Нормативно-правові акти, що регулюють питання адміністративного захисту прав

Що стосується правової охорони інтелектуальної власності, то норми адміністративного права стосуються відносин, пов’язаних з набуттям права інтелектуальної власності в Україні, державним регулюванням здійснення цього права, а також захисту цього права в адміністративному порядку. Норми адміністративного права, що стосуються захисту права інтелектуальної власності, містяться:

- в спеціальному законодавстві України в сфері інтелектуальної власності, зокрема в законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на зазначення походження товарів”, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та «Про охорону прав на сорти рослин» (регулюють відносини, пов’язані із захистом права інтелектуальної власності Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України);

- в законах України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” та “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” (перший закон регулює відносини, пов’язані з нанесенням голографічних контрольних марок на примірники, що містять зазначені об’єкти авторського права і суміжних прав, перед їх розповсюдженням, а також здійсненням державного контролю за правомірністю розповсюдження в Україні зазначених примірників; другий – з видачею суб’єктам господарської діяльності ліцензій на виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, а також здійсненням дієвого державного контролю за цим видом діяльності);

- в “Кодексі України про адміністративні правопорушення”, “Митному кодексі України” та Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (регулюють відносини, пов’язані із захистом права інтелектуальної власності в адміністративному порядку).

Крім законодавчих актів, норми адміністративного права містяться також в підзаконних актах. Засновані на законі і покликані розвивати норми, що містяться в ньому, підзаконні акти не збігаються один з одним за юридичною чинністю, що дозволяє провести їх подальшу диференціацію. Всі вони можуть бути підрозділені на три основні групи:

- підзаконні нормативні акти загального характеру;

- відомчі нормативні акти;

- локальні нормативні акти.

Загальний характер мають підзаконні нормативні акти, що видані Кабінетом Міністрів України. Поряд з Кабінетом Міністрів України право приймати підзаконні нормативні акти загального характеру мають центральні органи державної виконавчої влади. Ними можуть видаватися обов’язкові для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також для громадян нормативні акти з питань, віднесених до їх компетенції. Обов’язковою умовою для введення в дію цих нормативних актів є їх реєстрація в Міністерстві юстиції України. Необхідно зазначити, що на виконання законодавчих актів в сфері інтелектуальної власності сьогодні діє близько ста підзаконних актів загального характеру.

Другий рівень підзаконних нормативних актів утворюють відомчі нормативні акти в точному розумінні цього слова. Що стосується сфери інтелектуальної власності, то вони видаються в основному тими центральними органами державної виконавчої влади, які мають підпорядковані організації, що використовують об’єкти права інтелектуальної власності. Однак у даному випадку ці міністерства або відомства виступають як органи спеціальної компетенції, і прийняті ними нормативні акти носять відомчий характер, тобто поширюються лише на осіб, що відносяться до даного міністерства чи відомства. Відомчі нормативні акти приймаються також тими міністерствами та відомствами, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства та організації, що використовують зазначені вище об’єкти.

Нарешті, третій рівень в ієрархії підзаконних нормативних актів складають локальні нормативні акти. Вони, у свою чергу, розподіляються на нормативні акти органів місцевого самоврядування та внутрішні акти підприємств, установ і організацій. Нормативні акти органів місцевого самоврядування, наприклад розпорядження глав місцевих рад тощо, які поширюють свою юридичну чинність на осіб, що знаходяться на території відповідної області, району тощо, питання, пов’язані власне з правами інтелектуальної власності торкаються порівняно рідко. Як правило, вони стосуються проблем, пов’язаних із проведенням творчих конкурсів, організацій вернісажів і виставок, упорядкуванням реалізації творів образотворчого мистецтва тощо. Внутрішні нормативні акти підприємств, установ та організацій, дія яких обмежується межами зазначеної юридичної особи, що їх видала, представлені індивідуальними статутами і положеннями підприємств, видавництв, редакцій газет та журналів, кіностудій, навчальних і наукових закладів тощо, правилами їх роботи, посадовими інструкціями тощо. На перший погляд, зазначені нормативні акти не мають прямого відношення до регулювання правовідносин в сфері інтелектуальної власності, однак це оманливе враження. Наприклад, укладаючи авторський або ліцензійний договір з організацією, варто з’ясувати, чи має вона право займатися діяльністю, пов’язаною з використанням об’єктів права інтелектуальної власності. Якщо такого права вона не має, укладений договір не буде мати юридичної сили з усіма негативними наслідками, що випливають звідси. Крім того, внутрішні нормативні акти підприємств, установ та організацій визначають, наприклад, в яких випадках і в яких межах результати інтелектуальної, творчої діяльності їх співробітників повинні розглядатися в якості створених в порядку виконання службових

обов’язків, що справляє дуже суттєвий вплив на правовий режим таких результатів тощо. Усі локальні нормативні акти, як і акти відомчого характеру, повинні відповідати законодавству і підзаконним нормативним актам загального характеру.