу показує закономірності розвитку свійських тварин і культурних рослин, аналізує явища спадковості і мінливості в органічній природі. У 1871 р. вийшла книга <,Походження людини і статевий добір>>, в якій на основі величезного матеріалу доведено, що людина є продукт історичного розвитку вищих тварин. З інших праць Ч. Дарвіна вкажемо на його книгу <<Діяння перехресного запилення і самозапилення в рослинному світі >>, яка вийшла в світ у 1876 р. У цій книзі Ч. Дарвін на основі великої кількості власних досліджень довів, що необхідність перехресного запліднення для збереження плодючості потомства навіть у самозапильних рослин є законом природи.

Основне значення для розроблення питань еволюційної теорії мала книга <<Походження видів>>, над якою Ч. Дарвін, як уже вказувалося, працював понад двадцять років. І це цілком зрозуміло, бо ця праця охоплювала питання, дуже важливі не тільки для вчених біологів, але й для всього передового, освіченого людства. Розуміючи значення цієї праці, Ч. Дарвін намагався зібрати якнайбільше переконливих доказів на користь своєї теорії. І йому дійсно вдалося це зробити з дуже великим успіхом.

Теорія Ч. Дарвіна була позитивно оцінена всіма прогресивними людьми. Основні його праці не раз перевидавались, а також були перекладені майже на всі основні мови світу. Сам Ч. Дарвін був обраний членом багатьох наукових товариств і академії. У 1867 р. він був обраний членом-кореспондентом Російської Академії наук.

Помер Ч. Дарвін 19 квітня 1882 р. на 73-му році свого життя. Поховали його у Лондоні, в знаменитому Вестмінстерському абатстві, поруч з Ньютоном.

Література