Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Для ефективного контролю успішності учнів важливо не тільки ви­явити те, що знають і вміють учні, але й об'єктивно оцінити їх знання та вміння. Оцінка - кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінка передбачає зіставлення того, що уч­ні засвоюють, з тим, що вони повинні засвоїти відповідно до вимог навча­льної програми. Основними компонентами оцінки є встановлення фактич­ного рівня знань, співвідношення виявлених знань з еталонними, оформ­лення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балів. Отже, оцінка - це не тільки результат перевірки знань учнів (виставлення балів), але й процес виявлення цього результату. Вона може бути виражена у фо­рмі: якісної словесної характеристики («правильно», «неправильно», «по­гано», «добре», «досконало» та ін.), числового балу (12-бальна система). Оцінка опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, став­лення до навчання. Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до на­вчання тоді, коли вона сприймається як нагорода за наполегливу та сум­лінну працю. Оцінка може впливати на учнів і негативно. Це має місце то­ді, коли вона неправильно вмотивована, супроводжується образливими за­уваженнями, байдужістю вчителя до учня, до результатів його роботи.

Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв інорм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок. Норма - конкретна вимога, яка регу­лює виставлення оцінки - балів з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Наприклад, якщо основним критерієм оцінки письмової роботи є точність виконання, яка характеризується кількістю помилок, то нормою для балів «10» є повна відсутність помилок. Норми відображають найбільш типові випадки і ситуації під час перевірки й оцінки знань. Вони мають місце у навчальних програмах з усіх предметів.

Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність.

Глибина - критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомле­них учнем істотних зв'язків і відношень у знаннях.

Повнота - критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елемен­тів знання про вивчений об'єкт.

Міцність - критерій оцінки, що передбачає збереження в пам'яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення.

Оперативність - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах.

Якість - критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, гли­бину, оперативність знань тощо.

Гнучкість - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використо­вувати знання в змінних, варіативних умовах.

Систематичність - критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності та наступності.

Названі вище критерії забезпечують можливість визначити рівні знань учнів. Виділяють такі рівні: репродуктивний (знання сприйняті, за­фіксовані в пам'яті і можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних або варіативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених, нестандартних ситуаціях).

Реформування загальної середньої освіти передбачає зміни у підходах до оцінювання не тільки знань, але й навчальних досягнень учнів. Навча­льна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині су­му знань, але й сформувати комплекс компетенцій. Основними компетенціями, які потребує сучасне життя, є політичні і соціальні, ті, що пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами, ті, що пов'язані з потребою добувати, аналізувати та застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями, постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.

З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об'єктивного їх оцінювання введено 12-бальну шкалу оцінювання, у якій ураховується рівень особистих досягнень учня. Критерії оці­нювання при цьому не поділяють на позитивні й негативні. Серед загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учніву системі загальноїсередньої освіти виділяють:

• характеристику відповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість);

• якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, систем­ність, узагальненість, міцність);

• сформованість загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;

• рівень володіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порів­няння, класифікація, узагальнення тощо);

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);

• самостійність оцінювальних суджень.

На основі названих критеріїв і показників розрізняють такі рівні навчальних досягнень учнів: низький (рецептивно-продуктивний), середній (репродуктивний), достатній (конструктивно-варіативний), високий (твор­чий) (Див. табл. 1).

Початковий рівень характеризується первинними уявленнями про предмет вивчення, фрагментарністю відповідей.

Середній рівень - учень здатний вирішувати найпростіші завдання за зразком, відтворювати основний зміст навчального матеріалу, володіти елементарними навчальними вміннями.

Достатній рівень характеризується знанням суттєвих ознак понять, учень оперує ними, розв'язує стандартні завдання, уміє робити висновки, виправляти допущені помилки, однак не вміє переносити і використовува­ти знання в інших навчальних ситуаціях.

Високий рівень - знання системні, учень застосовує їх для виконання творчих завдань, самостійно оцінює різні явища, факти, відстоює особисту позицію.

Контроль за навчальною діяльністю здійснюється різними методами і в різних формах. Використання методів контролю спрямоване на виявлення й оцінювання знань, а також фіксацію результатів навчання. У шкільній практи­ці використовують такі методи контролю: спостереження за різними видами діяльності учнів; усне опитування; письмову перевірку (контрольна робота, твір, письмове домашнє завдання та ін.); графічну перевірку; перевірку практикою (лабораторні і практичні роботи); тести успішності; самоконтроль.

Методи контролю і самоконтролю спрямовані на перевірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. Існують такі методи контролю: спостереження за різними видами діяльності учнів на уроці, ус­на перевірка, письмова перевірка, контрольні і лабораторні роботи, тво­ри, домашні завдання, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Методи усного контролю здійснюються шляхом індивідуального і фронтального опитування. Під час фронтального опитування вчитель пропонує серію логічно пов'язаних між собою запитань для учнів усього класу. Фронтальне опитування сприяє систематизації знань, розвиває навчальну активність учнів, але не враховує індивідуального темпу мислення, стимулює прості відповіді. Саме тому його необхідно поєднувати з індивідуальним опитуванням. У процесі індивідуального опитування учень має можливість самостійно викласти свої думки, корегувати їх і доповнювати. Ефективність методів усного контролю залежить від ретельної підготовки вчителя, чіткості формулювання запитань (зрозумілі, лаконічні), від ступе­ня їх проблемності.

Спостереження за навчальною діяльністю учнівяк метод контро­лю виділяють умовно, бо він органічно входить до всіх методів навчання і контролю, адже вчитель завжди фіксує ступінь уважності учня, рівень його мислення, культуру поведінки, ставлення до предмета.

Методи письмового контролю спрямовані на аналіз документально­го матеріалу, визначення характеру допущених учнями помилок, визна­чення засобів їх подолання. Найбільш поширеними є такі методи письмо­вого контролю: контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки, конт­рольні тестові роботи програмованого типу (перелік запитань і можливі варіанти відповідей).

Методи лабораторного контролю забезпечують можливість переві­рити рівень сформованості уміння застосовувати здобуті знання на прак­тиці.

Графічна перевірка використовується на уроках математики, крес­лення, образотворчого мистецтва та ін. Вона передбачає створення уза­гальненої наочної моделі, яка відображає взаємозв'язки в об'єктах і пред­метах, що вивчаються. Так, графічно можна зобразити умову задачі, меха­нізми, прилади, процеси. Графічна перевірка забезпечує розвиток пізнава­льного інтересу, економить час, формує вміння узагальнювати, систематизовувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку абстрактного мислення учнів. Основними формами графічної перевірки є складання таб­лиць, схем, побудова діаграм, графіків, створення малюнків, робота з кар­тами. Графічна перевірка часто поєднується з усною або письмовою.

Тестова перевірка знань забезпечує об'єктивний вимір обсягу і якості засвоєння учнями конкретних знань, умінь і навичок, але не їх здібностей. Слово «тест» означає випробування, перевірку. Тести повинні за­довольняти таким вимогам: бути короткотривалими, однозначними, прави­льними, відносно короткими, інформаційними, зручними, стандартними. При розробці тестів важливо враховувати те, наскільки вони відповідають цілям навчання, виховання і розвитку учня. Основними критеріями тестів є: об'єктивність, надійність, валідність і точність. Тести успішності ма­ють суттєві переваги над традиційними методами контролю:

1) забезпечують можливість перевірити рівень засвоєння навчального матеріалу всіма учнями;

2) дозволяють за порівняно короткий час перевірити значно більший обсяг знань, ніж це можна зробити за допомогою традиційного усного чи письмового опитування;

3) нейтралізують вплив зовнішніх чинників (почерк, граматичні по­милки, упереджене ставлення до учня);

4) забезпечують оперативний і систематичний контроль за навчаль­ною діяльністю учнів, що спонукає їх до регулярної підготовки з предмета;

5) формують інтерес до навчання (незвичайність форми завдань);

6) дозволяють підвищити об'єктивність підсумкового контролю, змі­нити його форми.

У тестах можуть використовуватися різні форми завдань: закриті (вимагають вибрати правильну відповідь із запропонованих варіантів) і відкриті (вимагають самостійного формулювання відповіді).

Метод самоконтролю спрямований на формування вміння усвідом­лено регулювати власну навчальну діяльність, удосконалювати її, попере­джати помилки і неточності. Важливими засобами формування в учнів умінь самоконтролю є усвідомлення правильності операцій і дій, складан­ня плану відповідей, переказ основних думок, робота з контрольними за­питаннями, контроль з боку вчителя, самооцінка (критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання власних успі­хів у навчанні).

У практиці роботи вчителів-новаторів має місце вдосконалення мето­дики перевірки й оцінки успішності учнів. Вони використовують листки відкритого обліку знань (В. Шаталов), навчання без оцінок (Ш. Амонашвілі), поурочний бал, тематичний облік, зошити з друкованою основою, залікові книжки, творчі завдання, диференціацію домашніх за­вдань, контрольні картки, самооцінювання.