Як давати інтерв’ю?

Необхідно отримати точну інформацію про саме інтерв’ю: хто його буде брати, для яких ЗМІ (радіо, телебачення чи преси), коли буде передаватися інтерв’ю або коли буде надруковано, як буде передаватися (пряма передача чи буде попередній запис), як довго триватиме інтерв’ю і хто, крім вас та інтерв’юера, буде брати участь у передачі.

Бажано зустрітися з інтерв’юером заздалегідь (за кілька днів), обмінятися попередніми думками і домовитися, яким чином буде проводитися інтерв’ю. Якщо можливо, треба з’ясувати не лише тему інтерв’ю, а й орієнтовне коло питань, які будуть обговорюватися.

Слід продумати все, що хотілося б сказати з даної проблеми, співвіднести з тим часом, який буде надано для відповідей під час інтерв’ю. Доцільно визначити, що треба сказати в першу або другу чергу.

Не варто починати з компліментів на адресу слухачів (радіо чи телебачення). Безглузді компліменти не потрібні й на інших етапах інтерв’ю.

Бажано максимально розслабитися, заспокоїтися, це зробить дихання рівним і простіше буде говорити.

Треба вживати терміни, які не викликають труднощів при промові, короткі та змістовні речення без бюрократичних зворотів.

Варто говорити в особистому стилі, навіть виступаючи від організації. Вважають, що посилання на компанію та фрази типу “ми віримо”, “ми сподіваємося” можуть викликати недовіру і навіть звучати зловісно. “Я” викликає більшу довіру. “Говорити як індивідуум, як член публіки набагато краще, ніж як рупор деперсоналізованої бюрократії”.

Не варто застосовувати безглуздих фраз, прагнучи ухилитися від відповіді на запитання. Радять, якщо неможливо дати відповіді на запитання, не говорити: “Я не знаю”. У груповому інтерв’ю це запитання можна переадресувати більш компетентним колегам . Коли й такої можливості немає, краще сказати: “Сьогодні ми не готові дати відповідь на це запитання” і залишити за собою право повернутися до нього наступного разу (дати письмову відповідь у газету або написати листа людині, що ставила запитання).

Відповіді на поставлені запитання повинні бути короткими та прямими. Слід прагнути мінімально відхилятися від головної думки, її можна повторити й двічі.

Загальні твердження доречно ілюструвати фактами. Для керівника, якого PR-мен готує до інтерв’ю, бажано підготувати інформацію, у якій були б наведені конкретні факти, цифри. Є загальне правило: не висловлювати думок, яких не можна під-твердити.

Яскраві приклади та незвичні аналогії можуть вразити слухачів або глядачів, будуть сприяти кращому розумінню та запам’ятовуванню інформації.

Під час інтерв’ю слід говорити правду, але не варто казати нічого зайвого (“не для преси”), такого, що може негативно вплинути на імідж фірми чи людини, яка дає інтерв’ю. Тут треба мати на увазі й те, що в інтерв’ю може бути й негативна інформація, а не лише позитивна. Якщо негатив не прозвучить в інтерв’ю, його можуть повідомити інші в дуже непривабливому вигляді.

Фахівці радять під час інтерв’ю максимально контролювати його хід. Це насамперед означає, що не слід чекати “зручних” запитань, щоб дістати свої “козирі”, “тузи”. Ж. Данкел і Є.Парнхем вважають, що “козирями” можуть бути відомості, які хотіли б передати незалежно від того, будуть про це запитувати чи ні. Вони радять довести подібну інформацію до трьох пунктів. Записати їх на папері, звести до одного слова, від якого можна відштовхнутися. “Уявіть собі, – пишуть учені, – що ви бізнесмен, який дає інтерв’ю. Трьома вашими тузами можуть бути: продукція, мораль, прибуток. Не важливо, про що вас запитають під час інтерв’ю, ви збираєтесь підняти тему збільшення випуску продукції, позитивних перспектив ваших працівників і підвищення прибутків. Але ці слова ніде не записані. Вони у вашій голові”.

Особливої підготовки потребує інтерв’ю на телебаченні. Розрізняють такі три аспекти підготовки до телеінтерв’ю:

а) змістовна підготовка – ретельний відбір інформації, фактів, цифрових показників та запам’ятовування їх. У той же час покладатися на пам’ять можуть не всі і не завжди. Тому радять відібрану інформацію занести на окремі картки чи аркуші, якими буде зручно користуватися під час інтерв’ю. І хоча деякі спеціалісти вважають, що без записів той, хто виступає, виглядає більш авторитетно, записи можуть бути “страховкою” в разі виникнення ускладнень перед камерою, коли ставляться дуже конкретні запитання тощо.

б) зовнішній вигляд – оскільки телебачення на відміну від газети (де головне – думка людини) та радіо (де важливо, не лише що, а й як говорити) вимагає не тільки думок, голосу, але й відповідного зовнішнього вигляду, необхідно вдягнутися так, щоб мати професійний імідж і оптимально виглядати у світлі прожекторів.

У наш швидкоплинний час дуже часто виникає потреба взяти інтерв’ю відразу після події. Якщо неможливо особисто зустрітися з людиною, з якою виникла потреба поспілкуватися, журналісти використовують телефонне інтерв’ю. Якщо з проханням дати інтерв’ю по телефону звернулися до PR-мена, необхідно:

1. З’ясувати, чи буде воно прямим, чи його будуть спочатку записувати, записати, яка мета інтерв’ю;

2. Відключити інші телефонні апарати, якщо вони є в кімнаті, де знаходиться PR-мен;

3. Усунути шумові фактори (вимкнути радіоприймач, зачинити вікно на вулицю, вимкнути вентилятор тощо);

4. Обрати зручне місце розмови (радять говорити, сидячи в кріслі, спокійним, чітким, повільним голосом, емоційно).