Архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVIII ст.
Творчість відомого архітектора Варфоломея (Бартоломео) Растреллі (Андріївська церква, Маріїнський палац м. Києва) справила великий вплив на розвиток архітектури Лівобережної України. Він, використавши традиційні форми, які склалися в українській архітектурі, збагатив її кращими досягненнями європейського мистецтва.
Під його прямим і опосередкованим впливом сформувався і зміцнив свою майстерність самобутній київський архітектор І. Григорович-Барський, який виробив свою естетику розуміння архітектурної споруди, максимально поєднаної із середовищем, — проста, людяна, приваблива, не перенасичена декором і ліпними прикрасами. І. Григорович-Барський перший з українських архітекторів відмовляється від барокових впливів, чим готує закономірний перехід до архітектури класицизму. Найяскравіші його споруди — церква Миколи Набережного в Києві, собор Різдва Богородиці в Козельці, Красногорський монастир у Золотоноші.
Західна Україна була під владою Польщі та Австрії і мала інший шлях мистецького розвитку. Дерев'яна архітектура розвивалася традиційно, зберігаючи національну самобутність. Кам'яне монументальне будівництво втрачає українські риси і підпадає під вплив західноєвропейської архітектури. Найяскравішим представником цього напрямку був львівський архітектор Б. Меретин. Він звів собор Святого Юра у Львові (1748—1762) лекція 1, де зробив спробу об'єднати західноєвропейський тип хрестово-базилікального храму зі староруським шестистовпним триапсидним собором. Другим визначним витвором Б. Меретина стало зведення ратуші в Бучачі (1751), він узяв за основу корінфський ордер, додав цикл скульптурних прикрас на міфологічні (подвиги Геракла) та біблійні (подвиги Давида) теми. Споруда досить вишукана і цілісна, але не має нічого спільного з українською архітектурою.
Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у живопис також приходять нові тенденції. У цей час змінюється технологія розписів, замість фрески використовується темпера, плоскодекоративні трактування змінюються на живописно-декоративні, змінюється тематика, до суто теологічної входять світські мотиви, відбувається "перевдягання" біблійних героїв в українські строї, в ікону вводяться портретні зображення.
З огляду на великі обсяги розписів у храмах постала потреба у підготовці майстрів-живописців. Школа для їх підготовки створюється при Києво-Печерській лаврі. Тут розроблюється система підготовки художників-іконописців. Перший етап — копіювання зразків європейського естампа (кужбушків — від нім. Kunstbuch — книга для мистецтва), які у великій кількості привозилися з-за кордону. Другий етап — малювання з натури. Велика кількість альбомів, що збереглися від лаврської майстерні, підтверджує це. У церковні розписи вводиться пейзаж.
Наприкінці XVIII ст. у живописі чітко розмежувалися два напрямки; один — суто теологічний, підпорядкований вимогам храмових розписів, другий — світський живопис, де перевага надається реалістичному відображенню портретованої людини, проникненню в її внутрішній світ.
Таким чином, у XVIII ст. було закладено підвалини сприйняття нових течій, налагоджено мистецькі зв'язки з європейськими школами, кращі їх досягнення використано в практичній роботі, що, безумовно, збагатило і поглибило художнє життя України.
Питання для самостійної роботи:
1. Дати пояснення поняттям культура- цивілізація- менталітет.
2. Яким був культурний процес в Україні у XVIII ст.?
3. Розвиток науки та її вплив на національну свідомість.
4. Особливості козацьких літописів.
5. Становлення театрального мистецтва.
6. Архітектура та образотворче мистецтво.
Список рекомендованої літератури:
1. Донникова И.А. Культурология. Введение в теорию культуры: учебное пособие – Одесса: ОНМА, 2007. – 76 с.
2. Антонович О. М. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії. 50–70 рр. ХVІІ ст. — К., 1961.
3. Аркас М. Історія України-Руси. — К., 1992.
4. Безсонов С. Архитектура Западной Украины. — М., 1946.
5. Білецький П. Український портретний живопис ХVІІ–ХVІІІ століття. — К., 1969.
6. Білецький П. О. Українське мистецтво другої половини XVII–XVIII століть. — К., 1981.
7. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. — 1990. — № 7.
8. Бокань В. А. Українська графіка. 1960–1970 рр. — К., 1997.
9. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. — К., 1998.
10. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1957.
11. Єфремов С. Біля початків українства. Генезис ідей Кирило-Мефодіївсько- го братства. — К., 1924. — Т. 1, 2.
12. Жолтовський П. Монументальний живопис на Україні XVII–XVIII ст. — К., 1988.
13. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в ХVІ–ХVІІІ ст. — К., 1988.
14. Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI–XVIII ст. — Львів, 1971.
15. Исаевич Я. Д. Украинская культура XVIII столетия // Вопр. истории. — 1980. — № 8.
16. Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб’янки. — К., 1992.
17. Самовидца Летопись о войнах Богдана Хмельницкого и межусобок, бывших в Малой России по его смерти. — К., 1846.
18. Хижняк З. І. Києво-Могилянська Академія. — К., 1981.
19. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1993.