Воля - не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості.
Вольова активність особистості
Сила волі- одна із могутніх сил людської природи і в той же час нам найменше відома. На підсвідомому рівні вона у визначених рамках реалізується всіма людьми. Дехто усвідомлює її, не розуміючи чітко законів її формування і розвитку. Тим не менш, якщо прикласти певні зусилля, то можна розвинути волю.
Люди, які не мають власної волі, зручно і легко пристосовуються до оточення. Вони дозволяють експлуатувати себе, використовувати навіть з недоброю метою, але поважають і цінують їх рідко.
Кожна людина в чомусь унікальна, але не багато людей зацікавлені в тому, щоб усвідомити свою унікальність і жити відповідно з цим усвідомленням. Часто людина усвідомлює, чого вона не хоче, чого боїться. Але тільки той, хто знає, чого він бажає сам, стає особистістю.
Більшість людей проявляє інтерес до долі іншого але не вірить в те, що може формувати свою власну долю. Добра людина часто з неохотою вступає в боротьбу, їй здається, що все повинно бути само по собі добре. Але такого не буває. Хто бажає діяти і виливати на інших, той зобов'язаний володіти твердою і постійною волею. Фрідріх Шіллер дуже чітко підмітив з цього приводу, що „маленькою і великою людину робить її воля".
Вирішальним фактором є не те, ким ми є при народженні, а те, ким ми стаємо у житті і що ми робимо зі свого життя. Кожному із нас, мабуть, приходилося спостерігати, що слабовольні люди, навіть при найкращих умовах, нічого не досягали в житті. „Тільки не напружуватися" - такий їх девіз і вони дозволяють управляти собою, і пливуть за течією. „Я хочу знайти свою власну мету, таку мету, за ради якої варто було б віддати всі свої сили", такою повинна бути установка кожної особистості, яка себе поважає.
Батьки, учителі, друзі можуть давати нам поради, але полюбити ми можемо тільки цілі, вибрані самостійно. Тільки той, хто знайшов свою власну мету і працював над її здійсненням, виділяється із загальної маси. Правильні цілі повинні задовольняти дві вимоги: а) являти собою певне досягнення для суспільства; б) сприяти розвитку особистості.
Те, що ми живемо, - це спочатку єдине, в чому ми впевнені. Із цієї впевненості народжується усвідомлення „Я існую". Із усвідомлення свого існування формується при погляді на оточуючий світ „Я хочу". Із відчуття влади волі народжується „Я можу". А оскільки ми прагнемо не просто жити, а жити все більш усвідомлено, вільно, повноцінно, різносторонньо, із „Я можу" виростає в кінці кінців „Я створив".
Воля є внутрішньою активністю психіки, пов'язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмувати поведінкові реакції. Усе це - специфічні властивості волі. Основним критерієм виявлення волі виступає вольова дія. Механізм вольової дії - зміна сенсу дії. Ці ж механізми виступають також як прийоми самовиховання волі. Своєрідність активності особистості втілюється у вольових якостях особистості.
Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.
Перелік позитивних і негативних вольових якостей дуже великий, тому розглянемо основні з них. В. К. Калін класифікував вольові якості. Такі як енергійність, терплячість, витримку та сміливість, відносять до базальних (первинних) якостей особистості.
Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня.
Терплячість визначають як уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі, поганому настрої, при незначних хворобливих проявах).
Витримка - це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, уповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення.
Сміливість - це здатність при виникненні небезпеки (для життя, здоров’я та престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Інакше кажучи, сміливість пов’язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети.