Берегові рівнини

 

До геоморфологічної країни Берегових рівнин відноситься нерівна смуга низовин, що оточують з півдня Апалачські гори і Центральні рівнини. Вони включають приатлантичні рівнини, п-ів Флоріду, басейн нижньої течії р. Міссісіпі і пригирлові частини річок Бразос, Колорадо і Ріо-Гранде, які іноді називають Примексіканськими рівнинами. Абсолютні відмітки низовин коливаються від 0 до 60 - 70 .м.

Берегові рівнини складені потужними товщами крейдових, палеогенових і неогенових порід, приурочених до крупного прогину, що обрамовує Північну Америку з півдня і південного сходу (мал. 31). Участь четвертинних відкладів в цьому розрізі порівняно невелика. В межах прогину є ряд западин і піднять, які різняться глибиною залягання фундаменту на багато сотень метрів. У сучасному рельєфі ці структури виражені слабо. Потужність земної кори досягає 32 - 35 км., до того ж в пригирловій частині Міссісіпі на долю осадового шару припадає 10 -14 км.

У рельєфі виділяються смуги дельтових і прибережних рівнин (поблизу берегової лінії), плейстоценових морських терас, грядового і рівнинного денудаційного рельєфу, що формувалися в різний час і врізних палеогеографічних умовах.

Рельєф північної частини Берегових рівнин характеризується поширенням низовинних плоских ділянок, звивистістю контурів і численними затоками. Останні розглядаються як затоплені річкові долини.

У північно-східній частині Берегових рівнин на Атлантичному побережжі між гирлами річок Саскуїханна і Потомак від берега моря в сторону континенту послідовно змінюють один одного: лляж – 7-8-метрова морська тераса - серія вищих (від 12 до 82 м) терас. Найкраще виражена брівка 7-8-метрової тераси. Потужність четвертинних відкладів тут коливається від 50 до 100 м. Найбільш висока берегова лінія моря встановлена на висоті 17-22 м.

Більша частина території низинного п-ва Флоріда є денудаційно-карстовою рівниною з мережею підземних галерей, часто заповнених водою. По йогопериферії повсюдно простежується смуга морських терас і берегових ліній сангамонського віку. Близька картина спостерігається на північний схід від Флоріди, де зустрічаються карстові депресії і глинисті горби, а ближче до Апалачів - ділянки піщаних плато.

Район пониззя і гирла Міссісіпі є системою терас і вкладених дельт різного віку. Межиріччя Ріо-Гранде і Нуесес зайняті піщаною рівниною, що сформувалася на древніх дельтових відкладах. Останні складають побережжя між Бразосом і Міссісіпі.

Дельтова рівнина Міссісіпі - сильно заболочена поверхня з численними озерами і протоками. Прируслові вали досягають висоти 5 - 6 м. Крім того, зустрічаються пологі острівні височини, обумовлені соляною тектонікою.

Із заходу до дельтової рівнини Міссісіпі примикає смуга завдовжки 250 км і шириною до 50 км, що отримала назву Ченієр-плейн. Її характерними рисами є: чергування маршів і вузьких піщано-черепашкових валів, паралельних береговій лінії. Висота валів сягає 2 - 4 м,ширина коливається від 50 -100 до 1000 м. Це своєрідний тип берега, що підкреслює ритмічний розвиток дельтової рівнини.

Еолові рівнини в південно-західній частині даного регіону сформувалися на місці четвертинних дельтових утворень (лагун, ватів, валів). Еоловий рельєф представлений в основному піщаними дюнами і дефляційними улоговинами.

Таким чином, Берегові рівнини мають різну будову в різних своїх частинах, обумовлену, з однієї сторони, неотектонічними рухами, а з іншої - впливом моря і річок. Тому серед них зустрічаються як акумулятивні, так і денудаційні поверхні.

 

Мал. 31 Узагальнений розріз “геосинкліналі” Мексиканської затоки (за X. Бернардом)

 

Рельєф рівнинно-плоскогірної зони Північної Америки відображає не тільки структурно-тектонічні, але і структурний-літологічні особливості геологічної будови. Разом з пластовими рівнинами, відрепарованими складками і іншими, поширені інверсійно розвинені морфоструктури. Суттєву роль у формуванні крупних форм рельєфу відіграло пліоцен-четвертинне заледеніння. Воно вплинуло на рельєф не тільки прямою дією льодовиків на підстилаючу поверхню, але і діяльністю прильодовикових процесів (гляціоіэостазія, лесоутворення, зміна площі і конфігурації річкових басейнів таін.).