Радіо – найоперативніше мас-медіа

На початку XX ст. було винайдено радіо, яке виявило недосяжну для преси здатність інтегрувати мешканців географічно та політично відокремлених територій. Саме завдяки радіо став очевидним ефект одночасної трансляції однієї й тієї ж інформації на широкі верстви населення.

Загальновідомо, що радіо – це спосіб передачі інформації на відстань за допомогою радіохвиль. Слово “радіо” в перекладі з латинської означає “випромінюю проміння”. Радіомовлення – це засіб масової інформації, що через радіоканали передає необмеженій кількості слухачів мовленнєві, музичні, драматичні та інші передачі з метою інформативно впливу. Передісторією появи радіо були фундаментальні дослідження М. Фарадея, Дж. Максвела та Г. Герца. Виникнення радіо пов’язують з іменами Олександра Попова та Гульєльмо Марконі. Завдяки тому, що було винайдено радіо, відбувся технічний прорив у багатьох галузях науки та техніки, пов’язаних з обміном та обробкою інформації. Перша публічна демонстрація системи “реєстрації грозових розрядів” О. Попова відбулася у Санкт-Петербурзі 7 травня 1895 р., а 12 грудня 1901 р. Г. Марконі вперше почув сигнали з іншого боку Атлантики. Широко застосовувати радіо почали після 1920 р.

Регулярне мовлення українського радіо розпочалося 1924 року, і вперше воно з’явилося у Харкові, потім у Києві, Дніпропетровську, Одесі та інших містах. На перших етапах розвитку радіо його називали газетою без паперу, тому що не були поширені індивідуальні приймачі й радіоповідомлення транслювалися через гучномовці, встановлені на вулицях та площах. Після вдосконалення передавальної та приймальної техніки, радіоприймачі з’явилися майже в кожній домівці.

Перші потужні радіостанції були збудовані у Харкові й Києві 1925 Московським акціонерним товариством для широкого мовлення по радіо. Згодом постали радіостанції в Одесі, Дніпропетровську, Донецьку та інших містах.

УРСР була охоплена насамперед радіопересиланнями Московських радіопередавачів. Програми українською мовою були обмежені в часі і змісті. Наприкінці 1920-их pp. і на початку 1930-их pp. вони складалися на понад 70 % з політичного мовлення (політосвіта й агітація). Програма Харківської радіостанції, крім «радіогазет» — робітничої, селянської, комсомольської, піонерської, єврейської та есперанто — складалася з доповідей, бесід, останніх новин, повідомлень зі з'їздів і нарад. На мистецьке слово припадало з усіх 18 годин щоденної роботи — 3-4 год.

Під час другої світової війни, коли більшість радіостанцій була знищена в наслідок воєнних дій, населення України було обслуговуване або радіопересиланнями німецької окупаційної влади, або ж радіомовленням Московських радіостанцій та радянських військових радіостанцій. Українські радіопересилання у 1941-1944рр. вела Радіостанція ім. Т. Г. Шевченка із Саратова.

Після війни оправами радіомовлення і радіофікації в УРСР відає Комітет Радіомовлення при Раді Міністрів УРСР. З лютого 1957 цей комітет видає щодня свої програми під назвою «Говорить Київ».

1965 в УРСР діяло понад 50 потужних довгосередніх-, коротко- і ультракороткохвильових радіостанцій. Обсяг республіканського радіомовлення становив пересічно 3 години на добу. Крім 10 випусків «Останніх вістей», програми радіостанцій в УРСР включають лекції, бесіди, консультації, загальноосвітні, літературні і музичні пересилання. Ведуться також радіопересилання для дітей і молоді й окремі програми для закордону.

Поза тижневиком «Говорить і показує Україна», в УРСР не було жодного україномовного радіожурналу. У 1961 працювало також понад 2 500 аматорських радіостанцій. На приглушення радіопередач з-за кордону в СРСР витрачалися величезні кошти, проте воно було ефективним лише у великих містах.

Радіомовлення виконує різні функції одночасно: інформаційну, рекламну, інтегративну, функцію формування громадської думки, спілкування, виховну, організаторську, культурно-просвітницьку, естетичну, рекреативну.

Роль радіомовлення як засобу масової інформації особлива, адже передача інформації здійснюється через звуки людського голосу, музики, шумів, що мають сильний емоційний вплив на слухачів. Радіо має великий вплив на людину, тому радіомовлення використовували як засіб масової агітації, пропаганди, для формування громадської думки, впливу на свідомість, почуття та вчинки слухачів.

Отже, у структурі сучасних ЗМІ радіо залишається найбільш оперативним та найбільш комфортним та зручним для сприйняття. Специфікою радіо є одночасність та всеохоплюваність, тому що його можна слухати в будь-якому місці, воно доступне навіть для безграмотних і дає можливість людині займатися одночасно й іншою діяльністю. Також радіо спонукає слухачів уявляти те, що відбувається, а це сприяє розвитку абстрактного мислення. Зараз кількість слухачів зменшилася в порівнянні з Радянським Союзом. Так само зменшилася і кількість радіомовників [Додаток В]. Основну частину аудиторії, яка слухає радіо, складають автомобілісти та селяни.