Особливості обробки інформації та ухвалення рішення.

Прийнявши інформацію оператор її аналізує та перетворює. В процесі переробки вирішальна роль належить пам'яті. Пам'ять це процес збереження, зберігання і відтворення інформації від раніше отриманих сигналів.

До основних характеристик пам'яті відносяться: об'єм інформації, що запам'ятовується, швидкість запам'ятовування, тривалість збереження, повнота і точність відтворення. Об'єм інформації, що зберігається в пам'яті, залежить від модальності (виду аналізатора) і способу пред'явлення.

Пам'ять людини ділиться на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять проявляється в тих випадках, коли не ставиться спеціальна мета запам'ятати той або інший матеріал і останній запам'ятовується без застосування спеціальних прийомів і вольових зусиль.

Довільна пам'ять пов'язана із спеціальною метою запам'ятовування і застосуванням відповідних прийомів, а також певних вольових зусиль.

За об'ємом, функціональному призначенню і тривалості збереження інформації, пам'ять ділиться на оперативну (короткочасну) і постійну (довготривалу) пам'ять.

Короткочасна пам'ять, у свою чергу, підрозділяється на безпосередню і оперативну.

У безпосередній зберігається майже уся інформація, що поступила в якийсь момент часу на органи чуття, але недовго (фотографія об'єкту).

Постійна пам'ять — вид пам'яті, для якої характерне тривале збереження матеріалу після багатократного його повторення і відтворення. Довготривала пам'ять забезпечує зберігання інформації впродовж тривалого часу для прогнозування ситуації і орієнтована на смисловий зміст. Об'єм довготривалої пам'яті обмежений не числом стимулів, а кількістю інформації, що зберігається і складає близько 10 біт. Швидкість обробки інформації довготривалою пам'яттю складає близько 0,1 ≤V≤ 10 біт/с.

Оперативна пам'ять дозволяє зберігати поточну інформацію і потрібна для виконання тієї або іншої дії на період часу, який потрібно для вирішення завдання. Тобто оперативна пам'ять характеризується короткочасністю процесів, які обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії.

Таким чином, враховуючи характеристику оперативної пам'яті, в основу проектування і організації оперативної діяльності має бути покладена наступна закономірність, яка виражає 2-й закон ергономіки :

Vn ≤ 8ц /7би/5з

де Vn - об'єм цифрової, буквеної і словесної інформації, що поступає в оперативну пам'ять оператора.

Оперативна пам'ять орієнтована не на сенс, а на зовнішню характеристику інформації. Вона використовується оператором для фіксації відомостей, їх сприйняття, тобто для орієнтування в ситуації, дозволяє зберігати поточну інформацію на якийсь час, необхідне для вирішення тих або інших практичних завдань. Цей час в реальних умовах змінюється від декількох секунд до декількох хвилин.

Оперативна пам'ять виконує функцію буфера з обмеженою місткістю, здатного поглинати і утримувати вхідну інформацію. Сигнал, що знову поступає в буфер, витісняє звідти один з тих, що поступили раніше, якщо він не перейшов до цього часу в довготривалу пам'ять. Тому сигнали, що поступили в буфер першими і останніми, закріплюються в нім міцніше в порівнянні з сигналами середньої частини пред'явленої послідовності.

Швидкість запам'ятовування і відтворення оперативної інформації є найважливішою характеристикою, що визначає пропускну спроможність системи. Якщо об'єм інформації, що поступає, не перевищує об'єм оперативної пам'яті, то швидкість прийому інформації складає декілька біт/с. В деяких особливих випадках при використанні інформаційно-містких кодів швидкість запам'ятовування може досягати 50-70 біт/с. Проте якщо об'єм інформації, що поступає, навіть ненабагато перевищує місткість оперативної пам'яті, швидкість запам'ятовування різко знижується до десятих доль біт/з і менш.

Таким чином:

• кількість інформації, що поступає до оператора, повинна відповідати об'єму його оперативної пам'яті, а інтервал між подачею інформації має бути не менше часу, необхідного для того, що перекодувало сигналів;

• підвищення швидкості і надійності запам'ятовування сигналів, а також об'ємів пам'яті операторів можливо шляхом об'єднання інформації в такі структури, які легко піддаються розкодуванню;

• необхідно вживати заходи до своєчасного звільнення оперативної пам'яті від непотрібної інформації (оператор іноді припускається помилки не тому, що не запам'ятав необхідну інформацію, а тому, що не забув непотрібну, вже використану).

Ухвалення рішень є найважливішим компонентом операторської діяльності. Будь-яке рішення є результатом прийому і переробки інформації проте, залежно від призначення системи і її кінцевого завдання психологічні механізми, що забезпечують вироблення рішення, істотно розрізняються.

Процес ухвалення рішення включає виявлення проблеми, уявне висунення варіантів рішення (гіпотез), оцінку варіантів, вибір того варіанту рішення, який забезпечує досягнення мети.

На рівні БПР людини йде осмислення отриманого сигналу, виробляються необхідні рішення стратегічного характеру для забезпечення безпеки життєдіяльності людини в майбутньому. На цьому рівні здійснюється перетворення відчуттів людини L в інформацію I.

При рішенні різних завдань по-різному складаються взаємини психічних функцій. У одних випадках провідну роль грають процеси сприйняття, в інших — оперативна пам'ять, в третіх — розумові процеси. Код оптимальний для одного процесу може виявитися неоптимальним для іншого.