Зародження грецької державності.

Органи влади Гомерівської Греції

Держави у цей період ще не було, але певні органи управління суспільством існували, а саме:

Ø Рада старійшин (Буле). До неї входили старійшини роду (усі або за вибором). Рада вела переговори з іншими племенами, складала клятви від імені общини, здійснювала судочинство. Спочатку сюди входили літні поважні люди, але з часом їх витіснила заможна знать.

Ø Народні збори (Агора). Це збори всього дорослого чоловічого населення роду, фратрії, племені. Їх скликав Базилевс або Рада старійшин за потребою, напр., при вирішенні проблем війни й миру, щодо ходу військових походів, боротьби зі стихією. Кожен громадянин міг виступити на зборах, беручи до рук спеціальний жезл - знак того, що він виконуватиме публічну функцію. Голосування не було, а народ висловлював свою волю криком. Збори, як правило, закінчувалися до заходу сонця.

Ø Вождь (Базилевс). Його обирали чоловіки роду, фратрії, племені. Це - військовий керівник, воєначальник, правитель із необмеженою владою. Він був рівним серед своїх воїнів, спав і харчувався разом із ними, у битвах із ворогами виступав у перших рядах свого війська. Його накази були обов'язковими до виконання. На війні він мав необмежене право життя й смерті над своїми воїнами. Він ніс також повну відповідальність за результати битви. Зате у разі перемоги він діставав кращі трофеї більше, ніж його воїни, рабів, трофеїв. У мирний час влада Базилевса носила швидше "батьківський" характер: він розглядав і вирішував різні в справи, конфлікти, управляв життям колективу, приносив жертви богам керував релігійними обрядами тощо.

Подальший розвиток продуктивних сил, удосконалення знарядь праці і засобів виробництва, посилення експлуатації рабів призводять до остаточного розкладу первіснообщинного ладу. У VIII-VII ст.ст. до н.е. зростають привілеї родової знаті, з’являється боргове рабство. Дедалі більше майнове розшарування породжує гострі соціальні й політичні суперечності між родовою аристократією та простим населенням (демосом), яке було спадкоємцями рядових общинників гомерівської доби. Демос, особливо міський, починає активно добиватися своєї влади в управлінні суспільством і обмеження влади родової аристократії. У цей період розпочинається зародження грецької державності.

На території Балкан виникає багато т.зв. міст-полісів, здебільшого з тиранічними формами правління. Тирани - це одноособові правителі, вихідці із аристократії, які примкнули до демосу. Вони проводили енергійну політику обмеження прав старої родової знаті, конфіскували частину її земель, виганяли або вбивали прихильників старих порядків.

Після повалення тиранії виникають перші форми демократії (demos - народ, kratos - влада), тобто правління вільних корінних жителів усього поліса. У деяких полісах, де майнове розшарування було дуже відчутним, і виникла олігархія (влада небагатьох багатих).

Отже, у Греції з розкладом первіснообщинного ладу утворилося багато невеликих держав. Природні умови не сприяли їх об'єднанню (дикі гори, урвища ускладнювали спілкування між ними). Серед грецьких міст-держав найвпливовішими були Афіни і Спарта.

Основними містами-полісами були Афіни, Корінф, Мегари, Спарта, Фіви.

Грецький поліс являв собою місто із прилеглими до нього сільськими територіями.

Найбільший афінський поліс розташувався на площі 2500 кв. км., тоді як більшість полісів займали площу близько 250 кв. км.

Греки називали себе еллінами на честь свого стародавнього божества Елліна, а греками їх називали римляни. Усі інші народи були для них варварами, тобто "чужими" і менш вільними.