Діяльність антигітлерівської коаліції у 1943-44 рр.

27.

У січні 1943 р. відбулась конференція в Касабланці (Марокко) – зустріч Рузвельта і Черчілля. Сталін відмовився їхати в Північну Африку (боявся). Черчіллю не вдалося переконати Рузвельта погодитися на т.зв. Балканський варіант», а було прийнято рішення про проміжний варіант – висадка військ на Сицилії (підтримку при цьому обіцяла сицилійська мафія) – операція «Надої Гаскі» («Вкритий листками качан кукурудзи»). Загалом було прийнято рішення про ведення війни до беззастережної капітуляції Німеччини.

На травень 1943 р. було взято в полон чверть мільйона італо-німецьких солдат (в Тунісі).

У травні 1943 р. відбулась конференція «Трайдент» («Тризуб») у Вашингтоні, на якій було прийнято рішення відкрити Другий фронт у Північній Франції на початку травня 1944 р. Сталін заявив, що це пізно (а союзники здійснили висадку навіть ще пізніше – у червні).

Посилилося бомбардування Німеччини англо-американською авіацією. У липні-серпні 1943 р. англо-американські війська висадились на Сицилії (Південь Італії).

У серпні 1943 р. відбулась конференція «Квадрант» («Чотирикутник») у м. Квебек, що підтвердила рішення про висадку у Північній Франції (Нормандія) – операція «Оверлорд» («Повелитель») (а також про удар і на Півдні Франції – операція «Енвіл» («Ковадло) з метою «приплюснути» німців та «випхати» їх до Німеччини. Але домовлено було і про продовження бойових дій у Африці. Рузвельт і Черчілль домовилися про об’єднання зусиль для створення атомної бомби. За участі китайських представників було відредаговано проект декларації про створення ООН.

У жовтні 1943 р. відбулась Московська конференція міністрів закордонних справ, на якій було прийнято ухвалу про проведення Тегеранської конференції та розпочато спільну роботу СРСР, США і Великобританії (їхні представники – відповідно – Молотов, Кордел Гал і Антоні Іден) над статутом ООН і прийнято декларацію про відповідальність фашистів за звірства. З 28 листопада по 1 травня 1943 р. відбувалась Тегеранська конференція, де було підтверджено плани операції в Нормандії і домовлено про передачу СРСР після війни Кенігсбергу (сучасний Калінінград) і Мемеля (сучасна область Клайпеда у Литві) та прийнято таємний протокол про вступ СРСР у війну з Японією через 2-3 місяці після капітуляції Німеччини.

У січні-лютому 1944 р. Британія домовилась з СРСР про зони окупації Німеччини (американо-англійська-зона – на півночі). У лютому 1944 р. американці погодилися на північно-західну зону, а британцям повинна була дістатися в розпорядження північна зона.

6 червня 1944 р. відкрився Другий Фронт (операція «Оверлорд») – найбільша десантна операція в історії. Англо-американські війська (участь брали і канадці) мали величезну перевагу над німцями (у літаках – в 2 рази) – більше 13 тисяч літаків і 6 тисяч кораблів.

У вересні 1944 р. конференція в Думбартон-Оксі (передмістя Вашингтону) за участю СРСР (представник – А. Громико), США і Великобританії розглядала насамперед питання про створення ООН – організації, покликаної підтримувати мир і безпеку в світі. Ухвали конференції стали основою статуту ООН.

У вересні 1944 р. відбулась т.зв. 2-га Квебекська конференція, де обговорювалися зони окупації і можливості розчленування Німеччини на 5 чи 3 держави, а також план «аграризації» Німеччини. Втім, нічого конкретно прийнято не було. Лише було домовлено про перемир’я союзників з Румунією (а у жовтні – з Болгарією). У вересні 1944 р. СРСР уклав (в Москві) перемир’я і з Фінляндією й деякими іншими союзниками Німеччини.

У жовтні 1944 р. відбувалися переговори Сталіна і Черчілля у Москві за участю й американського посла Аверелла: обговорювалися питання розширення польської території на Захід (за рахунок Німеччини) і допущення Франції у коло «великих держав». У грудні 1944 р. відбувалися переговори Сталіна і де Голля у Москві, результатом яких стало укладення договору про союз і взаємодопомогу на 20 років. Підтверджено статус Франції як противаги США і Англії як великих англосаксонських держав.

У 1944 р. союзники здобули ряд вирішальних перемого на фронтах, одночасно почали наростати розбіжності між ними щодо поглядів на принципи післявоєнного устрою світу. Наближався розкол учасників антигітлерівської коаліції на 2 окремих табори.