Сучасний етап розвитку генетики

Розвиток генетики в колишньому Радянському Союзі

Трагічно склалась історія генетики в колишньому СРСР.

У 20-і роки у Москві відкрився інститут медичної генетики. Протягом кількох років учені-генетики плідно працювали, проте в 30-х роках у ході масових сталінських репресій, які поширились передовсім на інтелігенцію, загинуло багато видатних представників цієї науки, що надовго загальмувало її розвиток.

У 1937 році за фальшивим доносом був заарештований і репресований директор інституту генетики Л. Є. Левіт.

У чорні роки нашої науки серед репресованих опинився вчений зі світовим іменем, Микола Іванович Вавилов, який відкрив фундаментальні закони генетики й селекції.

Знаний в усьому світі вчений-енциклопедист М. В. Тимофєєв-Ресовський, працюючи у себе на батьківщині, ніколи не мав посади вище лаборантської.

Особливо важким для науки був період з 1948 по 1964роки.

У серпні 1948 року відбулася сумнозвісна сесія ВАСГНІЛ.Наній виступив Т. Д. Лисенко (президент ВАСГНІЛ), який звинуватив видатних генетиків в «єресі», «вейсманізмі-морганізмі» і «менделізмі», пропонуючи замість загальновизнаних законів Менделя – гіпотезу успадкування придбаних ознак.

Все це створило підґрунтя для розповсюдження хибних і квазінаукових теорій та гіпотез («вчення про живу речовину», теорія «стрибкового» породження одних видів іншими, віддаленими видами: жита – пшеницею, бур'янів – злаками, перетворення вірусів на бактерії та ін.).

Наслідки сесії ВАСГНІЛ були катастрофічними:

1) Одразу після неї видавалися накази міністерств про звільнення тисяч професорів, викладачів і наукових співробітників вузівських кафедр дарвінізму, генетики, загальної біології, співробітників науково-дослідних установ.

Подальша доля багатьох з них склалася трагічно. Так, звільнений з Московського університету видатний фізіолог рослин Д. О. Сабінін покінчив життя самогубством.

2) Були закриті всі лабораторії та інститути, що займалися опальною наукою,

3) Були знищені підручники з класичної генетики.

В інституті генетики, очолюваному Т. Д. Лисенком, залишились тільки ті співробітники, які зреклись своїх колишніх поглядів і робіт.

Так було штучно зупинено розвиток в СРСР генетики, цитології і особливо молекулярної біології, що бурхливо розвивались у ті ж роки за кордоном.

Цей етап пов'язаний з розшифровкою будови молекули ДНК.

В 1953 році Дж. Уотсон і Ф. Крик визначили дволанцюгову двоспіральну структуру ДНК.

Кожна молекула ДНК має властивість подвоюватись і передавати спадкову інформацію.

Нині встановлено, що генами є невеликі ділянки полінуклеотидних ланцюгів, які складаються з набору нуклеотидів.

У 70-і роки відбулося відкриття генетичного коду. Були встановлені закономірності запису спадкової інформації в молекулі ДНК і принципи реалізації генетичної інформації.

Учені-генетики розробили теорію регуляції дії генів і на її основі запропонували схему механізму генетичного контролю за утворенням ферментів.

Важливою подією у генетиці стало синтезування хімічним шляхом, поза організмом, гена клітини пекарських дріжджів.

З'явилась можливість не тільки штучного синтезу генів, а й уведення їх у клітину з метою зміни в бажаний бік її спадкових властивостей.