Загальне поняття про землеустрій і кадастр
Напрямки розвитку кадастру майбутнього
Особливості земельно-реєстраційних і кадастрових систем у провідних країнах: Німеччині, Швеції, Великій Британії, Франції, США
Історичні аспекти земельних відносин та землевпорядкування
Загальне поняття про землеустрій і кадастр
Лекція № 1-2
Лекція №14
Лекція № 13
Лекція № 12
Лекція № 11
Лекция № 10
Лекція № 9
Лекція № 8
Лекція № 7
Реєстрація землеволодінь, землекористувань, розпайованих і орендованих земель
Лекція №5, 6
Лекція №4
Види та стадії землевпорядних робіт.
Земельно-кадастрова інвентаризація земель
Геодезична основа, як базова основа земельного кадастру
Роль забезпечувальних робіт
Лекція № 3
Лекція № 1-2
1.Загальне поняття про землеустрій і кадастр
1.1 Землевпорядкування
1.2 Кадастрова справа і її функції, завдання і зміст державного земельного кадастру в Україні
2.Історичні аспекти земельних відносин та землевпорядкування
3.Особливості земельно-реєстраційних і кадастрових систем у провідних країнах: Німеччині, Швеції, Великій Британії, Франції, США
4. Напрямки розвитку кадастру майбутнього
1. Структура землевпорядних робіт
3.Поняття землевпорядного процесу.
1 Розробка схем землевпорядкування адміністративних районів
2.Роботи по формуванню територій і встановлення меж сільських (селищних) рад.
3. Землевпорядкування міст.
1. Роботи по видачі Державних актів на право власності на землю
2. Роботи по відведенню земель для державних і громадських потреб
2.2 Опрацювання державних документів на земельну власність
3. Внутрішньогосподарський землеустрій
1. Вишукувальні роботи
2. Організація і планування робіт районної і землевпорядної служби.
3. Картографічне забезпечення землевпорядних робіт.
1. Державний кадастр і його складові частини
1.1 Містобудівний кадастр
1.2 Кадастр природних ресурсів
1. Економічна оцінка земель
2. Грошова оцінка земель
3. Грошова оцінка сільськогосподарських земель
1. Основні види кадастрових обмежень:
2 Земельний фонд України і його характеристики. Економічні категорії земель.
3. Статистичні спостереження
4. Поняття про абсолютні, відносні та середні величини.
1. Картографічне забезпечення кадастрових робіт
1. Кадастрове зонування
1. Моніторинг територій
2. Меліоративний кадастр
3. Підсумкова частина земельно-облікових робіт - звітна документація
1. Кадастрові зйомки
План:
Література [1, 2, 7, 10].
1.1 Землевпорядкування– забезпечення належного порядку на землі.
Землеустрій – це система взаємопов’язаних заходів і дій, спрямованих на раціональне використання і охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. У кінцевому результаті землеустрій спрямований на заміну і вдосконалення існуючого порядку і змісту користування і володіння землею. Упорядковуючи землю, людина встановлює певний порядок її використання.
Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Основними завданнями землеустрою є:
а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;
б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;
в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;
г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;
е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.
Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
1.2 Кадастрова справа і її функції, завдання і зміст державного земельного кадастру в Україні
Перша за часом кадастрова справа переважно враховувала площі землеволодінь (кількість земель), і у відповідності до них встановлювалися податки до державної скарбниці. Пізніше, із розвитком суспільних відносин, економіки і сільського господарства, почали враховувати і якість земель та їх прибутковість.
Кадастрова справа – зібрання документів (списків, книг, реєстрів) із відомостями про землі, їх кількість та якість, приналежність та розміри накладених земельних податків.
Функції земельного кадастру:
- фіскальна, що пов’язана із оподаткуванням земель;
- юридична, вирізняється тим, що записи у кадастрових документах охороняють права власника (тим самим держава виступає гарантом недоторканості меж земельної ділянки);
- управлінська, яка визначається можливістю створення оптимального механізму управління земельними ресурсами країни та планети на основі реєстрів правового стану земель (виникла в XX ст., коли людство почало сильно впливати на навколишнє середовище).
Згідно діючого Земельного кодексу, прийнятого у 2001 р., завданням державного земельного кадастру України є забезпечення рад народних депутатів, зацікавлених підприємств і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природно-господарський стан та правовий режим земель. Ці відомості необхідні для організації раціонального використання та хорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою та обґрунтування розмірів плати за землю. До сфери земельних відносин входить широке коло питань, пов’язаних із земельним кадастром (що здійснюються на основі даних земельного кадастру): купівля-продаж земель, їх успадкування або дарування, оподаткування, визначення розмірів орендної плати, відшкодування збитків, завданих землі у випадку її нераціонального, неефективного використання або вилучення для несільськогосподарських потреб та ін.
Зміст державного земельного кадастру (ДЗК): ДЗК як система заходів, включає в своєму складі кадастрові зйомки, реєструвальні (реєстрація права власності, права користування землею, договорів на оренду землі, а також земельних ділянок), облікові (облік кількості та якості земель) та оцінювальні роботи (бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічна та грошова оцінки земель).
Кадастрові зйомки виконуються для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Реєстрація – внесення інформаційних записів про землі до державних документів, що визначають юридичний статус земель, оскільки реєструвальні записи набувають юридичної сили з моменту їх внесення. Реєстрації підлягають землі, що знаходяться в окремому правовому підпорядкуванні (земельні ділянки, на які видані державні акти, сертифікати тощо).
Облік – врахування зареєстрованих земель за кількісними та якісними показниками.
Кількісний облік виокремлює обсяги земель в межах населених пунктів та поза ними; зрошені та осушені землі; землі за категоріями; за формами власності; умовами оподаткування тощо.
Якісний облік проводиться за всіма категоріями земель та придатністю до сільськогосподарського виробництва. Враховує характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом інших поживних речовин, хімічним складом, забрудненістю, еродованістю тощо.
Оцінка виконується на основі якісного обліку земель.
Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах.
Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та прибутковість з одиниці площі.
Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Кадастрове зонування полягає у встановленні місця розташування обмежень щодо використання земель, меж кадастрових зон та кварталів, меж оціночних районів та зон, кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для України системою Держкомземом, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Державний земельний кадастр України має ієрархічну схему, яка складається з трьох рівнів:
- національного (Україна в цілому);
- регіонального (Автономна Республіка Крим, області);
- базового (міста Київ і Севастополь, обласного значення, адміністративні райони крім районів у містах);
На національному рівні в державному земельному кадастрі містяться відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями господарським використанням, кількісну та якісну характеристику і оцінку земель а також передбачається ведення централізованої бази даних державного земельного кадастру України.
На регіональному рівні в ДЗК містяться відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, сільських рад, міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим) та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику, оцінку земель, а також передбачається ведення регіональних централізованих кадастрових баз даних, до складу яких входять бази даних базового рівня.
На базовому рівні формуються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, сільська рада, місто, район), межі земельних ділянок, населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних одиниць в цілому, розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів (у тому числі орендарів), правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику та оцінку земель. На базовому рівні формуються бази даних ДЗК та ведуться чергові кадастрові плани відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Ключовим атрибутом кадастрової бази даних, по якому здійснюється пошук відповідної інформації щодо конкретних земельних ділянок, є кадастровий номер земельної ділянки.
Кадастрові номери земельних ділянок та іншої нерухомості, пов'язаної з земельними ділянками (будівлі, споруди, їх частини, в т.ч. квартири тощо), запроваджуються з метою їх однозначної ідентифікації на основі унікальності відповідного коду на території країни.
Види кадастру:
- земельний;
- лісовий;
- міський (містобудівний);
- водний;
- нерухомості;
- корисних копалин.
Всі зазначені види кадастру спираються на єдину фундаментальну просторову основу – землю, тому серед усіх кадастрів земельний посідає найважливіше місце як за обсягом інформації, так і за її важливістю.