Основні види інформації ЗМІ.

Схематично всю інформацію, яку несуть засоби масового впливу, можна поділити на кілька груп: офіційна, родієва, науково-просвітницька, ділова, естетично-розважальна, власне публіцистика, довідкова інформація та реклама.

Офіційна інформація - державні постанови, партійні документи, резолюції та звернення, заяви офіційних осіб тощо. Це дуже важлива інформація, яка йде від владних структур до населення. Мас-медіа служать у цьому випадку каналом зв'язку. Такі документи, зазвичай, передаються державними інформаційними агентствами чи прес-службами. У часи так званого розвиненого соціалізму тексти офіційних документів друкували у всіх виданнях, а довжелезні промови вождів годинами передавали по радіо і їх навіть читали диктори телебачення. Сьогодні офіційні документи друкують лише державні видання, насамперед газети "Урядовий кур'єр" та "Голос України", партійні документи - у відповідних партійних органах. Загальнополітичні газети, а також телебачення та радіо, здебільшого, обмежуються їх стислим викладом. У цьому разі журналіст мусить бути абсолютно точним і відповідальним за об'єктивний виклад документа

Подієва інформація — оперативні повідомлення про все, що відбувається у світі. Подієва інформація зі стислим оперативним коментарем є хлібом насущним журналістики, без якого не може обійтись щоденна газета і навіть тижневик. Без цього інформаційного хліба неможливе успішне функціонування радіо, а також телебачення, що має величезну перевагу над іншими: змогу не тільки сказати, але й показати.

Переважальну роль у передачі оперативної подієвої інформації відіграють сьогодні потужні інформаційні агентства світу - технічно добре оснащені комунікаційні гіганти з цілою системою кваліфікованих репортерів у найважливіших, найгарячіших точках Землі. В Україні, крім державного інформаційного агентства "Укрінформ", діє низка незалежних інформаційних агентств, зокрема "Inter-Fax Україна", Українська пресова агенція. Найпоширенішим і найавторитетнішим універсальним за характером інформації та її достовірністю є УНІАН (Українське незалежне інформаційне агентство новин). Дедалі більше значення у поширенні найрізноманітнішої інформації, зокрема опублікованої та переданої в ефір, має неоднозначно оцінюваний із правового та етичного поглядів Інтернет.

Якщо ж ідеться про оперативне донесення новин до аудиторії, то тут поза конкуренцією радіо і телебачення. Газета, яка тривалий час була монополістом у повідомленні новин, в умовах широкого поширення електронних засобів інформування опинилась у досить скрутному становищі, з якого ліпші періодичні видання знаходять свої шляхи виходу. По-перше, газети переорієнтовуються на аналітичну інформацію, грунтовніше коментують найвагоміші новини. Програючи в оперативності, якісні газети виграють у достовірності й компетентності, документальній точності (можливість звірити, повернутись іще раз до інформації, запам'ятати цифру, прізвище тощо). По-друге, ліпші газети, тижневики прагнуть знайти і повідомити такі новини, яких немає в офіційних повідомленнях інформаційних агентств, на екранах телевізорів і комп'ютерів. У гіршому випадку намагаються знайти непомічені нюанси, ширший погляд на уже відомі події.

Великою мірою завдяки добре поданій інформації здобули популярність у читача і відповідно високі тиражі київські газети "Факти і коментарі" та "Сегодня". Вміщувана на їхніх шпальтах подієва інформація є актуальною, всебічною, широкою за тематикою, кваліфіковано і цікаво поданою.

Кожна газета по-своєму подає оперативну інформацію. "Молодь України", наприклад, найважливіші на думку редакції події стисло друкує під традиційною рубрикою "Факт". Дещо ширші повідомлення переважно офіційного характеру газета об'єднує під загальною шапкою "Коли верстався номер". Львівська регіональна газета ""Високий Замок" має постійну рубрику "Коротко", популярна в Україні "Комсомольская правда" - "Коротше не можна'". У газеті "День" у кожному номері є інформаційні рубрики "Цей день в історії", "Опитування "Дня" в Інтернеті".

Власне публіцистика - тобто аналітичні авторські матеріали різних жанрів - від стислого коментаря, полемічної замітки до чималих за обсягом статей, оглядів, есе, політичних портретів, нарисів, памфлетів, у яких трактуються гострі суспільно-політичні питання з метою прямого впливу на громадську думку. Це найкваліфікованіший вид журналістських виступів, який потребує від автора відповідною обдарування та досвіду. Публіцистика, яка, :І огляду на історичні умови, мас в українській журналістиці та літературі багаті традиції, є своєрідним згустком громадської мужності й політичної енергії. Про неї йтиметься в окремому розділі.

Науково-просвітницька інформація - різноманітні, дуже популярні сьогодні виступи фахівців, позаштатних авторів на теми історії, культури, мистецтва, науки, економіки, політики, філософії тощо. Важко знайти чітку межу між власне публіцистикою і науково-просвітницькою інформацією у сучасних ЗМІ. Науково-просвітницька інформація вирізняється насамперед меншою порівняно з публіцистикою політичною заангажованістю, більшою об'єктивністю, освітницькою, пізнавально-науковою, ніж прямо політично-спонукальною, характерною для власне публіцистики, функцією.

Типовим прикладом такої інформації може бути рубрика "XX століття: українські акценти", яку в газеті "Голос України" протягом років вели талановиті журналісти Віталій Абліцов, Віталій Жежера, Володимир Краснодемський, ґрунтовні публікації, "круглі столи" газети "День" тижневика "Дзеркало тижня".

Ділова інформація - різноманітні поради, консультації, виступи спеціалістів, скажімо, лікарів, агрономів, екологів, педагогів, юристів, присвячені найширшому колу практичних питань - від побутових (до прикладу, як ліпше вирощувати помідори на балконі) до глобальних (таких, як запобігання зараженню НІДом). Відповідно до профілю, специфіки видання чи мовлення ця інформація може вирізнятися за характером і подаватись по-різному. У певної категорії читачів чи глядачів Ця інформація викликає більший інтерес, аніж подієва чи публіцистика.

Найбільша за тиражем газета ''Сільські вісті" цікава не тільки гострою публіцистикою, кваліфікованими виступами на теми сільського життя, але й порадами численній армії любителів природи, дачників. Популярність мають спеціальні сторінки й особливо додатки, наприклад, "Здоров'я", "Добрий господар", "Зроби сам" тощо. Крім того, сьогодні популярні спеціалізовані видання, зокрема "Порадниця", "Ваш сад і город", "Народний лікар" та інші, які мають великі тиражі.

Естетично-розважальна інформація. Сьогодні це колосальний масив специфічної Й дуже різноманітної інформації. Якщо у XIX і на початку XX століть естетична інформація у вигляді прозових і поетичних творів, репродукцій картин зосереджувалась переважно у журналах, частково потрапляла на шпальти газет, то з виникненням радіо й особливо телебачення естетична інформація - пісня, музика, художній фільм, а також суто розважальні програми у формі найрізноманітніших шоу, ігор, музичних змагань — займає чималу частину ефірного часу. Аналіз виявив, що, по-перше, естетично-розважальна інформація значно переважає всі інші потоки інформації на радіо і телебаченні, є мало не основною в окремих програмах, а по-друге, саме розважальна інформація має найбільшу аудиторію. Хоч як би ми критично, скептично не ставились до так званої масової культури, її реальність очевидна. А з реальною аудиторією "мильних опер" не нашого виробництва і не найвищої якості не може конкурувати навіть аудиторія міжнародних футбольних матчів. Припинити цей об'єктивний процес, який має глибокі економічні, психологічні причини, не можна. Однак можна і треба ставити заслін низькопробній, шкідливій для морального і навіть фізичного здоров'я нації, народу, людства інформації, індустрії космополітичних розваг. Екологія інформаційного середовища — серйозна проблема нашого часу. Для її розв'язання потрібні добре і різнобічно підготовані кадри працівників ЗМІ.

Довідкова інформація, здавалось би, не належить до найважливішої у журналістському середовищі. Реципієнт же нерідко ставить її чи не на перше місце. Прогноз погоди, повідомлення про курси валют, програми телебачення, інформація про театральні вистави і концерти, гастролі естрадних знаменитостей та інша довідкова інформація є серйозними, іноді навіть вирішальними стимулами звертання до мас-медіа. Не випадково, мабуть, усі інформаційні програми радіо і телебачення починаються і закінчуються зведеннями про погоду, а читач газети неминуче звертає увагу на карту погоди і неодмінно купує газету з телевізійною програмою. Зрозумівши це, редакції солідних видань запровадили додатки "Телебачення".

Реклама давно уже стала одним із самостійних різновидів публічної інформації. Реклама у ЗМІ є лише одним, щоправда, дуже важливим, різновидом потужної рекламної індустрії у сучасному світі. У ст. 1 Закону України "Про рекламу" вона визначається як "спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку". Виробництво реклами, звичайно, здійснюється на замовлення спеціальними рекламними агентствами чи підрозділами редакції. У Законі "Про рекламу" виробником реклами називають особу, яка повністю чи частково здійснює виробництво реклами.

Як зазначає Володимир Здоровега у наведеному визначенні реклами пропущений дуже важливий момент: реклама поширюється не тільки з метою одержання прибутку, але й з метою поширення, популяризації відповідного виду товару чи послуг, а у політичній чи соціальній рекламі - ще й певних осіб, груп осіб, партій тощо, що не завжди вимірюється одержанням навіть опосередкованого прибутку.

Звичайно, реклама дуже специфічний різновид інформації, який потребує своєрідного літературного обдарування й особливої підготовки. Однак, потрапляючи у контекст інших потоків інформації, яка передається мас-медіа, вона відіграє свою роль у змісті газети, телебачення, радіо. Оприлюднення реклами - важливий засіб прибутку редакції. Та насамперед журналісти повинні дбати про те, щоб реклама не шкодила тому чи іншому виду ЗМІ, не відштовхувала, як це часто буває, аудиторію, споживача журналістської інформації.

Слід враховувати не лише вербальну (словесну) інформацію, а й візуальну. Як слушно наголошують дослідники, ці види інформації по-різному впливають на людину, оскільки обробляються різними півкулями головного мозку, що сприяє гармонізації сприйняття. Слово і відображення відіграють різну роль і перебувають у різному співвідношенні у газетно-журнальному тексті й на екрані телевізора, де зображувальний ряд, якщо не домінує, то є рівноправним із словесним.

Отже, літературна праця у ЗМІ характеризується певними ознаками, що вирізняють з-поміж інших видів творчої роботи. Потрібний диференційований підхід до масиву інформації, що його несуть засоби масового зв'язку. Відсутність такого підходу, по-перше, спричиняє творчі невдачі, оскільки різні закономірності виявляються під час написання, скажімо, подієвої інформації й аналітичного художньо-публіцистичного твору. По-друге, не можна за одними і тими самими критеріями оцінювати публіцистику і ділову інформацію. Оцінка буде неадекватною, що нерідко виявляється на практиці.