Поняття про ймовірнісну оцінку похибки. Обчислення без точного врахування похибок.
Наближене число а може відхилятися від точного числа а* в той чи інший бік на певну величину. Тому наближене число можна розглядати як випадкову величину з математичним сподіванням. М [а] = а*.
Сама похибка Δа = а *— а також є випадковою величиною з математичним сподіванням, що дорівнює нулю, М [Δа] = 0.
Розглянемо суму наближених чисел а — ах + а2 + • • • • • • + ап. Гранична абсолютна похибка суми є Аа = Аа, +
+ ла? + ...+ &0п.
Вважатимемо, що випадкові величини Аа%, Ааг Аа
мають один і той самий нормальний розподіл імовірностей з математичним сподіванням, що дорівнює нулю, і середнім квадратичним відхиленням о. Тоді, як відомо з курсу теорії імовірностей, математичне сподівання суми випадкових величин дорівнює сумі їх математичних сподівань, тобто М [Аа] = 0. Дисперсія суми незалежних випадкових величин дорівнює сумі дисперсій цих величин, тобто О [Аа] = О [Аа,] + 4- £> [Ааг] + ... + /) [Ай 1 = «02 (нагадаємо, що за означенням середнє квадратичне відхилення а [X] випадкової величини X є У В [X], де Б [X] — дисперсія випадкової величини X), а тому о[Аа] — о Уп.
Сума незалежних випадкових величин з нормальним розподілом імовірностей також має нормальний розподіл імовірностей. Як відомо, випадкова величина з нормальним розподілом імовірностей з імовірністю 0,997 відхиляється в той чи інший бік від свого математичного сподівання не більш як на три середніх квадратичних відхилення. Отже, якщо практично | А,, | < За (Р (| Аа. |< За) ж 0,997 « 1), то | Аа | < За УК.
Таким чином, абсолютна похибка суми _наближених чисел «! + а2 + • • • + ап пропорційна числу Уп, а не числу п, як це випливало з формули (3.2). Це пояснюється тим, що практично похибки різних чисел можуть частково «гасити» одна одну, в той час як формула (3.2) передбачає, так би мовити, крайній випадок.
Аналогічно приходимо до висновку, що й відносна похибка добутку наближених чисел аи а2, ..., ап зростає пропорційно числу У п, а не числу п.
Точний підрахунок похибок результатів обчислень наближених чисел досить громіздкий. Тому здебільшого на практиці точно не враховують похибок, а користуються правилами підрахунку цифр за В. М. Брадісом:
1, При додаванні і відніманні наближених чисел молод
ший збережений розряд результату має бути найбільшим
серед розрядів, що виражаються останніми значущими цифра
ми вихідних даних.
2. При множенні і діленні наближених чисел у результа
ті потрібно зберегти стільки значущих цифр, скільки їх має наближене дане з найменшою кількістю значущих цифр.
3. При піднесенні до квадрата або до куба в результаті требазберегти стільки значущих цифр, скільки їх має число,яке підносять до степеня.
4. При добуванні кореня в результаті слід брати стільки значущих цифр, скільки їх у підкореневому виразі.
5. При обчисленні проміжних результатів потрібно братина одну — дві цифри більше, ніж рекомендують попередні правила.
6. Якщо дані можна брати з довільною точністю, то, щоб знайти результат з кправильними цифрами, дані треба брати з такою кількістю цифр, яка забезпечує к+ 1 правильну цифру в результаті, відповідно до правил 1—4.
7. При обчисленнях одночленних виразів за допомогою логарифмів слід підрахувати кількість значущих цифр у тому наближеному даному, яке має їх найменше, і взяти таблицю логарифмів з кількістю знаків, на одиницю більшою. У кінцевому результаті остання цифра відкидається.
Примітка. В основу цих правил покладено принцип академіка О. М. Крилова — основний принцип звичайних обчислень, тобто обчислень без строгого врахування похибок: Наближене число слід писати так, щоб у ньому всі цифри, крім останньої, були правильними і лише остання була сумнівною, притому не більш як на одну одиницю.
§ 5. Обернена задача теорії похибок
Досить часто доводиться розв'язувати таку задачу: визначити допустимі похибки аргументів хх, х2, ..., хп так, щоб гранична абсолютна похибка функції у не перевищувала заданої величини Ау.
Користуючись формулою (3.2), помічаємо, що ця задача не визначена, оскільки, по-різному вибравши значення Ах., можна дістати одне й те саме значення Ау.
Отже, задачу можна розв'язувати кількома способами.
1. Доберемо Ах. так, щоб в (3.2) всі величини 1-^~- Ах були рівними між собою (принцип рівних впливів).
і А,
дІ |
Тоді, очевидно, \-§г , -, п _
дхі
2. Поклавши, що всі Ах. рівні між собою, дістанемо:
А Ли
д[ дхі
а. .вважаючи всі відносні похибки аргументів рівними між собою
л-1 ■—г л% __________ п о
д[ |
А* = в2 |
І *і І І ч І ~ "' ~~ І хп І ~~ та підставляючи в (3.2) вирази для Ах„ дістанемо:
х,
і=і |
дхі Визначивши б, для Ах. матимемо:
в[ |
їй.-
дхі